41. Зміст і умови застосування компромісу у розв'язанні конфліктів.

Розв'язання конфлікту є багатоступінчастим процесом, який містить у собі аналіз і оцінку ситуації, вибір способу розв'язання конфлікту, формування плану дій, його реалізацію, оцінку ефективності своїх дій.

Компроміс полягає в бажанні опонентів завершити конфлікт частковими поступками. Він характеризується відмовою від частини вимог, які раніше висувалися, готовністю визнати претензії іншої сторони частково обґрунтованими, готовністю пробачити. Компроміс ефективний у випадках: розуміння опонентом, що він і суперник мають рівні можливості; наявності взаємовиключних інтересів; задоволення тимчасовим рішенням; загрози втратити все. Сьогодні компроміс — стратегія завершення конфліктів, яка найбільш часто використовується.

Найкращою формою подолання розбіжностей з питань узгодження у процесі підготовки компромісу є дискусія, від­критий обмін думками. Неприпустимими є такі компроміси, що ведуть до втрати впливу однієї зі сторін або розглядають­ся як наслідок слабкості і ведуть до нових вимог поступок. Здатність до виважених і необхідних компромісів є однією з передумов життєздатності груп, колективів, спільнот, а засо­би їх досягнення і форми реалізації виступають як один з го­ловних критеріїв культури. Причинами розриву компроміс­них угод частіше буває такий поворот однієї зі сторін у змісті або формі її діяльності, що надає співробітництву з нею ха­рактеру відмови від власних принципів або спроб розшири­ти їх до неприпустимих для другої сторони поступок.

Об’єктивною основою компромісів є непрямолінійний хід соціальних процесів, і завдяки компромісам можна до­сягти по частинах того, що є недосяжним відразу. Критері­ями ефективності компромісу є збереження на вищому рів­ні здатності до діяльності, надання завдяки компромісові нових просторів і можливостей для дій, розширення мож­ливостей вирішення особливо важливих проблем, припи­нення непотрібної виснажливої боротьби зі своїми опонен­тами і надання можливості зосередити власний потенціал на вирішенні фундаментальних проблем. З огляду на це, проблема компромісу завжди конкретна і має виходити з зазначених критеріїв.

Небезпечність компромісів, яка іноді веде до негативного ставлення до них, пов’язана з ілюзіями щодо їх можливостей, а також з тим, що компроміси можуть стати засобом обману. Отже, компроміси повинні бути суто діловими, ясними, від­критими і складатися згідно з принципом «чим поступилися і що придбали». Особливо плідними є компроміси, пов’язані зі збереженням миру і співробітництва.

Компроміс — не єдине рішення, яке здається справедли­вим. Іноді результатом вирішення проблеми є процедура визначення того, хто буде переможцем, тобто правило, за яким одна сторона отримує все, а інша — нічого або дуже ма­ло. Існує багато різних процедур для таких випадків: а) порів­нюють потреби і віддають перевагу тому, хто більше всіх опі­кується проблемами, які розглядаються; б) звертаються за до­помогою до третьої сторони, і перевагу дістає той, чия пози­ція ближча до поглядів арбітра чи судді; в) голосують, і пере­магає той, хто матиме більшість голосів.