Роль засобів масової інформації

Телебачення

Н. Синьореллі: аналіз телепрограм за 16 років – 71% людей на екрані і 69% головних героїв – чоловіки. Жінки – молодше чоловіків, приваблива зовнішність, більш часто показані у колі сім’ї, в любовних сценах. Чоловіки на телеекрані мали престижну професію або виконували специфічно чоловічу роботу.

Реклама

Жінки рекламують товари для дому, а діапазон занять для чоловіків в 3 рази ширший.

Чоловіки зображені як такі, що обдумують і оцінюють товар, а жінки – як такі, які керуються емоціями і бажаннями, займають залежні і додаткові позиції (дружини, коханки).

І. Грошев: комунікативна поведінка жінки рідко вказує на її соціальний статус, а інтерпретується з урахуванням сексуального сприймання. Реклама символічно відтворює стереотипи «жіночності» і «мужності».

Тобто, образ жінки подається в рекламі як залежний від чоловіка, слабкий, який реалізується або у домашніх турботах, або у забезпеченні своєї привабливості. А чоловік – як лідер, сильний, агресивний, такий, що підкорює інших для затвердження свого «Я».

Вважається, що ЗМІ відображають ті ролі чоловіка і жінки, які є в свідомості суспільства. І якщо вони впливають на формування гендерних стереотипів, то це відбувається ненавмисно, ніби вторинно.

Докази впливу ЗМІ на формування гендерних установок:

• читання дітьми книжок, де жінки зображуються з предметами домашнього вжитку, а чоловіки – зі знаряддями праці приводить до посилення статево типової поведінки в дитячих іграх (Е. Ештон);

• у дітей, які дивляться телевізор, проявляється більше відповідних гендерним нормам установок, ніж у їх однолітків, які не дивляться телевізор (М.Кімбалл);

• дитина менше грає з нейтральною іграшкою після телевізійного роліка, де з нею грала дитина протилежної статі (Д.Рабл);

• жінки після перегляду реклами, де жінки зображувалися як сексуальні об’єкти або покірні домогосподарки, при описі свого життя через 10 років не підкреслювали теми професійної кар’єри і інших життєвих досягнень. Ті жінки, які дивилися ролик, де ролі чоловіків і жінок були протилежні традиційним (чоловік пригощає дружину, яка повернулася з роботи, їжею, яку він сам приготував), виявили прагнення до досягнення успіху таке ж високе, як і чоловіки (Е. Аронсон).

Освіта як інститут гендерної соціалізації

В літературі наведено переваги і недоліки відокремленого навчання за матеріалами дискусій:

«за»:

• зручно працювати вчителю;

• виконується замовлення батьків;

• враховується нерівномірність розвитку хлопчиків і дівчаток;

• вище успішність;

• знижується підліткова депресія;

• більш адекватна оцінка своєї статі;

• більш адекватна позитивна самооцінка; знижується страх оцінки з боку протилежної статі;

• знижується роль оціночних стереотипів з боку вчителя;

• немає напруженості у міжстатевих стосунках, як у змішаних класах;

«проти»:

• закріплюється на рівні свідомості статева диференціація;

• закріплюються гендерні стереотипи;

• закріплюються уявлення про відмінності у поведінці представників чоловічої і жіночої статі;

• зростає роль установок вчителя;

• гостро відчувається брак досвіду спілкування з протилежною статтю;

• ідеалізація протилежної статі;

• орієнтація дівчаток на самореалізацію тільки у материнстві;

• менш творча атмосфера у гомогенній групі;

• перенос вчителями своїх гендерних проблем і стереотипів;

• акцентується нерівність можливостей у навчанні;

• відокремлене навчання суперечить загальносвітовим тенденціям до суміщення чоловічих і жіночих ролей.

Гендерні стереотипи як різновид соціальних стереотипів

Гендерні стереотипи аналізуються в літературі і як продукт культури, і як індивідуальний когнітивний конструкт особистості, що є наслідком сприйняття чоловіка і жінки як представників гендерних груп [1]. Зазначене ілюструється зіставленням традиційного визначення гендерних стереотипів як стандартизованого, схематизованого, емоційно забарвленого уявлення про соціальні ролі, моделі поведінки, риси характеру чоловіків і жінок як представників своєї статі, їх універсальні сутнісні відмінності і нормативну поведінку, яке виражається в категоріях «маскулінності» та «фемінінності» (О. Вороніна, Т. Кліменкова, І. Кльоцина, О .Кустова, Ш. Берн) із визначенням, запропонованим Д. Мацумото (2002), відповідно до якого гендерні стереотипи вважаються психологічними і поведінковими характеристиками, які традиційно приписують чоловікам або жінкам. При цьому автори відзначають, що у гендерних стереотипах в максимально узагальненій формі представлені досягнуті в результаті імпліцитної згоди уявлення стосовно можливості представника певної статі виявляти ті чи інші якості (Ю.Альошина, А.Волович).

Отже, поняття «гендерні стереотипи» визначає, по-перше, якості і характеристики, за допомогою яких зазвичай описуються чоловіки і жінки. По-друге, в гендерних стереотипах містяться нормативні зразки поведінки, які традиційно приписуються особам чоловічої або жіночої статі. По-третє, в гендерних стереотипах відображені узагальнені думки, судження, уявлення людей про те, чим же відрізняються один від одного чоловік і жінка. І, нарешті, по-четверте, гендерні стереотипи залежать від культурного контексту і того середовища, в якому вони знаходять своє застосування.

Поняття «гендерних» і «статеворольових» стереотипів

Термін «гендерні стереотипи» використовується, коли необхідно говорити про два різні образи – чоловічий та жіночий, а «статеворольовий стереотип» – при позначенні системи уявлень, яка описує особливі взаємини між чоловіками і жінками як виконавцями різних ролей, що реалізуються в різних життєвих сферах.