Ознаки платіжності банкнот національної валюти, елементи дизайну та захисту їх, введення банкнот і монет в обіг

Банкноти та монет, що перебувають в обігу і виготовленні на замовлення НБУ залежно від зовнішнього вигляду в наслідок зношення можуть бути платіжними і неплатіжними.

Придатні до обігу банкноти і монети, це такі банкноти та монети, що за ознакою платіжності та дизайном повністю відповідають установленим НБУ зразкам, не мають пошкоджень, забруднень і зберегли естетичний зовнішній вигляд (допускаються незначні відхиленні і незначні забруднення). Такі банкноти і монети з обігу не вилучаються, їх можна видавати клієнтам, приймати для здійснення операцій з готівкою.

Банкноти і монети, які у процесі використання набули ознак зношення і пошкодження, забруднення та дефектів відносяться до непридатних.

До непридатних належать ті банкноти і монети, які вилучені НБУ з обігу, і ті, що підпадають під визначення платіжних, включаючи банкноти, від яких залишилось менше ніж 55% початкової площі, фальшиві та перероблені. У разі, якщо частку збереженої частини банкноти або двох частин різних банкнот одного номіналу і дизайну візуально оцінити важко, то використовується спеціальна методика визначення збережної частки банкнот (застосовується сітка, що являє собою розграфлені на аркуші паперу формату А-4 на 200 однакових за розмірами кліток прямокутники, розміри відповідають розмірам зразків банкнот).

Якщо силами банку неможливо встановити справжність банкнот (монет), то їх дослідження може здійснювати територіальне управління НБУ.

Сумнівні банкноти (монети) разом із описом укладають у конверти (пакети) або мішечки, де зазначається "Цінності для дослідження" і доставляють до територіальних управлінь службою інкасації . Дослідження сумнівних банкнот проводять безкоштовно протягом п'яти робочих днів. Результати дослідження оформляють актом. Про факти виявлених підроблених банкнот (монет) подають інформацію правоохоронним органам. У разі визнання банкноти неплатіжною установи НБУ на банкноті з обох боків проставляють слово "неплатіжна" і повертають до банку разом із відповідно оформленими документами. Банки, які вилучили сумлінні банкноти, монети або прийняли їх для дослідження від фізичної або юридичної особи за заявою зобов’язані на підставі досліджень:

1. Проінформувати пред’явника про результати дослідження.

2. Повністю відшкодувати пред’явнику суму платіжних банкнот національної валюти.

3. Повернути пред'явникам на їхню вимогу неплатіжні банкноти (монети) протягом шести місяців із дня їх прийняття для дослідження, а після закінчення цього терміну відповідна комісія проводить знищення неплатіжних банкнот (монет) з оформленням відповідного акта.

9. Опрацювання, формування і пакування готівки. Банкнота, монета.

32. Опрацювання, формування і пакування готівки.

В установах банків застосовується єдиний порядок формування і пакування готівки.

Касові працівники установ банків зобов'язані сортувати всі прийняті ними в касу банкноти (монети). Усі перераховані і прийняті працівниками каси банкноти сортують за номіналами і розмірами. Кожний номінал банкнот розсортовують на придатні до обігу, зношені, значно зношені та з дефектами виробника. Після цього кожні 100 аркушів банкнот одного номіналу й розміру формують у корінці і обандеролюють.

На бандеролі мають бути такі реквізити:

• Найменування банку, код банку або номер;

• За електронною поштою;

• Номінал;

• Кількість укладених банкнот;

• Дата формування;

• Підпис та іменний штамп касового працівника, який здійснював сортування і перерахування банкнот, а в разі колективної (бригадної) матеріальної відповідальності - код бригади.

У разі пакування банкнот на автоматизованій системі оброблення на бандеролі корінця банкнот зазначаються:

• Ідентифікатор користувача;

• Скорочена назва банку;

• Код банку;

• № автоматизованої системи опрацювання банкнот;

• Дата та час формування корінця банкнот;

• Номер укладальника.

