2.3. Розрахунок рентабельності

Рентабельність - це прибутковість, прибутковість підприємства; показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, який відображає кінцеві результати господарської діяльності [11, с.76].

Перш за все, рентабельність розраховується:

Р=С_пн* = 20855,07* 1876,96 грн.

2.4. Розрахунок ціни виробника продукції та пдв

Для визначення ціни виробника необхідно до повної собвартосі одиниці продукції додати прибуток за нормативом рентабельності (Р).

Отже, 20855,07+1876,96=22732,03 грн. - ціна виробника за одиницю продукції.

Для того щоб визначити відпускну ціну необхідно розрахувати ПДВ (податок на додану вартість). В Україні ПДВ складає 20%.

ПДВ – це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів. 

ПДВ= =4546,41 грн.

2.5. Розрахунок відпускної ціни

Відпускна ціна - це ціна, за якою реалізується продукція підприємства-виробника. Структурно вона складається із собівартості товару, прибутку підприємства і непрямих податків (акциз і податок на додану вартість). 

Таким чином, відпускна ціна складає:

Ц=22732,03+4546,41=27278,44 грн.

2.6. Напрями зниження собівартості продукції

Шукаючи резерви зниження собівартості виробу, доцільно розглянути кожну статтю калькуляції та визначити можливі шляхи зниження собівартості. Більш прискіпливо треба роз­глядати статті, які мають найбільшу частку у складі витрат. На машинобудівних та приладобудівних підприємствах най­більші витрати пов’язані з матеріалами та покупними вироба­ми. Економію матеріальних ресурсів можна досягнути за раху­нок зменшення витрат матеріалів, заміни дорогих матеріалів дешевшими, скорочення витрат на придбання і транспортуван­ня матеріалів.

На підприємствах, де виготовляють трудомістку продукцію, більше уваги треба приділяти підвищенню продуктивності праці. Енергомістка продукція потребує постійної уваги з по­гляду зменшення витрат палива, електроенергії та енергоносіїв.

Економію витрат можна забезпечувати технічними та орга­нізаційними рішеннями. Технічними рішеннями є:

• удосконалення конструкції виробів (стандартизація та уніфікація виробів і процесів, спрощення кінематичних, елект­ричних, принципових та інших схем, використання полегше­них профілів, ліквідація надмірних запасів міцності метале­вих конструкцій, використання елементної бази високого рівня інтеграції в електроніці тощо);

• упровадження нової техніки і технології, механізація та автоматизація виробничих процесів (застосування точних ме­тодів лиття, використання комп’ютерних програм при розкрої листового матеріалу та в інших технологічних процесах, вико­ристання робототехнічних комплексів, гнучких виробничих систем тощо)[2].

До організаційних рішень належать:

• упровадження прогресивних методів організації вироб­ництва (гнучкого, автоматизованого, потокового);

• удосконалення організації праці з метою підвищення її продуктивності (раціональний розподіл праці, якісне забезпе­чення та обслуговування робочих місць, підвищення кваліфі­кації робітників, використання ефективних систем мотивації праці тощо);

• удосконалення управління виробництвом (раціоналізація організаційної структури управління, оптимізація виробничої програми, впровадження інформаційних технологій управлін­ня тощо);

• поглиблення спеціалізації та кооперування виробництва та інші напрями, які забезпечують зниження собівартості про­дукції.

Ефективним методом пошуку шляхів зниження собівартості виробів є функціонально-вартісний аналіз. Функціональний підхід передбачає абстрагування від існуючого інженерного рішення, виділення функцій, які виконує виріб, та пошук аль­тернативних варіантів виконання функцій з меншими витра­тами.

Під час функціонально-вартісного аналізу (ФВА) треба пе­редусім з’ясувати: що являє собою виріб, функцію якого необ­хідно здійснити з мінімальними витратами; яку функцію він виконує; які фактичні витрати на виконання цієї функції; які максимально можливі витрати на реалізацію цієї функції; яки­ми іншими способами можна здійснити функцію; які будуть витрати на її здійснення.

Мета ФВА — привернути увагу конструкторів та технологів до тих функціональних частин виробу, у яких є диспропорції між важливістю виконуваних функцій, якістю та витратами на їх здійснення для того, щоб виявити зайві витрати, причини їх виникнення та знайти резерви зниження собівартості виробу [10, с.175-176].