Статеві відмінності у властивостях особистості

Відмінності у соціальній активності. Відмінності полягають не стільки у якісних, скільки у кількісних характеристиках активності хлопчиків і дівчаток, чоловіків і жінок.

Е. Маккобі і К.Джеклін (1974): за параметрами ступеня активності, прагнення до досягнень, домінантності дівчатка активні не менш, ніж хлопці, але сфера їх активності інша.

Д. Колесов і Н.Сельверова (1978): відмінності між хлопчикам і дівчатками у спільній з дорослими діяльності: доньці достатньо просто участі у спільній справі (готова щось принести, потримати, подати), а син прагне схопити той самий інструмент і самостійно виконати роботу, наслідуючи батька у конкретних маніпуляціях.

У дорослих це виявляється у суспільній і політичній активності. Товариськість. Н. Бірюкова (1976): екстравертів більше серед хлопчиків, а інтровертів – серед дівчаток (школярі з 1-го по 10-й клас).

І. Нікольська (2001): як тенденція – більша замкненість у дівчаток.

А. Вінокуров - більша товариськість чоловіків.

Л. Френсіс і П. Пірсонс (1993): екстраверсія вище у чоловіків (крім тих, які постійно відвідують церкву).

Р. Малінаускас (2001): серед чоловіків більше високотовариських.

Психотизм. У чоловіків вище показники психотизму (Г. Айзенк, 1992; Л. Френсіс і П. Пірсон).

Ставлення до похвали та нагороди. І чоловіки, і жінки люблять, щоб їм дякували за роботу. Жінка має потребу в тому, щоб її робота була відзначена оточуючими (Н. Обозов). Домогосподарки і жінки на пенсії страждають від незадоволеної птреби у визнанні, недооцінки їх праці, неуваги членів родини (А.Келам і І. Еббер, 1985).

Чоловіки більш назалежні в своїх самооцінках від думки оточуючих. Моральний розвиток. Статеві відмінності в моральних судженнях виявлені у дітей з 10-12 років і до юнацького віку (до 10 років та у юнацькому віці відмінностей немає): дівчатка дають відповіді, більш проникнуті турботою і співчуттям; це пояснюють більш швидким дозріванням дівчаток (Н. Айзенберг, 1989).

Інші дані суперечливі: одні вважають, що жінки мають вищі показники за моральними установками (В. Погольша), інші – що у дівчат показник моральної мотивації нижче (С. Петрова, 1995).

К. Гілліган при визначенні рівня морального розвитку за методикою Л. Кольберга встановила, що дівчатка і жінки отримують зазвичай нижчі оцінки за розв’язок моральних ділем, але це вказує не на нижчий рівень морального розвитку, а на застосування інших критеріїв для винесення моральних суджень.

Чесність і брехливість.

У розумінні неправди, брехні і обману важливу роль грають усвідомлювані у різному ступені механізми психологічного захисту. Жінки більше звертають увагу на спонукальні причини і наслідки неправди; більше значення надають приховуванню думок і почуттів, ніж фактів; звертають увагу на процесуальні аспекти викривлення, з’ясовують, чи можна виправдати людей, які брешуть. Чоловіки пов’язують брехню з викривленням фактів; дають моральну оцінку результатів впливу неправди (В. Знаков, 1997).

Різна ступінь усвідомлення наміру збрехати. У чоловіка брехня і неправда частіше ситуативні: вони більш точно описують ситуації, у яких брешуть і чіткіше усвідомлюють навіщо. Оскільки знають обставини, в яких брешуть, вони більш критично ставляться до власної чесності і мають більш низькі самооцінки своєї чесності.

Жінки визначають сутність неправди через віру в правильність свого розуміння проблеми, а не через достовірне знання. Вони повертаються до здійснених ними неправди, брехні, переосмислюють вчинок, емоційно переживають, можуть вдаватися до каяття, ідентифікуються з людиною, яку обманули, співпереживають їй.

Чоловіки визначають сутність брехні через знання, раціональне осмислення їх типових ознак і шкоди, яку спричиняють. Тому рішення про те, чи варто збрехати, вони приймають з урахуванням таких моментів: людини, яку треба ввести в оману; користі від цього; вірогідності розкриття тощо. Розуміння ситуації, яке ґрунтується на знанні, ніби захищає від сильних емоційних переживань у випадку брехні.

Конформність. Дані суперечливі. А. Сопіков, 1969; В. Хартуп, 1958; Б. Фагот, 1978; Л. Осман, 1982: конформність жінок вище. Л. Осман: жінки більш підвладні вимогам, які забороняють порушення правил, але більш підвладні груповому тиску. Е. Іглі виявила статеві відмінності у підвладності зовнішньому впливу. Чоловіки менш конформні, коли вважають, що члени групи знають їх думку, ніж тоді, коли впевнені, що їх думка іншим невідома. Є. Ільїн припускає, що у разі, якщо ці відмінності обумовлені тільки соціально, із зміненням соціальних факторів можуть зникнути і відмінності.