Банкноти формуються в пачку по 1 000 аркушів одного номіналу і розміру, яка має верхню та нижню накладки з картону. На верхній накладці проставляють такі самі реквізити, що й на бандеролі, а на бандеролях і накладках пачки не придатних до обігу банкнот проставляють штамп "зношені", "значно зношені" або "з дефектом виробника".

Придатні до обігу монети одного номіналу пакують у стандартні мішечки без зовнішніх швів та опломбовують. На пломбі зазначають код банку та номер пломбіра. До неповних мішечків із монетами прикріплюють ярлик з картону із зазначенням відповідних реквізитів (найменування банку, код банку, номінал, сума, дата пакування, прізвище та підпис касового працівника або код бригади).

Єдиний порядок формування й упакування грошових знаків створює зручності для їх подальшого зберігання і використання, посилює відповідальність касових працівників, оскільки це дозволяє швидко виявити винних у недостачах грошових цінностей.

Банкнота. Монета.

Монета – грошовий знак, випущений державою та виготовлений за металу. Монета вважається повноцінною, якщо лігатура (домішок до металу) не > 10%

Банкнота – банківських білет, грошовий знак, що випускається в обіг Центральним Емісійним Банком. Забезпечується усіма активами банку та масою товарів, що належать державі.

Готівка – представлена у вигляді грошових знаків (банкнот, купюр, монет) і використовується як засіб обігу та платежу.

19. Порядок відкриття рахунків у банках.

34. Порядок відкриття рахунків у банках.

Вкладний депозитний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для збереження грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та на визначений % відповідно до умов договору.

Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей для та для здійснення усіх видів операцій за цим рахунком, відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Платник може розпоряджатися грошима, що зберігаються на його поточному рахунку за допомогою платіжних інструментів. Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказну грошей у безготівковій формі з інших рахунків.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам (іншим банкам) кореспондентські рахунки.

Кореспондентський рахунок – рахунок, що відкривається банку для здійснення розрахунків, які виконуються за дорученням та за рахунок цього банку у той банк, в якому відкритий цей рахунок. Відкриття кореспондентських рахунків банками іншим банкам здійснюються шляхом встановлення між ними кореспондентських відносин у порядку, що визначається НБУ та на підставі відповідного договору.

До поточних рахунків також належать:

1. Рахунки за спеціальними режимами, їх відкривають у випадках передбачених законодавством України або рішенням КабМіну України

2. Карткові рахунки – застосовуються платіжні картки.

Депозитні рахунки відкриваються підприємствам усіх форм власності, фіз..особам – на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку і установою банку на визначений у договорі строк.

Для відкриття поточних і бюджетних рахунків для підприємств подають до установи банку такі документи:

1. Заяву на відкриття встановленого зразка (заяву, підпис гол. бухгалтера підприємства, якщо у штаті немає гол. бухгалтера, то заяву підписує лише керівник)

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію.

3. Копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально.

4. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік.

5. Картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису платіжних документів. У карту включається також зразок відбитку печатки, присвоєної підприємству.

6. Копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Бюджетні рахунки – відкриваються на підставі платіжного документу фінансового органу, органу Державного казначейства України, відповідного розпорядника бюджетних коштів з наданням в установу банку картки із зразками підписів та відбитком печатки.

Поточні рахунки закриваються в установах банку:

• На підставі заяви власника рахунку

• На підставі рішення органу, на я кий законом покладено функцію щодо ліквідації або реорганізації підприємства

• На підставі рішення суду про ліквідацію.

Законодавство України встановлює порядок відкриття рахунків в іноземній валюті. Поточний рахунок відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України у безготівковій і готівковій формі.

Поточними торгівельними операціями в іноземній валюті є такі рахунки:

• Між юридичними особами – резидентами та юридичними особами – нерезидентами при здійснені зовнішньо – економічної діяльності за торгівельні операції.

