17. Менінгококи. Матеріал для дослідження, особливості взяття його і транспортування до лабораторії.

Менінгококи (Neisseria meningitidis)

Збудник епідемічного гнійного цереброспінального менінгіту (Neisseria meningitidis) вперше описав і виділив у чистій культурі А.  Вейксельбаум у 1887 р.Морфологія і фізіологія.  Клітини менінгококів мають бобовоподібну форму або вигляд кавових зерен, розташовуються як диплококи, спор і джгутиків не утворюють, в організмі мають ніжні капсули.  За морфологією подібні до гонококів.  У мазках із спинномозкової рідини розташовані переважно всередині лейкоцитів.  У менінгококів є фімбрії, за допомогою яких вони здійснюють адгезію до клітин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Менінгококи - аероби і факультативні анаероби - дуже вибагливі до живильних середовищ, до яких додають кров або сироватку.  Оптимум культивування при 37 °С, краще в атмосфері 5-8 % СО2.  На щільному середовищі утворюють ніжні прозорі безбарвні колонії слизової консистенції, на рідкому - помутніння й осад на дні, з часом на поверхні виникає плівка.  Біохімічна активність менінгококів виражена слабо, вони ферментують лише глюкозу і мальтозу до кислоти.Основним біотопом менінгококів в організмі є слизова оболонка носоглотки хворих і носіїв.  Саме вони є джерелом менінгококової інфекції.  Передача відбувається повітряно-краплинним способом при значних скупченнях людей (казарми, навчальні заклади, дитячі садки), де можливі тісні й тривалі контакти.  Потрапляючи у зовнішнє середовище, менінгококи швидко гинуть.  Відомі дезинфікуючі розчини вбивають їх за кілька хвилин.  Дуже чутливі вони до пеніциліну, еритроміцину, тетрацикліну. Проби з матеріалом оберігають від охолодження і досліджують негайно.  З осаду спинномозкової рідини й крові виготовляють мазки, забарвлюють за Грамом  і метиленовою синькою. Чисту культуру менінгококів виділяють на сироваткових середовищах і визначають серогрупу.  Останнім часом у лабораторну практику впроваджені імунологічні методи експрес-діагностики з виявлення менінгококового антигена в лікворі за допомогою імунофлюресенції, реакції ензиммічених антитіл тощо. Профілактика і лікування.  Загальні профілактичні заходи зводяться до ранньої діагностики, госпіталізації хворих, санації бактеріоносіїв, карантину в дитячих закладах.  З метою специфічної профілактики в період епідемічних спалахів менінгококової інфекції застосовують хімічну вакцину з полісахаридних антигенів серогруп А, В і С.  Щеплення проводять дітям 1-7 років.  Для лікування використовують пеніцилін, рифампіцин, левоміцетин та сульфаніламідні препарати, особливо сульфамонометоксин. 

18. Менінгококи. Лабораторна діагностика.

Менінгококи (Neisseria meningitidis)

Збудник епідемічного гнійного цереброспінального менінгіту (Neisseria meningitidis) вперше описав і виділив у чистій культурі А.  Вейксельбаум у 1887 р.

Морфологія і фізіологія.  Клітини менінгококів мають бобовоподібну форму або вигляд кавових зерен, розташовуються як диплококи, спор і джгутиків не утворюють, в організмі мають ніжні капсули.  За морфологією подібні до гонококів.  У мазках із спинномозкової рідини розташовані переважно всередині лейкоцитів.  У менінгококів є фімбрії, за допомогою яких вони здійснюють адгезію до клітин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Менінгококи - аероби і факультативні анаероби - дуже вибагливі до живильних середовищ, до яких додають кров або сироватку.  Оптимум культивування при 37 °С, краще в атмосфері 5-8 % СО2.  На щільному середовищі утворюють ніжні прозорі безбарвні колонії слизової консистенції, на рідкому - помутніння й осад на дні, з часом на поверхні виникає плівка.  Біохімічна активність менінгококів виражена слабо, вони ферментують лише глюкозу і мальтозу до кислоти.Лабораторна діагностика.  Для діагностики назофарингітів і виявлення бактеріоносійства досліджують слиз із носоглотки, менінгіту - ліквор, при підозрі на менінгококемію й інші форми генералізованої інфекції - кров. Лабораторна діагностика менінгококових інфекцій основана на бактеріоскопії досліджуваного матеріалу, виділенні чистої культури збудника, його біохімічної та серологічної ідентифікації.  В залежності від клінічної форми захворювання матеріалом для дослідження служить спинномозкова рідина (при менінгіті), слиз із носоглотки (при назофарингіті та бактеріоносійстві), кров і вміст петехій (при менінгіті).  Забір матеріалу необхідно проводити до початку етіотропної терапії, сіяти його біля ліжка хворого або негайно направляти до лабораторії, не допускаючи переохолодження, оскільки менінгококи дуже чутливі до температурних коливань.

Л.Д.Досліджуваним матеріалом є спинномозкова рідина,кров,змив з носоглотки.Застосовують такі методи:Бактеріоскопічний використовують при мікроскопії забарвлених за Грамом мазків з осаду спинномозкової рідини.Виділеня чистої культури та її ідентифікацію проводять в спеціальних середовищах за допомогою тестів на оксидазну активність,ферментативні й антигені в-сті.Серодіагностику проводять,застосовуючи р-ції преципітації,звязуваня комплементу.