Статеві особливості мотиваційної сфери

Мотивація жінок, за Є.Ільїним, більш зовнішньоорганізована (мотив легше піддається впливу ззовні), а мотивація чоловіків більш внутрішньо організована (виходить з розуміння смислу і особистісної значимості того, що треба робити.

Мотивація досягнень і аффіліації.

Рівень домагань. В цілому зроблено висновок про те, що з 3 до 14 років рівень домагань суттєво не відрізняється.

Мотивація, пов’язана з навчанням і академічними успіхами. З 4 до 14 років немає відмінностей.

В підлітковому віці , за дослідженням Беттла, для хлопчиків більш важливі успіхи як в предметах, які вважаються маскулінними (математика), так і в предметах фемінінних (англійська мова). Для дівчаток більш значима успішність з англійської мови (фемінінний предмет).

Прагнення до автономних досягнень. Перевага у дівчаток.

Дослідження власне мотивації досягнень.

Жінки показують більш високу мотивацію досягнень у нейтральних умовах та при соціальних стимулах. Для чоловіків необхідна спеціальна інтелектуально-лідерська стимуляція досягнень.

В дослідженнях Верофф і Монеган показано зв'язок мотиваційного профілю зі статтю людини на малюнку методики ТАТ.

Т. Бендас звертає увагу на те, що у «діловому» варіанті ТАТ (модифікація Х.Хекхаузена) з 6 малюнків тільки на 1 зображені жінки, на інших – чоловіки. Така гендерна нерівноцінність зображень може призводити до викривлення результатів.

Боязнь успіху (мотив уникнення успіху) був відкритий у 1968 році Мартіною Хорнер, яка створила власну проективну методику за аналогією з ТАТ. Виявилося, що 90% чоловіків пов’язували успіх з позитивними емоціями і приємним подіями. 65% жінок були занепокоєні наслідками, які могли супроводжувати їх професійний успіх (втрата жіночності, осуд близьких, погіршення стосунків). Цей феномен було названо мотивом уникнення (або боязні) успіху.

Емпіричні дані з цього феномену, отримані як М. Хорнер, так і іншими авторами (Монеган, Кімбелл), свідчать про те, що феномен уникнення успіху можна частіше спостерігати у жінок в дорослості. М.Хорнер вважала, що це може гальмувати реальні результати діяльності жінок і особливо проявлятися у здібних жінок при порівнянні їх досягнень з досягеннями значимих чоловіків. Отже, цей феномен пов'язаний не з успіхом, а зі стосунками з чоловіками – жінки готові віддати їм першість, щоб зберегти ці стосунки. Тому цей мотив Маккобі і Джеклін стали називати уникненням конкуренції, а С.Кросс і Л. Медсон – боязню зіпсувати стосунки з близькими людьми.

Водночас О.Бреннер і колеги встановили, що орієнтація на досягнення властива і дорослим чоловікам, і дорослим жінкам, але приписується тільки чоловікам.

За реальними успіхами в 4-5 років немає відмінностей, а у школі вони або відсутні, або – перевага дівчаток (їх академічні успіхи вище впродовж всього шкільного навчання).

Орієнтація на задачу і міжособистісні відносини.

Дослідження Еммеріха (596 дітей 4-5 років): дівчатка частіше демонструють поведінку, орієнтовану на задачу (зверталися до дорослих за допомогою), а хлопчики – на соціальну взаємодію з ровесниками. Узагальнивши результати по іншим віковим періодам, Маккобі і Жаклін встановили, що хлопчики більш особистісно орієнтовані щодо ровесників, а по відношенню до дорослих статі не відрізняються.

К.Гілліган: потреба в аффіліації – центральна в ідентичності дівчаток. Отже, дані суперечливі.

Особливе ставлення чоловіків до ровесників зберігається і у дорослості. М. Хорнер: чоловіки краще працюють, коли за ними спостерігають ровесники, а на жінок таке спостереження не впливає.

Суворі дослідження, за зауваженням Т. Бендас, не підтверджують стереотип про переваги чоловіків у мотивації досягнення, але цей стереотип залишається одним з розповсюджених та впливає на те, що у жінок знижується мотивація до успіху – вони прагнуть відповідати прийнятим у суспільстві нормам.

Мотивація влади і домінантність

Хлопчики: перевага за такими типами домінантності: агресивною (як щодо хлопчиків, так і щодо дівчаток); егоїстичною (тільки у віці 3-6-років); макіавеллістичною (супроводжується грубими варіантами маніпулювання). Вони домінують як у одностатевих парах, так і у змішаних парах і групах.

Дівчатка: перевага за просоціальною домінантністю (тільки в 3-6-років)і за макіавеллістичною домінантністю (супроводжується більш тонкими варіантами маніпулювання). Домінують тільки в одностатевих парах, а в змішаних парах і групах поступаються хлопчикам. Дівчаткам властива контрдомінантність – небажання бути керованою, тобто дівчатка і не домінують над хлопчиками, і не підкорюються їм.

Не виявлено відмінностей за просоціальною і егоїстичною домінантністю у віці старше 6 років. Тобто, діти не відрізняються за кількісними показниками домінантності, але застосовують різні способи її досягнення: хлопчики демонструють більш грубі і більш індивідуалістичні форми домінантності, а дівчатка – більш тонкі і «соціалізовані», тобто прийняті у суспільстві.

Чоловіки (18-21рік) – перевага за самооцінкою домінантності, макіавеллізму, шкалам Лайкерта, інтенсивності мовлення, адресованого жінкам. Переваги жінок не виявлено по жодній з характеристик. Т.Бендас зауважує, що в цих результатах відчувається вплив гендерного стереотипа про більшу домінантність чоловіків, якому вони прагнули відповідати. За ї даними, не було виявлено відмінностей (вибірка – 100 студентів) за домінантністю між чоловіками і жінками.

Гендерний стереотип щодо більшої домінантності чоловіків підтверджується не у всіх культурах.

Метааналіз А. Фейнгольда показав незначну перевагу чоловіків за домінантністю. Чим старше людина, тим більше вона прагне відповідати гендерним стереотипам.