2.Посадка и постановка рук ученика

Грамотная постановка включает в себя 3 момента:посадка, установка инструмента, положение рук.Важным условием является правильная посадка на стуле.Сидеть нужно только на передней его половине не опираясь на спинку.Корпус наклонён несколько вперёд, мех в собранном виде находится на левой ноге исполнителя.Нижняя часть грифа упирается в правое бедро.Тщательная подгонка плечевых ремней обеспечивает устойчивость при игре на разжим.В проццессе исполнения постановка рук меняется. Несколько нужно закруглить пальцы.Зависит от руки, величины и длины пальцев. Постановка рук в исходной позиции-свободно опустите руки вдоль туловища потом подымите руку и поставьте её в естественное положение. Касательно левой руки применяется 2 оновных положения.1.бас, аккорд.2.гаммообразные пассажи на ваборной системе. Всякая постановка индивидуальна.

Білет№5

1.Музично-виражальні можливості баяну та акордеону..

Інтоніровать-здатність інструмента до виразного виявлення до різноманітних мелодичних зворотів, як в одноголосному так і в багатоголосному виявленні,уподібненного довиразності людського голосу, а також інших музичних інструментів.

Один з наймолодіших інструментів які активно увійшли у широке музичне використування лише за останні десятеліття.Апробація його художньо-виражальних можливостей триває.Зокрема, ще не закінчився процесс удосконалення темброво-акустичних властивостей баяну, акордеону.Художня цінність баяну в системі різноманітних видів і рідів музикування.Стає очевидною при порівнянні його об’єктивних данних, з можливостями інших загальгновизнанних класичних музичних інструментів.Звук баяну утворюється від коливання платівки голосу.Під тиском повітряного струму, що подається в спеціальну камеру при відкритті клапану і відповідним рухом міха.Система механізму від клавіши до клапану й тиску повітряного струму на голоси не сприяє яскравості беспосереднього контексту виконавця зі звуком.Роль своєрідного «смичка» виконує міх..При рівному ведені міха звуки різної висоти неоднакові за силою, чим нищий звук тим він сильніший.Сучасний баян має значний потенціал тембрових засобіві акустичних можливостей котрі певною мірою ще не розкриті.Основою баянного тембру становить коливання платівки(голосу).Конструються переважно готові тембри або за допомогою електроніки.тембр звичайного баяну своєрідний за чистотою і якістю звучання в усіх регістрах. Його звучання дає можливість легко пристосуватися до будь-якої музики.Баян належить до найбільш інтонаційних музичних інструментів, яким доступне широке коло стилів: від фольклору до класики. Проблеми:акустична, ергономічна вага.Кожному музичному інструменту властиві специфічні ознаки:-ударність, фонічність, глибина, тембровість, педальність, подовженніть, залишковість.

2.Звуковидобування та штрихи

Виявлення художньо-виражальних якостей звучання баяна сконцентровано в штрихах.Проблема штрихів обговорюється протягом усієї історії професійного викладання баяну.

3 категорії формулювань:

А)Характерність реального звучання, відповідно терміну, що вживається.

Б)Ємкість, лаконічність, доступність штрихових термінів і позначок.

В)Однозначність термінології, яка повинна забезпечувати легкість засвоєння системи штрихів.

Історичне визначення терміну штрихи охоплює 2 загальні риси:художню, технічну.

Якщо бачити в штрихах лише артикуляційну рису, то формально можна обмежити їх по горизонталі(зв’язна, роздільна гра). При цьому із системи штрихів випадають ті, що характерні атакуванням звука і темброво-інтонаційними акустичними ефектами-легатісимо з напливом, тремоло і рікошет міха. А різниця в поняттях штрих і артикуляція нівелюється. Беручи до уваги музичне вимовлення звуків, що означає в широкому значенні як сукупність динамічних, тембрових та інтонаційних змін усереді тону.То зону штрихів треба поширити на вертикаль, тобто на сферу динаміки, ритміку та артикуляція. Кожен з цих виражальних засобів у штрихах має своє оригінальне, характерне виявлення.Динаміка в штрихах пов’язана з атакуванням виявляється характер входження в звук. М’якими, твердим, різким. У роздільних штрихах мірою повноти витриманних звуків, їх мови. В зв’язних напруженністю злиття тонів. У тремолюванні частотою дрібномасшабних тривалостей, у комбінованих штрихах рівень динамічної напруженності і співнапруженності створюються суми названих засобів. ,

Артикуляція у штрихах являється характером розчлінування цілого і об’эднання роздільного, співвідношення переривчатого і безперервного звучання, припинення звуків і цезур поміж ними. Характером зв’язності звуків, глибиною легато.Характеризуючий аспект артикуляції динаміки, внутрішньої ритміки, тембру та інтонації.Лежить в основі деференціації штрихів. Не тільки за ознакою «зв’язно-роздільно» та «протяжно-коротко». Що є найзагальнішою рисою для штрихів, а й іншими ознаками, а саме:м’яко, активно, фонічно, в певній ритмо-інтонаційній подачі і тембрі.

У кожному штриху одна з перелічиних рис, в тому числі і артикуляціядомінуючою, тому. Що ця риса визначає його назву.Роздільні штрихи характерезуються різноманітним атакуванням і визначаються реальною витриманістю від тенуто(точно відержать) до стакатіссімо.Атакувальні штрихи мають певну міру витриманності характер від м’кого до різкого.Таким чином штрих не зводиться до єдиної хоча й провідної ознаки, а включає й інші аспекти, бо потік музики не тільки об’єднує елементи-ноти, а й тече у середині самих нот. Нота вібрує, філірується, нюансуючи при цьому свої інтонації, динаміку, тембр.Таким чином повну гамму штрихової палітри, можна об’єднати в групи: