Ренесанс (Відродження)

період у культурному розвитку країн Європи в ХІV-XV-XVI ст. «що став історичною межею між середніми віками і новим часом. Відродження ознаменувалось новими великими відкриттями і винаходами, розквітом світської філософії, науки, пробудження інтересу до літератури і мистецтва стародавньої Греції та Риму.

Діячів Відродження часто називають гуманістами (вчені, історики, поети, письменники, публіцисти). Вони намагаються відродити кращі традиції античного мистецтва і літератури засновані на загальнолюдських ідеалах краси і гармонії, принципах певної свободи людини і можливості її розуму в осягненні істини. Вони заперечували схоластичність феодальної культури середніх віків і абсолютизм релігійного світогляду.

Розпочалися процеси Відродження в Італії і швидко поширилися по всій Європі. Найвидатніші письменники: Петрарка, Боккаччо, Данте (Італія), Франція – Франсуа Рабе «Гаргантюа і Пантагрюель», Іспанія – Сервантес «Дон Кіхот», Англія – драми Шекспіра. У філософії: Джордано Бруно, у живописі – Рафаель, Леонардо да Вінчі.

В Україні. Братська Унія 1596 р. породила полеміку. Представники Ренесансу – Костянтин Острозький, Герасим Смотрицький, Дем’ян Наливайко. Поява друкарства. Братства. Як наслідок, полемічна література – Іван Вишенський.

Бароко (від італ. Вибагливий, химерний) –

стиль у мистецтві (архітектурі і літературі кінця XVІ-XVIІ і часом XVIІІ ст.

Визначальні прикмети:

1. спостерігається шлях до ускладнення форми.

2. повертається геоцентризм (Бог – вершина досконалості), але зберігається й антропоцентризм, тільки людина трактується не як найдосконаліше його створіння.

3. відчутним знову стаж релігійне забарвлення усіх сфер культури, як у добу Середньовіччя.

4. замість визволення людини від пут соціальних та релігійних норм знову помітне посилення ролі церкви і держави.

5. зберігається античний ідеал краси, але робиться спроба поєднати його з християнським ідеалом (Венера Мілоська – античність, Сікстинська Мадонна – Барокко). Тобто поєднуються краса духовна і фізична, внутрішня і зовнішня, примирюються традиції античні і християнські.

6. як і Ренесанс, Барокко зберігає увагу до природи, але тепер природа трактується не як противага Богові, а як шлях до пізнання досконалості Творця.

Власні особливості:

7. Динамізм, рухливість і у пластичному мистецтві це – любов до складної, кривої лінії, на відміну від простої лінії та гострого кута чи півкола античності. В літературі – це змалювання руху, мандрівки, змін, катастроф, сміливих авантюр. Д. Дефо «Робінзон Крузо», Д. Світ «Мандри Гулів ера».

8. барокове мистецтво має справляти на реципієнта найсильніші враження розбурхати найсильніші почуття.

Це породжує гіперболічність, гротескність, любов до антитез тощо.

Найсерйознішою вадою є підчас велика перевага зовнішнього над внутрішнім, декоративність, за якою може зникати або відходити на задній план зміст, переобтяження творів формальними елементами (акростих, телестих, безостих).

Доба Барокко – це доба розквіту природознавства, математики, з одного боку, і богослов’я – з іншого. Доба великої «тридцятилітньої» релігійної війни і доба великих філософів-ідеалістів Канта і Сковорода.

В Україні Барокко проіснувало біля 200 років і стало наступним після доби Київської Русі розквітом української культури, передусім архітектури, літератури, освіти.

До цього привело: по-перше, суголосність естетики епохи Барокко емоційній, романтичній, схильній до зрівноваження різних начал української душі.

По-друге, саме в цей час на Україні було послаблене, а на деякий час і зовсім відкинуте колоніальне ярмо, було побудовано досить сильну гетьманську державу, що сприяло розвитку української культури (особливо за часів І. Мазепи).

Барокові елементи зустрічаються в творчості Івана Вишенського, але справжнім початком українського Барокко в літературі стала творчість Мелетія Смотрицького, віршування Кирила _______ Ставровецького. Повною перемогою Барокко стало утворення Києво-Могилянської академії – цілком бароккової за своєю суттю.

Вирізняються імена П. Могили, І. Величковського, С. Яворського, І. Мазепи, Ф. Прокоповича, І. Гаметовського, Г. Граб’янки, С. Величка.