• Між юридичними особами – резидентами, на території України за умовами наявності ліцензії НБУ

• Операції на міжбанківському валютному ринку України

• Оплата товарів, робіт, послуг з використання чеків та платіжних карток

Поточними не торгівельними операціями в іноземній валюті є такі рахунки:

• Здійснення обмінних операцій з іноземною валютою

• Оплата праці нерезидентів, які згідно з укладанням трудового контракту працюють в Україні

• Перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування…

• Платежі, з відшкодуванням судових, нотаріальних,…витрат

• Виплата готівкою іноземної валюти за переказами із-за кордону.

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємцям – резидент подає вповноваженому банку ті самі документи, що й для відкриття поточних рахунків в національній валюті.

20. Види кредитів.

35.Види кредитів.

Кредит – позиковий капітал, що передається кредитором позичальнику у тимчасове користування на певних умовах. Виділяють декілька форм кредиту:

• Комерційний

• Споживчий

• Банківський

• Послуги кредитного характеру

Комерційний кредит. Надається підприємствами своїм клієнтам і полягає у продажі товарів на умовах угоди, що передбачають відтемінування кінцевого розрахунку на визначений термін і під визначений %.

Об’єктом комерційного кредиту є реалізація продукції, виконані роботи, надані послуги щодо яких покупцеві здійснюється відтермінування платежу. % за комерційним звітом звичайно нищі, ніж за банківським кредитом. Комерційний кредит надається без укладання угоди.

Споживчий кредит. Надається банками, торгівельними компаніями і спеціалізованими кредитно – фінансовими установами особам для придбання споживчих товарів та послуг

Споживчий кредит може бути:

• Іпотечний. (для купівлі житла на первинному/вторинному ринку, на будівництво житла власними силами, або за допомогою будівельних організацій)

• На придбання автомобіля

• На освіту

• На придбання побутової техніки

• Та інші цілі

Обслуговування позичок здійснюється разом із банком і торгівельною організацією, шляхом укладання угоди про надання покупцеві товару, кредиту з розстрочкою.

Клієнт зобов’язаний внести торгівельній організації або банку частину вартості товару за рахунок власних коштів.

Другий спосіб споживчого кредитування – кредитна картка.

Кредитна картка – іменний платіжно - розрахунковий документ, за допомогою якого здійснюється запозичення грошей або оплата при покупці товарів та послуг.

Кредитні картки випускають банки, промислові та торгові підприємства, які стягують плату з клієнтів у вигляді разових щорічних платежів та комісій, які нараховуються регулярно від вартості оплати рахунків.

До послуг кредитного характеру належать:

• Факторинг

• Форфейтинг

• Лізинг

Банківський кредит. Позиковий капітал у грошовій формі, що передається банком позичальнику на умовах повернення платіжності та цільового використання.

Принципи банківського кредитування: терміновість повернення, забезпечення платіжності, цільове призначення.

Кредитні операції є найприбутковішим, але й найризиковішим видом операцій і традиційно займають найбільший попит у структурі активних операцій банку.

21. Подання документів для оформлення позики.

36. Етапи кредитування:

Етапи кредитування:

1. Розгляд заяви на одержання кредиту, що складається з :

• Цільового призначення

• Суми

• Терміну використання

• Дати погашення

• Стислої характеристики кредитної операції й економічного ефекту.

Для новачка також необхідно:

• Копії установчих документів

• Техніко – економічне обґрунтування кредиту з розрахунком надходження від реалізації

• Зобов’язання по своєчасному поверненню кредиту

• Бухгалтерську звітність

• Декларації про прибутки

• Виписки з рахунків, відкритих у банках

Бесіду з клієнтом проводить:

• Керівник кредитного відділу, його заступник або головні спеціалісти

• Оцінка кредитоспроможності позичальника

• Підготовка до підписів кредитної угоди:

• Визначення конкретних його характерів, суми, %, цілей.

• Переговори про підпис кредитного договору

• Видача кредиту

• Контроль за своєчасним поверненням кредиту і %.

