4. Характеристики гігроскопічних властивостей матеріалів.

Для оцінки гіроскопічних (сорбційних) властивостей текстильних матеріалів використовують характеристики:

1. Вологість (фактична вологість), W_ф, % - показує, яку частину маси

матеріалу складає маса вологи, що містіться в ньому при

фактичній вологості повітря.

Розраховується за формулою:

W_ф = 100 (m_ф - m_с) / m_ф ,

де W_ф - фактична вологість (вологість) , % ;

m_ф - маса зразка при фактичній вологості повітря, г;

m_с - маса абсолютно сухого зразка, г.

Вологість визначають шляхом висушування трьох зразків матеріалу розміром 50 200 мм до постійної маси в сушильній шафі при температурі 100 - 110 ⁰С. Термін сушіння 15 -30 хв.

2. Кондиційна вологість, W_{к ,} % - показує, яку частину маси матеріалу

складає маса вологи, яка містіться в ньому при нормальних

атмосферних умовах ( відносна вологість повітря - 65%,

температура повітря - 20⁰С).

Ця вологість ще називають нормованою , так як вона використовується при розрахунках кондиційної маси матеріалу. Вона нормується у ГОСТі для вовняних і напіввовняних тканин, а для інших матеріалів розраховується при нормальних атмосферних умовах.

3. Гігроскопічність ( максимальна вологість), W_г , % - показує, яку частину

маси матеріалу складає маса вологи, яка містіться в ньому

при 100 %- ній відносної вологості повітря і температурі

повітря 20⁰С.

Гігроскопічність підраховують за формулою:

W_г = 100 (m_г - m_с) / m_с ,

де W_г - гігроскопічність, %;

m_г - маса зразка матеріалу, якій було витримано в ексикаторі при

98 -100% - ній відносної вологості повітря, г;

m_с - маса абсолютно сухого зразка матеріалу, г.

Для визначення гігроскопічності три зразки матеріалу розміром

50 200 мм витримують не менше 4 годин в ексикаторі, в якому попередньо встановлено 98 – 100 % процентна відносна вологість повітря. Після цього зразки виймають з ексикаторі, зважують і висушують до постійної маси в сушильній шафі при температурі 100 – 110⁰С. Термін сушіння 15 – 30 хвилин.

5. Властивості поглинання матеріалом крапельно-рідкої вологи.

При безпосередньому стиканні текстильного матеріалу з водою, матеріали поглинають її двома шляхами:

1. Шляхом дифузії молекул води в полімер ( властивість змочування);

2. Шляхом механічного захвату частин води структурою матеріалу

( властивість капілярного поглинання).

Змочування характеризується повним, або частковим розтіканням вологи (води) по поверхні текстильного матеріалу і залежить від хімічної природи волокон і характеру поверхні матеріалу, її мікрорельєфу і шорсткості.

Змочування текстильних матеріалів оказує вплив на рівномірність фарбування в процесі їх оздоблення. Крім того, різним змочуванням повинні володіти текстильні матеріали для виготовлення білизни , плащів, парасолів і ін.. виробів.

Капілярне поглинання характеризується підйомом рідини по макрокапілярам текстильного матеріалу при доторканні його з поверхнею води.

Степінь капілярного поглинання залежить :

1. від здатності волокон до змочування,

2. від будови і розташування капілярів в структурі матеріалу.

Усмоктування і переміщення вологи в текстильних матеріалах відбувається, як правило, по поздовжніх капілярах (порах), які розташовані в пряжі і нитках.

Капілярне переміщення рідини в тканинах значно більше, ніж у трикотажних полотен, так як нитки в тканинах розташовані по прямій лінії, а в трикотажних полотнах петельна структура.

В волокнистому полотні нетканих матеріалів існує велика кількість капілярів, тому неткані полотна поглинають вологи більше, ніж тканини і трикотаж, тобто володіють більшим капілярним поглинанням.