6. Принципи державного управління.

Державне управління здійснюють на підставі принципів:

1. соціально-політичні: демократизм; участь населення в управлінській діяльності; рівноправність осіб; рівність усіх перед законом; законність; гласність; врахування громадської думки; об’єктивність;

2. організаційні принципи побудови апарату державного управління: галузевий, функціональний, територіальний;

3. організаційні принципи функціонування апарату державного управління: нормативність діяльності; єдиноначальність; колегіальність; поділ управлінської праці; відповідальність за свої рішення; оперативна самостійність.

7. Поняття та структура адміністративно-правового механізму.

Механізм адміністративно-правового регулювання утворює система адміністративно-правових засобів (елементів), з допомогою яких здійснюється правове регулювання та впорядкування суспільних відносин у сфері управління.

До структури цього механізму насамперед входять норми адміністративного права, акти їх тлумачення та акти їх реалізації, а також адміністративно-правові відносини.

Адміністративно-правова норма – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою в особі її компетентних органів, призначене для регулювання суспільних відносин у сфері публічного управління.

Структура адміністративно-правової норми включає такі складові елементи, як гіпотеза, диспозиція і санкція.

Адміністративно-правові норми не можуть існувати поза своїми джерелами. Джерела адміністративного права – це конкретні форми зовнішнього вираження його норм, через які ці норми проявляють свій владно-регулюючий вплив на управлінські стосунки. Через свою чисельність, багатопрофільність і динамічність вони до цього часу не кодифіковані, а тому для адміністративного права України характерним є безліч джерел його норм. Передусім це різноманітні нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади, а також Президента України, що містять у собі адміністративно-правові норми. Зокрема це: Конституція України; окремі кодекси та закони; укази та розпорядження Президента України; постанови та нормативні розпорядження Кабінету Міністрів (уряду) України; відомчі нормативно-правові акти та аналогічні акти місцевих органів влади та ін.

Адміністративно-правові відносини – це суспільні відносини, що складаються під впливом дії адміністративно-правових норм, учасники яких є носіями прав та обов’язків у сфері публічного управління,

Адміністративно-правові відносини мають свою структуру, яка охоплює такі елементи, як: правова основа, юридичні факти (дії або події), об’єкт та суб’єкти (сторони) правовідношення, прямі і зворотні зв’язки.

8. Поняття, ознаки та структура адміністративно-правової норми.

Адміністративно-правова норма – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою в особі її компетентних органів, призначене для регулювання суспільних відносин у сфері публічного управління.

Норми адміністративного права визначають межі належної поведінки учасників управлінських відносин, їх правовий статус, обсяг повноважень, прав та обов’язків сторін управлінських стосунків, тобто створюють відповідний правовий режим, перш за все у сфері виконавчої влади. Основним призначенням цих норм є організація і регулювання управлінських відносин, забезпечення належних умов для реалізації учасниками цих відносин своїх прав та виконання покладених на них обов’язків у такій важливій сфері суспільного життя, яким є державне управління.

Більшості адміністративно-правових норм за своїм змістом та способом впливу властивий імперативний (наказовий) характер. Вони містять численні односторонньо-владні приписи, виражають обов’язковість волевиявлення держави в особі її органів у межах наданої їм компетенції.

Структура адміністративно-правової норми включає такі складові елементи, як гіпотеза, диспозиція і санкція.

Гіпотеза вказує на умови реалізації адміністративно-правової норми, у т.ч. на юридичні факти, за наявності яких можна чи потрібно діяти відповідним чином.

Диспозиція – центральна частина норми, визначає правило поведінки, конкретну дію, яка приписується, дозволяється, рекомендується чи забороняється даною нормою. Нерідко вона визначає зміст прав, обов’язків або повноважень окремих суб’єктів.

Санкція – негативні правові наслідки недотримання, неналежного виконання чи порушення певного правила поведінки.

Зміст названих елементів адміністративно-правової норми може бути цілковито, частково або відносно визначеним.

Тлумачення адміністративно-правових норм передбачає більш докладне з’ясування їх змісту, детальніше розкриття їх певних положень. Серед видів такого тлумачення виділяють:

1. легальне (аутентичне) – тобто офіційне тлумачення з боку органів державної влади, у т.ч. її законодавчих, виконавчих та судових структур (має обов’язковий характер);

2. доктринальне – тобто наукове, неофіційне тлумачення змісту норм права (обов’язкової юридичної сили не має).