Відмінності чоловіків і жінок у прояві вольових якостей

Сміливість

Фізична сміливість.

Починаючи з 11-12 років серед чоловіків сміливих більше, ніж серед жінок (серед них більше осіб з низьким ступенем сміливості) – Н.Скрябін, 1974; І. Петяйкін, 1975.

Соціальна сміливість.

Жінки перевершують чоловіків (А. Винокуров, 1996). Це пов’язують з їх більшим досвідом спілкування.

Рішучість.

До 11-13 років немає відмінностей. З 14 років – чоловіки перевершують. Чоловіки більш схильні до ризику, ніж жінки (І. Петяйкін; Ю. Козелецький).

Терплячість.

Е. Воронін (1984): чоловіки мають більшу терплячість до фізичного дискомфорту (втома), ніж жінки. Але М. Ільїна (1974) не виявила стабільної переваги певної статі у терплячості на вибірці школярів.

Цілеспрямованість.

Дж. Грей (2001): досягнення цілей має величезне значення для чоловіків, бо так вони можуть довести свою спроможність.

А.Вінокуров (1996): жінки більш вперті.

Володіння собою.

Дівчатка гірше контролюють себе (І.Нікольська).

Таблиця 6

Вербальна і невербальна поведінка чоловіків і жінок на переговорах

(Бартол, Мартін; Джонсон; Кросс, Медсон)

	Чоловіки	Жінки
Час, впродовж якого говорить людина	говорять довше, незалежно від посади
Переривання мовлення партнера	більш часто переривають партнера у ділових переговорах
Дублювання (вступ до розмови одночасно з партнером)	більш часто
Постановка питань		жінки задають їх більше
Повторення		більш часто
Сумнів і заперечення		більш часто
Посмішка і сміх		більш часто
Торкання		більш часто

Усі ці форми поділяють на :

1. ті, що є проявом директивного стилю, тиску на партнера (більша тривалість мовлення, негативне успішне переривання мовлення, дублювання, вибір теми дискусії);

2. ті, що є проявом підтримки (менша тривалість мовлення, позитивне (успішне і неуспішне) переривання мовлення, звуковий фон, постановка запитань, повторення, сумніви і заперечення, вступні слова, посмішки, сміх, торкання.

Загалом чоловіки при переговорах більш часто застосовують директивні паттерни, а жінки – паттерни підтримки. Але – впливає статева структура групи:

при спілкуванні зі своєю статтю і чоловіки, і жінки демонструють типові гендерні характеристики – жінки надають підтримку іншим жінкам, а чоловіки – не демонструють «жіночих» підтримки і експресії.

При появі у групі представника іншої статі і чоловіки, і жінки починають демонструвати мовленнєві пат терни протилежної статі – жінки поводяться директивно, а чоловіки надають підтримку. Л. Сміт і Ч. Броуді: чим більше жінок у змішаній групі, тим менше спроб перервати партнера робили чоловіки, тобто у гомогенних і гетерогенних за статтю групах діють різні норми спілкування.

Дві концепції, що пояснюють статеві відмінності за вербальною і невербальною поведінкою:

1. Соціолінгвістичний субкультурний підхід (Д.Мальтц і Р. Брокер,1982).

Пояснює статеві відмінності гендерною соціалізацією. Хлопчики і дівчатка виховуються у різному субкультурному мовленнєвому середовищі. На це середовище впливають:

• статева сегрегація;

• очікування батьків щодо прийнятих мовленнєвих форм (хлопчикам можуть дозволити грубі висловлювання, а дівчаткам – ні);

• вимоги однолітків (говорити так, як дівчинка (хлопчик));

• навчання різним мовленнєвим стилям і їх застосування у різних цілях (хлопчиків вчать дотепності і віддавати накази – щоб бути успішними лідерами; дівчаток – ввічливим і емоційно насиченим висловам – щоб створювати враження добре вихованих).

Гендерні відмінності виявляються у:

• правилах ведення розмови (кому розпочинати, пропонувати тему);

• інтерпретації цих правил (чоловік може вважати, що головне – внести пропозицію, продемонструвати свою здатність; а жінка – показати партнеру, що його розуміють і добре до нього ставляться);

• вони стійкі до ситуації (обидві статі демонструють свої мовленнєві пат терни незалежно від ситуації: на роботі, у інтимному спілкувані).

2. Підхід з позицій формальної легітимної влади. Володіння владою дає право наказувати, а підлеглі зобов’язані підкорятися наказам. Мовлення визначається не соціалізацією в дитинстві, а позицією, яку вони займають у групі. Лідери застосовують директивний стиль, а підлеглі здійснюють підтримку. Оскільки чоловіки і жінки не рівні за статусом у суспільстві, вони й демонструють різні пат терни. Чоловіки (як лідери) порушують правило по черговості, домінують), а жінки (як підлеглі) турбуються, щоб не образити партнера.

Вважають, що ці теорії доповнюють одна одну: в одних ситуаціях домінує гендерний ефект, в інших – роль лідера.