7. Драпірування текстильних полотен. Методи визначення, фактори, які впливають на показники.

Здатність текстильних матеріалів в підвішеному стані під дією власної ваги утворювати красиві округлі стійкі складки називається драпіруванням. Драпірування залежить від гнучкості матеріалу і його маси. Чим жорсткіше структура матеріалу, тим більші зусилля потрібні для його згинання, тим гірше драпірування. При збільшенні поверхневої густини матеріалу його драпірування поліпшується. Особливо добре драпіруються тонкі гнучкі і важкі матеріали, вони утворюють дрібні складки. Для визначення драпірування використовується два методи: метод голки і дисковий метод

По першому методу (метод В.Я. Евдокимова і А.К.Бухаровой) зразок виробу розміром 400×200 мм намічають (по стороні 200мм) точками 1, 2, 3, 4 (рис. 5.10). Зразок підвішують до стійки, наколюючи його по намічених точках на голку 5 так, щоб вийшли три складки, з яких центральна звернена до експериментатора. Щоб складки на голці не розійшлися, зразок затискають між пробками 6 і 7. В підвішеному стані зразок залишають на 30 хв, після закінчення яких заміряють масштабною лінійкою по нижньому краю зразка відстань А. При поганому драпіруванні ця відстань буде близькою до ширини зразка в розпрямленому вигляді.

Д рапіруємость (%) виробу обчислюють за формулою:

Дисковий метод полягає в наступному. Центр зразка 1 круглої форми діаметром D (рис. 12.4) наколюють на вістря, виступаюче в середині столика 2, меншого діаметру d. Зразок закріплюють диском 3. Краї зразка вільно звисають із столика, не торкаючись площини 4. Зверху столик із зразком освітлюють паралельним пучком світла. Через 3 хв. після закріплення зразка між дисками замальовують на папері 5, встановленої під підставку 6, форму проекції у вигляді тіні вільно звисаючих країв зразка. Драпіруємость оцінюють коефіцієнтом драпірування і відношенням габаритних розмірів проекції зразка.

8. Незминальність та зминальність текстильних полотен. Фактори, які впливають на показники. Відмінність методик визначення.

Незминальність - властивість матеріалу чинити опір згинанню, зминанню та здатність відновлювати первинний стан після зняття зусилля, що викликало його згинання, або зминання. Незминальність полотен істотно залежить від волоконного складу і будови. Для оцінки незминальність необхідно враховувати не тільки пружньоеластичні властивості відновлення після зминання, але і різні навантаження, які діють на матеріал в процесі експлуатації. Під зминальністю розуміють здатність виробу утворювати при перегинах складки і зморшки внаслідок виникнення пластичних деформацій згинання. Найбільша зминальність характерна для тканин, особливо для тих, які складаються з волокон з мінімальними значеннями величин еластичного відновлення, зокрема з целюлозних волокон (віскозних, бавовняних), а найменша –зминальність характерна для трикотажних полтен. Зі збільшенням кручення ниток підвищується їх пружність і зменшується зминальність тканин. Зминальність тканин і трикотажу залежить від розташування ниток, їх взаємної зв'язаності. Найменшу зминальність тканинам додають переплетення типу крепових, що мають нерівномірно розкидані переплетення. Найбільшу зминальність мають тканини полотняного переплетення, для згинання яких потрібне якнайменше зусилля. Зминальність тканин з більш довгими перекриттями, наприклад, тканин атласного переплетення, менше, оскільки зусилля, що виникають в зовнішніх шарах нитки при згинанні такої тканини, протидіють її згинанню. Зминальність тканин залежить також від числа ниток на 10см. Тканини, взаємний зсув ниток яких обмежений, мають велику пружність, краще зберігають форму в одязі і менше зминаються. Тканини рихлої структури, елементи якої зміщуються без особливих зусиль, значно зминаються. Трикотаж малозминальний. Нитки у петлях в трикотажі мають складне просторове розташування, тому при зминанні трикотажу в ньому менше ніж в тканині ділянок ниток, що піддаються однаковій деформації. Напружені різною мірою ділянки ниток трикотажу допомагають швидше відновити його первинні розміри. Незминальність текстильних матеріалів може бути визначена методами орієнтованого та неорієнтованого зминання. Сутність орієнтованого методу полягає в тому, що зразок тканини вирізують Т-образної форми, який складається по лінії між широкою і вузькою частинами, пробу згинають під кутом 180°, навантажують протягом 15 хв. Через 5 хв після зняття навантаження в изначають коефіцієнт незминальності (рис. 5.12, а).

де α – кут відновлення проби. Для визначення зминальності використовується прилад СМТ.