2. Критерії оцінювання фінансового стану позичальника встановлюється кожним банком самостійно. При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи має урахуватися:

• Загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності, яке засвідчує згідно з чинним законодавством України і підтверджує відповідними документами)

• Соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи

• Сімейний стан

• Вік клієнта

• Інтенсивність користування банківськими кредитами, тобто у позичальника не було заборгованостей у банку.

• Ділова репутація

• Інша інформація

37. Класифікація позичальників.

3. Класифікація позичальників юридичних осіб, у тому числі банків здійснених за результатом оцінки їх фінансового стану:

Клас А. Фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, погашення основної суми боргу з % відповідно до умов кредитної угоди. Кредитна історія позичальника бездоганна, крім того позичальник банку (резиденти) і банки не резиденти, що зареєстровані в країнах СНД дотримуються економічних нормативів.

Клас Б. Фінансова діяльність позичальника близька до класу А, але імовірність підтримання його на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники контрагенти банку, які належать до цього класу потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що становлять під загрозу надходження коштів для обслуговування боргу; крім того, позичальники банку (резиденти) і банки не резиденти, що зареєстровані в інших країнах дотримуються економічних нормативів.

Клас В. Фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того позичальник банку (резиденти) і банки країн СНД дотримуються економічних нормативів. Не своєчасне надходження коштів і несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в повній сумі та % передбачених договором.

Клас Г. Фінансова діяльність не задовільна і спостерігається її нестабільність протягом року. Є високий ризик збитків, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та %.

Клас Д. Фінансова діяльність не задовільна і є збитковою. Позичальники не відповідають установленим значенням. Кредитна операція не забезпечена, імовірність виконання зобов’язань позичальником банку практично не має. До цього класу належать позичальники банку – що визнані банкрутом,в установах чинним законодавством порядку

22. (38) Класифікація кредитів, які надаються банками

1. За терміном надання (використання):

• Строкові.

Позики надані на визначений угодою термін.

В свою чергу їх поділяють на:

• Короткострокові (до 1 року)

• Середньострокові (від 1 до 3 років)

• Довгострокові (понад 3 роки)

• Безстрокові до запитання.

Кредити, які видаються на невизначений термін, і які на вимогу банку мають бути погашені у визначений ним час. Позичальник може першим проявити ініціативу щодо погашення кредиту, якщо до цього моменту банк не виявив такого бажання.

2. За ступенем ризику:

• Стандартні.

Кредити, за якими % та сума основного боргу сплачується вчасно, без прос рочки платежів. За цією групою кредитів банк формує резерв у розмірі 1% на сума заборгованості.

• Не стандартні.

Кредити, за якими % та сума основного боргу сплачується не вчасно,не сплачується взагалі, або щодо термінів сплати внесено зміни.

Їх поділяють на такі:

• Пролонговані (під контролем) – кредит, стосовно якого на основі клопотання позичальника терміни погашення були перенесені на пізніший термін (рівень резерву 5%)

• Субстандартні (прострочені) – кредити, за якими % та сума основного боргу прострочені <ніж на 1 рік (рівень резерву 20%)

• Сумнівні – кредити, за якими % та сума основного боргу прострочені на 1 рік (рівень резерву 50%)

• Безнадійні – кредити, за якими закінчені строки повернення встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені і є інфо..про відсутність можливого повернення (рівень резерву 100%)

3. За характером банківські позички бувають:

• З фіксованою % ставкою.

Застосовуються за згодою сторін і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам.

• З плаваючою % ставкою.

Є засобом < ризику банківських витрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції при довгостроковому кредитуванні. Відповідно до кредитної угоди % ставка періодично переглядається і прив’язується, як правило, до облікової ставки НБУ з урахуванням ситуації на кредитному ринку.

4. За способом сплати % розрізняють банківські позички:

• З виплатою %.

Вони розраховуються від суми залишку боргу.

• З виплатою % одночасно одержання позичкових коштів.

• Дисконтний кредит.

5. Порядок погашення кредиту:

• Поступово з розстрочкою.

• Водночас із закінченням строку кредитного договору.

• Достроково, за вимогою кредитора, або за заявою позичальника.