Здатність впливати на інших. Жінки, здатні впливати на інших, відрізняються від інших деякими традиційно чоловічими рисами (догматизм, впевненість, саморегуляція) і слабко розвиненими фемінінними рисами (поступливість, емпатія).

Чоловіки, здатні впливати, відрізняються від інших чоловіків наявністю деяких фемінінних рис (довіра, невротичність) і слабким розвитком деяких маскулінних рис ( авторитарність) – В. Погольша, 1997, 1998.

Жінки з низьким особистим впливом відрізняються від жінок з високим і середнім впливом найвищими показниками задоволеності стосунками з близькими, самоповаги, задоволеності життям.

Чоловіки з низьким впливом, навпаки, найменше задоволені життям і стосунками з близькими, мають низьку самоповагу.

Агресивність.

У дошкільників і у всіх групах школярів агресивність вище у хлопців (ворожість, конфліктність), крім 7-го класу. 2 піка зростання агресивності : у хлопців – в 12 і 14-15 років, у дівчат – в 11 і 13 років (П. Ковальов; О. Бараннік).

Дані про агресивність дорослих чоловіків і жінок суперечливі.

Можливо, все залежить від виду агресивності. Схильність до аутоагресії дещо більше у жінок, а схильність до гетероагресії – дещо більше у чоловіків (Е. Козирева, 2002). У дівчат установка на самозвинувачення виражена більше, ніж у юнаків (М. Омарова,2002)

Мстивість як схильність до агресії за надане зло у хлопчиків 5-11 класів виражена більше, ніж у дівчаток (П.Ковальов).

Прагнення до лідерства, домінантності, незалежності. Дівчатка не прагнуть до лідерства, бо більш боязкі, невпевнені у своїх силах, легше піддаються фрустраціям (Б.Фагот, 1978; В. Хартуп, 1958).

Е. Іглі (1995): чоловіки є інструментальними лідерами, а жінки – соціальними.

Домінантність у жінок супроводжується незалежністю від соціальних умов, гетероагресивністю; у чоловіків – залежністю від групової думки.

Чоловіки зачимо відрізняються від жінок схильністю до ризику, догматизмом і автономністю. У жінок вище імпульсивність, відчуженість (В. Погольша, 1997).

Чоловіки більш самовпевнені, незалежні (Р. Бернрейтер, 1938); більш соціально вільні в поведінці, самостійні, кмітливі, прагнуть приймати власні рішення (А. Вінокуров,1996); виявляють більшу схильність до автономії (Ю.Кочнева і О. Шабаліна, 2000).

Локус контролю. Внутрішній локус контролю (інтернальності), тобто усвідомлення себе як суб’єкта, здатного впливати на зовнішні події для чоловікі має більшу значимість (К. Муздибаєв,1983; А.Візгіна і С. Пантилеєв, 2001).

У хлопчиків з віком зростає інтернальність, а у дівчат – екстернальність (Х. Кулас, 1988).

У чоловіків у всіх вікових групах, крім віку старше 55 років, рівень суб’єктивного контролю дещо вище, ніж у жінок.

Таблиця 5

Самооцінка осіб чоловічої та жіночої статі

	Чоловіки	Жінки
Самооцінка особистісних якостей. Я-образ Опис Я-реального Серед позитивних якостей на першому місці стоять…	У хлопчиків за кількістю включених у нього характеристик поступається Я-образу дівчаток. Хлопці вище, ніж дівчата, оцінюють свій творчий потенціал. Більш часто характеризують свою вольову сферу. …вірність у дружбі, допомога в складній ситуації (Е. Шумілін, 1982).	Дівчата при описі реального Я вище, ніж хлопці, оцінюють свої комунікативні і моральні якості, духовний потенціал (С. Петрова, 1995). Більш часто характеризують свою емоційну сферу. …чуйність до людей, правдивість, чесність, товариськість.
Основа для позитивної самооцінки	врівноваженість, адаптованість, здатність до самоконтролю, соціабельність, моральність	позитивна самооцінка пов’язана не стільки з наявністю соціально бажаних рис, скільки зі ставленням до себе в цілому

Загалом, за висновками Т. Бендас, відмінності у самооцінці і Я-концепції виявлені за тими параметрами, які поціновує у собі кожна стать (чоловіки – фізичні можливості і домінування; жінки – соціальну сенситивність, комунікативність). Дорослі жінки порівняно з дитячим віком схильні до зниження своєї самооцінки і зростанню невпевненості у собі, а чоловіки – до підвищення самооцінки і зростанню своєї впевненості.