1.2 Мета, цілі та характер зовнішньоторговельної політики держави

У своїй зовнішньоторговельній політиці кожна держава формує власні цілі, що зумовлені певними завданнями та викликами які стоять перед нею на той чи інший період часу. Такими цілями можуть бути, наприклад, створення нових робочих місць, розвиток інвестиційних можливостей країни, створення передумов для зростання національних компаній чи збільшення можливостей для торгівлі з іншими країнами світу, тощо. Тим не менш, головною метою будь-якої торговельної політики є створення сприятливих зовнішніх і внутрішніх умов для економічного зростання країни [22, с. 113].

Можна виділити наступні основні цілі, які ставить перед собою держава проводячи ту чи іншу зовнішньоторговельну політику:

• захищати загальнонаціональні інтереси і перетворити зовнішню торгівлю в фактор економічного розвитку і зростання;

• покращувати стан країни в міжнародному поділі праці і сприяти поліпшенню структури зовнішньої торгівлі;

• захищати інтерес національних виробників і споживачів;

• стежити за сприятливим співвідношенням експортних та імпортних поставок, забезпеченням виробництва і населення необхідними товарами, послугами, ресурсами;

• стежити за зміною співвідношення експортних та імпортних цін у країні;

• підвищувати бюджетні доходи від зовнішньої торгівлі, які складаються з доходів державних експортерів, митних зборів, податків та інших зборів [8, С. 53–55; 6, c.169].

Деякі завдання мають довготривалий характер, наприклад зміна ступеня і способу включення даної країни в міжнародний поділ праці. Інші ж цілі можуть бути досягнуті в більш короткі проміжки часу, наприклад зміна обсягу експорту або імпорту.

Характер торговельної політики держави, тобто ступінь її жорсткості, зазвичай визначається як агрегований показник, який включає як середній рівень митного тарифу, так і середній рівень та інтенсивність кількісних обмежень (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Характер зовнішньоторговельної політики країни [18, c. 202].

Режим нетарифних обмежень Режим тарифних обмежень	Відкритий	Поміркований	Обмежувальний
Відкритий	Вільна торгівля	Поміркований	Протекціонізм
Поміркований	Поміркований	Поміркований	Протекціонізм
Обмежувальний	Протекціонізм	Протекціонізм	Протекціонізм

До прикладу, торговельна політика країни, яка скасувала всі імпортні мита, проте ввела кількісні квоти на основні товари імпорту, або навпаки, відмінила квоти але підвищила митний тариф до заборонного рівня, не може вважатися режимом вільної торгівлі. В даному випадку, торговельна політика з відносно відкритим торговельним режимом може існувати тільки в тій країні, в якої середній рівень митного оподаткування імпорту складає не більше 10%, а нетарифні обмеження покривають менше 25% імпорту і в цілому носять низькоінтенсивний, здебільшого реєстраційний зміст [18, c. 202].

Приймаючи рішення про використання тих чи інших інструментів торговельної політики, уряд країни зазвичай оцінює їх сукупний вплив на характер торгової політики країни та можливі відповідні заходи з боку торгових партнерів. Для оцінки заходів торговельної політики Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) розробила в 1985 році індикативний запитальник, який широко використовується в практичній діяльності урядів. Перелік запитань, на які пропонується відповісти перш, ніж вводити будь-які заходи торговельної політики, наступний [18, c. 203]:

 • який очікується економічний виграш для галузі або фірми і яку кількість робочих місць буде створено або збережено в результаті здійснення даного заходу?

 • наскільки збільшаться доходи бюджету або які будуть необхідні бюджетні витрати на здійснення цього заходу?

 • наскільки збільшаться внутрішні ціни і скоротиться споживання в результаті застосування даного заходу?

 • яким буде вплив даного заходу на структуру відповідного ринку і на конкуренцію на ньому?

 • чи дозволить даний захід в довгостроковій перспективі забезпечити структурну перебудову галузі і вивести її на конкурентоспроможний рівень або вона лише законсервує її існуючу відсталість?

 • який вплив запропонований захід зробить на суміжні галузі, особливо ті, які купують або продають свою продукцію тій галузі, на захист якої вона спрямована?

 • як відреагують інші країни на застосування даного заходу і який його потенційний вплив на них?

 • чи відповідає передбачувана міра існуючим багатостороннім і двостороннім договорам, в яких бере участь дана країна?

Отже, при формуванні своєї торговельної політики кожна країна керується насамперед тими цілями, які за даних обставин складають для неї набільший пріоритет, при цьому вони можуть носити загальний характер (захист зовнішньоекономічних інтересів, забезпечення економічного зростання, підвищення бюджетних доходів тощо) так і специфічний, зумовлений впливом тих чи інших факторів, які визначають пріоритетність окремих цілей торговельної політики держави (створення передумов для зростання національних компаній, сворення нових робочих місць, стимулювання притоку інноваційної продукції в країну тощо). Дані завдання можуть носити як довгостроковий так і короткостроковий характер. Пріоритетність тих чи інших цілей в торговельній політиці зумовлює використання тих чи інших інструментів торгової політики, які своїми наслідками визначають загальний характер торговельної політики держави.