6. За методами надання кредити поділяються:

•  у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту;

• відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження щоразу із банком умов кредитного договору;

• обліковий кредит.

Надається банком, шляхом придбання обліку векселя організованого до моменту настання дати платежу за нижчою від номінальної ціни.

• Гарантовані.

Банк бере на себе зобов’язання у разі потреби надати кредит клієнту визначеного розміру протягом відповідного періоду.

Онкольний кредит – оформлюється під заставу товарно – матеріальних цінностей або ЦП.

7. Кількість кредиторів:

• паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

8. Забезпеченням кредити поділяються:

• Забезпечені заставою (майно, ЦП..)

• З іншим забезпеченням (поручительство)

• Гарантійні.

Кредити, повернення яких обумовлене у виданій іншим банком гарантії, або гарантії фінансів або майна 3ої особи.

• Не забезпечені.

Кредити, які надаються без застави майна, тільки під зобов’язання повернути кредит із застосуванням підвищеної % ставки.

9. За видом валюти:

• Кредит в національній валюті

• Кредит в іноземній валюті

• Кредит у кількох валютах

10. За цільовим призначенням:

• Споживчий

• Інвестиційний

• На операції з ЦП

• Сезонний кредит

• Імпортний/експортний кредит.

11. Типи позичальників:

• Населенню

• Державним інститутам

• Підприємствам.

23. Кредитоспроможність

39. Методи кредитування клієнтів.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника повністю та у визначений строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Оцінювання кредитоспроможності здійснюється до моменту прийняття рішення про надання кредиту.

Для виявлення кредитоспроможності позичальника фізичної особи банк аналізує її доходи за останні 6 місяців на підставі довідок з місця праці, також враховується вік, здоров’я, сімейний стан, наявність постійної роботи.

24. (40) Кредитний ризик.

Кредитний ризик – імовірність несплати позичальником основного боргу та %, які підлягають сплаті за використання кредиту визначений у кредитному договорі.

Лімітування - встановлює межі кредиту, який регламентується розміром обороту по видачам кредиту на певний період. У деяких випадках встановлюється ліміт заборгованості, який регламентується заборгованістю за кредитом на певну дату.

25. Іпотечний кредит (поняття)

Іпотечний кредит-довгострокові позички,що надаються банками під заставу нерухомості-землі і будівель виробничого й житлового призначення. В основу цього кредиту покладена іпотека,що в перекладі з грецької мови означає застава,причому не будь-якого майна, а саме нерухомого.

До об'єктів іпотеки належить:

• підприємства,будівлі,споруди та інше нерухоме майно, що використовується у підприємницькій діяльності;

• житлові будинки і квартири;

• дачі,садові будинки,гаражі й інші споруди споживчого призначення;

• земельні ділянки.

26. (42) Лізинг (поняття)

Лізинговий кредит - це кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об'єктом лізингу є будь-яке майно, яке належить до основних засобів і не заборонене до вільного обігу на ринку. В Україні об’єктом лізингу не можуть бути земельні ділянки, природні об’єкти та інші цінності, визначені чинним законодавством.

27. (43) Види цінних паперів.

Види:

1. Облігації внутрішніх і місцевих позик;

2. Облігації підприємств.

Казначейські зобов’язання України - Вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

1. довгострокові – від 5 до 10 років;

2. середньострокові – від 1 до 5 років;

3. короткострокові – до одного року.

Ощадний сертифікат - Письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Вексель - Цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя.

Акція - цінний папір, який свідчить про внесення певного паю в капітал акціонерного товариства й дає право її власнику на отримання доходу в формі дивіденду. Розмір дивіденду залежить від рівня доходності підприємства.

42. Операції з ЦП.

