2.2 Точність виготовлення елементів
Точність виготовлення елементів характеризують:
допусками і граничними відхиленнями їх лінійних розмірів;
допусками форми;
допусками взаємного розташування поверхонь.
Р
исунок
2.1
– Допуски й відхилення лінійних розмірів
(зовнішніх і внутрішніх)
Допуски лінійних розмірів елементів регламентують точність їх виготовлення за довжиною, шириною, висотою, товщиною або діаметром, точність розмірів і розташування виступів, виїмок, отворів, кріпильних і з’єднувальних деталей, а також точність розташування орієнтирів, які наносять на елементи. Ці допуски приймають за таблицею 2.1 залежно від номінального розміру L, точність якого нормують.
Таблиця 2.1 – Допуски лінійних розмірів
Інтервал |
Значення допуску, мм для класу точності |
||||||||
номінального розміру L |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
До 20 |
0,24 |
0,4 |
0,6 |
1,0 |
1,6 |
2,4 |
4 |
6 |
10 |
Понад 20 до 60 |
0,30 |
0,5 |
0,8 |
1,2 |
2,0 |
3,0 |
5 |
8 |
12 |
" 60 " 120 |
0,40 |
0,6 |
1,0 |
1,6 |
2,4 |
4,0 |
6 |
10 |
16 |
" 120 " 250 |
0,50 |
0,8 |
1,2 |
2,0 |
3,0 |
5,0 |
8 |
12 |
20 |
" 250 " 500 |
0,60 |
1,0 |
1,6 |
2,4 |
4,0 |
6,0 |
10 |
16 |
24 |
" 500 " 1000 |
0,80 |
1,2 |
2,0 |
3,0 |
5,0 |
8,0 |
12 |
20 |
30 |
" 1000 " 1600 |
1,00 |
1,6 |
2,4 |
4,0 |
6,0 |
10,0 |
16 |
24 |
40 |
" 1600 " 2500 |
1,20 |
2,0 |
3,0 |
5,0 |
8,0 |
12,0 |
20 |
30 |
50 |
" 2500 " 4000 |
1,60 |
2,4 |
4,0 |
6,0 |
10,0 |
16,0 |
24 |
40 |
60 |
" 4000 " 8000 |
2,00 |
3,0 |
5,0 |
8,0 |
12,0 |
20,0 |
30 |
50 |
80 |
" 8000 " 16000 |
2,40 |
4,0 |
6,0 |
10,0 |
16,0 |
24,0 |
40 |
60 |
100 |
" 16000 " 25000 |
3,00 |
5,0 |
8,0 |
12,0 |
20,0 |
30,0 |
50 |
80 |
120 |
" 25000 " 40000 |
4,00 |
6,0 |
10,0 |
16,0 |
24,0 |
40,0 |
60 |
100 |
160 |
" 40000 " 60000 |
5,00 |
8,0 |
12,0 |
20,0 |
30,0 |
50,0 |
80 |
120 |
200 |
Коефіцієнт К |
0,10 |
0,16 |
0,25 |
0,40 |
0,60 |
1,0 |
1,6 |
2,5 |
4,0 |
Точність форми поверхонь призматичних прямокутних елементів встановлюють:
допусками прямолінійності й граничними відхиленнями від прямолінійності (рис. 2.2);
допусками площинності й граничними відхиленнями від площинності (рис. 2.3),
а точність взаємного розташування поверхонь цих елементів –
допусками перпендикулярності й граничними відхиленнями від перпендикулярності (рис. 2.4).
1
– прилегла пряма, 2
– прямі, які обмежують поле допуску, 3
– реальний профіль, 4
– умовна (що проходить через крайні
точки профілю) пряма
Рисунок 2.2 – Допуск прямолінійності й відхилення від прямолінійності на заданій довжині L й на всій довжині.
Допуски прямолінійності приймають за таблицею 2.2 для даного профілю елементу на всій довжині елементу або на заданій довжині залежно від номінального значення цього розміру. Значення довжини вибирають з ряду:
400, 600, 1000, 1600 і 2500 мм.
