6. Характеристика загальних висновків бакалаврської роботи

Загальні висновки дають змогу підвести підсумок виконаної роботи. Потрібно співставити висновки з завданнями роботи і співставити повноту їх вирішення. При їх формулюванні потрібно виконувати таке правило: кожний висновок присвячено певному аспекту теми; всі вони розміщуються у певній логічній послідовності (відповідно до послідовності поставлених завдань). Висновки слід розглядати як відповіді на поставленні завдання.

У загальних висновках описуються найважливіші наукові та практичні результати, одержані у кваліфікаційній роботі, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (завдання), її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів.

У першому пункті висновків коротко оцінюють стан розробки питання. Потім розкриваються методи вирішення поставленої у роботі наукової проблеми (завдань), аналізуються результати практичного їх розв’язання, які порівнюються з матеріалами відомих досліджень.

У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати їх достовірність, викласти рекомендації щодо їх використання і перспективи подальшого дослідження проблеми.

6. Список використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після загальних висновків. Мінімальна кількість позицій у списку джерел літератури для бакалаврської роботи становить 30-35. При вивченні стану проблеми за літературними джерелами доцільно дотримуватися такої послідовності роботи:

1. Ознайомитися з визначеннями основних понять, які належать до розглянутої теми, використовуючи словники й енциклопедії. У них можна знайти посилання на найбільш відомі роботи у даній області у вчених, які внесли основний вклад у дослідження явища, що аналізується. Крім цього, порівняння визначень понять і категорій дозволить виявити розбіжності у розумінні одного явища з позицій різних методологічних підходів, а це вже основа для виявлення протиріч у трактуванні дефініцій (понять, термінів). Ці моменти варто описати і відповідно до цього визначити свою позицію і підходи до розв’язання даної проблеми.

2. Роботу з періодичними виданнями краще починати з останніх випусків поточного року і переглянути їх за п’ять останніх років. У журналах опубліковані статті як теоретичного характеру, так і результати прикладних, експериментальних досліджень. Крім того, всі статті містять список літератури, у тому числі й іноземних джерел, які відповідають змісту досліджуваної проблеми. Ця література допомагає зорієнтуватися у відборі авторів, які внесли найбільший внесок у розробку даної проблеми. Ці статті допоможуть зорієнтуватися у напрямках, методах дослідження, способах обробки і формах подання майбутнього експериментального матеріалу.

3. Наступний етап - знайомство і вивчення авторефератів дисертацій, захищених за визначеною проблемою. Їх аналіз може бути не тільки інформативним у визначенні проблеми, шляхів і методів її дослідження, але й надати допомогу у формулюванні мети, предмету та об’єкту дослідження. Допомогу у пошуку авторефератів може зробити Інтернет.

4. Читання основних літературних джерел. Краще починати читання з найбільш відомих авторів, що найчастіше цитуються, і тих, хто зробив найбільший внесок на початковому періоді вивчення проблеми - так легше буде зрозуміти зміст багатьох інших робіт. Доцільно спочатку переглянути відібрані книги, а не читати першу від початку і до кінця.

Автори, матеріали яких не згадувались у кваліфікаційної роботи, в список літератури не включаються.