Комерційний банк проводить ту чи іншу операцію на фондовому ринку залежно від мети банк.дія-сті. Емісійні операції:  • Випуск акцій і облігацій • Емісію векселів • Депозитні та ощадні сертифікати Інвестаційні операції: • Арбітражна діллерська дія-сть( викон. Операцій з ЦП на власних умовах) • Купля акцій з метою утвр. Їх у своєму розпоряджені терміном більш ніж на 1 рік

Клієнтські операції: • Андерайтинг ( гарантійне розміщення цін.паперів на ринку випуску) • Брокерська діял. (здій.угод з цін.паперами на підставі договору) • Діял. Управління ЦП (здійсн. від свого імені та за винагороду певного строку управління Цін паперами) • Клірингова діял. ( послуги з визначення взаємних зобовязань)  • Депозт.діял. (надання послуг із збиранням сертифікатів, цін.папері тощо) • Реєстраційна діял. (операція із збиранням, фіксацією, обробітки, надання інф, що складає систему введення реєстру цін.паперів) • Діял. З обслуговування клієнтів з цін. Папр, надання консультації, послуг, інф.,що безпосередньо сприяють укладанню цивілн.-правових угод з цін.папр. між учасниками фонд.ринку

29. (45) БПК

Банківська платіжна система (БПК) – це персоніфікована пластикова картка з магнітною смугою або чіп модулем, яка є ключем доступу до управління банківським рахунком і надає її власнику можливість безготівкової оплати товарів або послуг в різних торгових і сервісних підприємств, що приймають картки до оплати, одержувати готівку у відділеннях банків і в банкоматах,а також користуватися іншими додатковими послугами та певними перевагами.

Картка з'явилась в середині минулого століття,і набули поширення в більш як 200 країн світу і стали невід'ємним атрибутом цивілізованої людини.

Сьогодні банківські картки виступають ключовим елементом електронних банківських систем,все більш активно витісняючи звичайні чекові книжки та готівку. Та особливість,що на картці міститься певна інформація ,яка необхідна для доступу до рахунку в банку,проведення розрахунків за товари та послуги,а також зняття готівки, дозволяє їй слугувати простим і прогресивним засобом в організації безготівкових розрахунків.

Банківська пластикова карта надає цілодобовий доступ до банківського рахунку,а держателя такої такої картки цілий ряд переваг.

Надійність. Втрата банківської картки не означає,що гроші пропали. Картку можуть вкрасти,її можна втратити,вона може згоріти. Але гроші все одно зберігатимуться на банківському рахунку. Якщо хтось і заволодіє карткою,він не може скористуватися грошима внаслідок надійного захисту.

Зручність. У держателя картки зникають проблеми,при розрахунках за товари та послуги.

Простота. При виїзді за кордону держателя картки виникають набагато менше проблем, ніж при вивезенні готівки.

Економія. При здійсненні валютно-обмінних операцій за межами України.

Дохід. На відміну від готівки, кошти, розміщенні на рахунку в банку, яким користується держатель при проведенні операцій з використанням картки,приносить додатковий дохід у вигляді відсотків на залишок коштів.

Контроль. Маючи картку, дуже зручно контролювати сімейний бюджет і вести бухгалтерію. Держателю картки не треба згадувати скільки і на що він витратив кошти, оскільки завжди можна отримати виписку з рахунку.

30. (46) Класифікація ПК

Класифікація пластикових карток (ПК)

1. За цільовим призначенням:

• Банківська (пластикова)

• Ідентифікаційна (призначена для регулярного доступу співробітників в окремі приміщення)

• Клубні або дисконтні (випускаються окремими організаціями, поширюються серед членів організації)

2. Залежно від типу платіжної системи:

• Локальні (діють на території окремої держави)

• Картки міжнародної платіжної системи

3. За характером власника:

• Індивідуальні (емітовані тільки на ім’я клієнта)

• Корпоративні (дають змогу здійснювати операції за картковими рахунками юридичних осіб або фізичні особи - підприємці

4. За типом носія ідентифікаційної інформації:

• ПК з магнітною смугою

• ПК з мікросхемою (в них інтегровано мікросхема/чип)

• Суміщені ПК

5. За методом нанесення даних на картку:

• Ембосовані (інформація витискається на картці спеціальним апаратом)

• Не ембосовані (інформація друкується)

6. За ступенем пільг для користувачів:

• Стандартні (призначені для пересічного клієнта для одержання з/п, оплати товарів…)

• Класичні

• Золоті – елітні картки, що підтримують елітний статус

7. Залежно від умов, за якими здійснюються розрахунки:

• Дебетові картки, за допомогою яких власник може оплатити придбані товари та послуги, а також одержувати готівку в банкоматах тільки в межах суми, що знаходиться на картрахунку.