Таблиця 2.2 – Допуски прямолінійності
Інтервал номінального |
Значення допуску, мм для класу точності |
|||||
розміру L |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
До 1000 |
2,0 |
3 |
5 |
8 |
12 |
20 |
Понад 1000 до 1600 |
2,4 |
4 |
6 |
10 |
16 |
24 |
“ 1600 “ 2500 |
3,0 |
5 |
8 |
12 |
20 |
30 |
“ 2500 “ 4000 |
4,0 |
6 |
10 |
16 |
24 |
40 |
“ 4000 “ 8000 |
5,0 |
8 |
12 |
20 |
30 |
50 |
“ 8000 “ 16000 |
6,0 |
10 |
16 |
24 |
40 |
60 |
“ 16000 “ 25000 |
8,0 |
12 |
20 |
30 |
50 |
80 |
“ 25000 “ 40000 |
10,0 |
16 |
24 |
40 |
60 |
100 |
“ 40000 “ 60000 |
12,0 |
20 |
30 |
50 |
80 |
120 |
Коефіцієнт К |
0,25 |
0,4 |
0,6 |
1,0 |
1,6 |
2,5 |
1 – прилегла площина, 2 – площини, які обмежують поле допуску, 3 – реальна площина, 4 – умовна (що проходить через три крайні точки) площина
Рисунок 2.3 – Допуск площинності, відхилення від площинності (вимірювання відносно прилеглої площини (а), умовної площини (б))
Допуски площинності приймають за таблицею 2.2 на всій розглядуваній поверхні елементу залежно від більшого номінального розміру L поверхні.
Допуски перпендикулярності розглядуваних поверхонь елементу приймають за таблицею 2.3 залежно від меншого номінального розміру L поверхонь, перпендикулярність яких регламентують, або заданої довжини в січенні елементу. Значення довжини вибирають з ряду:
400, 500, 600, 800, і 1000 мм.
1 – прилегла площина, 2 – реальна поверхня, 3 – умовна (що проходить через крайні точки) площина
Рисунок 2.4 – Допуск перпендикулярності й відхилення від перпендикулярності (вимірювання на заданій довжині (а), на всій довжині (б))
Для крупногабаритних елементів перпендикулярність їх поверхонь нормують допусками рівності діагоналей. Допуски рівності діагоналей поверхонь елементу приймають за таблицею 2.4 залежно від більшого номінального розміру L поверхонь, для яких призначають допуск рівності діагоналей.
Таблиця 2.3 – Допуски перпендикулярності
Інтервал |
Значення допуску, мм для класу точності |
||||||||
номінального розміру L |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
До 250 |
0,5 |
0,8 |
1,2 |
2,0 |
3 |
5 |
8 |
12 |
20 |
Понад 250 до 500 |
0,6 |
1,0 |
1,6 |
2,4 |
4 |
6 |
10 |
16 |
24 |
“ 500 “ 1000 |
0,8 |
1,2 |
2,0 |
3,0 |
5 |
8 |
12 |
20 |
30 |
“ 1000 “ 1600 |
1,0 |
1,6 |
2,4 |
4,0 |
6 |
10 |
16 |
24 |
40 |
“ 1600 “ 2500 |
1,2 |
2,0 |
3,0 |
5,0 |
8 |
12 |
20 |
30 |
50 |
“ 2500 “ 4000 |
1,6 |
2,4 |
4,0 |
6,0 |
10 |
16 |
24 |
40 |
60 |
Коефіцієнт К |
0,16 |
0,25 |
0,4 |
0,6 |
1,0 |
1,6 |
2,5 |
4,0 |
6,0 |
Таблиця 2.4 – Допуски рівності діагоналей
Інтервал |
Значення допуску, мм для класу точності |
|||||
номінального розміру L |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
До 4000 |
4 |
6 |
10 |
16 |
24 |
40 |
Понад 4000 до 8000 |
5 |
8 |
12 |
20 |
30 |
50 |
“ 8000 “ 16000 |
6 |
10 |
16 |
24 |
40 |
60 |
“ 16000 “ 25000 |
8 |
12 |
20 |
30 |
50 |
80 |
“ 25000 “ 40000 |
10 |
16 |
24 |
40 |
60 |
100 |
“ 40000 “ 60000 |
12 |
20 |
30 |
50 |
80 |
120 |
Коефіцієнт К |
0,25 |
0,4 |
0,6 |
1,0 |
1,6 |
2,5 |