• Кредитні картки, видача яких супроводжується відкриттям їх власникам кредитної лінії в межах певної суми.

31. (47) Технологія виготовлення ПК.

1.Підготовка макету

Виконується в професійній графічній програмі від розробленого макета багато в чому залежить якість малюнку на пластиковій картці, тому йому приділяють багато уваги.

2.Друк

Для друкування на пластику використовують фолієві фарби, спеціально призначенні для нанесення на основу. Найпопулярніший спосіб нанесення зображення на пластик офсетний друк. Фарба наноситься за допомогою плоских форм в декілька прогонів. Для сушки нанесеної фарби використовується спеціальні сушильні камери з ультра - фіолетовим світлом.

3. Способи захисту поверхні карток

Лакування карток

Надрукована картка покривається захисним шаром спеціального уфлаку – матового, або глянцевого (за бажанням клієнта, тобто, банку.)

Якісне лакування поверхні картки забезпечує високий ступінь її збереження, збільшуючи тим самим термін її використання. Це істотно розширює область застосування лакових карток. Практично лакована пластикова картка може бути використана за будь-яким призначенням від дисконту до доступу в Інтернет, у тому числі, і як платіжний засіб в системах безготівкових розрахунків.

Ламінування карток

За такого способу пластикова картка з 2-х сторін покривається захисною плівкою(ламінатом) і пресується за технологічно-заданою температурою.

Ламінування - єдиний метод виготовлення карток, який дозволяє ховати всередину картки мікрочип і антену безконтактних карток, або магнітну смугу.

4. Персоналізація

Після виготовлення картки проводиться її персоналізація. На картку, або партію карток наноситься персональні дані: пін-код, ембосування, штрих-код, запис магнітної смуги.

5. Додаткові елементі, що наносяться

Магнітна смуга, смуга для підпису, ембосування, нумерація текстова, персоналізація, Scratch- смуга, штих-код, голограма, металеві фарби(золото\срібло), ірідісцентні фарби, УФ-фарби, мікросхема(чіп) , тиснення фальгою.

Залежно від призначення карток наноситься різні додаткові елементи.

Магнітна смуга- на пластиковій картці один з найпоширеніших додаткових елементів, який з`явився у кінці 70-х років.

З одного боку магнітна смуга підвищила захищеність пластикових картки, а з іншого дозволила зробити картку машиннозчитуючою придатною для обслуговування в банкоматах і в електронно - прочитуючих пристроях. Завдяки цьому розширене коло можливих сфер її використання.

Магнітна смуга дає термін служби від декількох місяців до довічної гарантії.

Смуга для підпису - призначена для нанесення зразка підпису, або іншої додаткової інформації. Смуга для підпису може бути однотонною із захисною сіткою, або з логотипом замовника. Вона може служити додатковим способом захисту. Оскільки при спробі стерти підпис власника порушується структура рисунка-смуги.

Ембосування – нанесення символьно-цифрової информації методом тиснення, з подальшим забарвленням(золото\срібло). Ембосованні пластикові картки виглядають набагато привабливіші та солідніши, це свого роду захист, тому що, ембосованні картки складніше підробити.

Нумерація текстова персоналізація - нанесення на картку алфавітно-цифрових даних (дані про власника картки, номер картки, термін дії.)

Штрих-код – закодована інформація, яка наноситься у вигляді штрихів, як правило, містить персональну інформацію (П.І.П., дату народження).

Галограма – голографічна наклейка наноситься під великою температурою(близько 150 градусів) на картку. Використовується, як додатковий ступінь захисту від підробок.