19. Управління бухгалтерського обліку, звітності та касових операцій.

Операційний відділ виконує платіжні доручення клієнтів, контролює наявність коштів на рахунку та правильність оформлення платіжних документів, видає довідки і виписки з клієнтських рахунків, стягує з клієнтів комісійну плату за надані послуги.

Відділ касових операцій приймає і видає готівку з рахунків клієнтів; стягує комісійну плату за касові операції; контролює за залишками готівки у національній та іноземній валютах; купує та продає готівку; формує звітність щодо касових операцій.

Відділ зведеної звітності та економічного аналізу формує та аналізує банківську звітність, складає платіжний календар, планує бюджет банку та аналізує фактичне його виконання.

Відділ внутрішньобанківського обліку та звітності (банківська бухгалтерія) проводить відкриття рахунків; облік основних засобів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, коштів; нарахування заробітної плати; нарахування і сплата податків та інших обов'язкових платежів; облік і контроль банківських витрат; формування бухгалтерської звітності.

Відділ грошового обігу контролює дотримання касової дисципліни організаціями – клієнтами банку, використання ними готівки за цільовим призначенням, своєчасність виплати зарплати; встановлює ліміти залишку готівки в касі організацій; формує звітність щодо грошового обігу.

Відділ обліку валютних операцій здійснює бухгалтерський облік валютних операцій згідно з діючими планами рахунків, щоденно переоцінює залишки валюти на рахунках клієнтів відповідно до коливань валютних курсів, формує звітність за валютними операціями.

Штабні відділи банку входять до адміністративно – господарського управління. Ці відділи поділяються на: відділ автоматизації та інформаційно – технічного забезпечення.

Юридичний відділ контролює дотримання законності у процесі укладення всіх угод банку, проводить юридичну оцінку заставного майна, бере участь у судових та арбітражних засіданнях.

Служба безпеки контролює дотриман­ня співробітниками режиму роботи, проводить інструктаж співробітників із питань банківської таємниці  і співпрацює з правоохоронними органами.

Сектор інкасації та перевезення цінностей здійснює перевезення готівки та інших цінностей, обслуговування ТВБВ (територіально-відокремлене без балансове відділення)

Відділ кадрів оформляє прийняття та звільнення працівників банку, відпустки, додаткові робочі дні тощо; контролює дотримання законодавства про працю; веде особові картки працівників та архів.

Господарський відділ організовує ремонти, прибирання приміщення, купівлю автомобілів, оргтехніки, меблів, рекламної продукції та канцелярських товарів.

Відділ маркетингу бере участь у розробці тарифів на послуги банку, розробляє рекламні заходи, здійснює пошук і залучення нових клієнтів, контролює діяльність ТВБВ.

Управління філіями створюють комерційні банки, що мають філії. У правління керує діяльністю філій, контролює правильність проведення ними кредитної політики і здійснення кредитних операцій, допомагає впроваджувати нові методи роботи, нові технології виконання окремих банківських операцій, оцінює ефективність їх діяльності.

8. Формування фінансової звітності банку.

20. Формування фінансової звітності банку:

Фінансова звітність являє собою систему взаємозв’язаних узагальнених показників, що відображають фінансовий стан та результат діяльності банку за звітний період. Вона складається за допомогою підрахування, групування і спеціально оброблених даних поточного бухгалтерського обліку, а саме на даних аналітичного та синтетичного обліку. До складу фінансової звітності відносяться бухгалтерський баланс та звіт про прибутки та збитки. До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній та іноземній валюті, % ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції.

Банківський баланс – бухгалтерський баланс, який відбиває стан активів та пасивів у грошовій формі на певну дату; крім річних, квартальних та місячних балансів комерційні банки складають ще й щоденні, що є особливістю бухгалтерського балансу у банках, це забезпечує щоденний і повний облік бухгалтерського балансу та контроль за наявністю грошових коштів і цінностей, які розміщені у банку.

Активи балансу комерційного банку включають такі основні статті:

1. Грошові кошти та їх еквіваленти

2. Кошти в іноземних банках

3. Цінні папери в портфелі банку на продаж

4. Кредитність та заборгованість клієнтів

5. Інвестиції в асоційовані та дочірні банки

6. Інвестиційна нерухомість

7. Нематеріальні активи

8. Основні засоби

9. Інші фінансові активи

10. Інші активи

Зобов’язання в балансі відображаються в таких етапах:

1. Кошти банків

2. Кошти клієнтів

3. Боргові цінні папери емітовані банком

4. Відстрочені податкові зобов’язання

5. Резерви за зобов’язаннями

6. Субординований борг

7. Інші зобов’язання

До власного капіталу банку належать:

1. Статутний капітал

2. Емісійні різниці

3. Нерозподілений прибуток поточного та минулих років

4. Резерви та фонди банку

5. Резерви переоцінки

Банківські операції поділяються на пасивні і активні.

Пасивні операції – операції з мобілізації ресурсів комерційного банку.

Активні операції – розміщення та використання банком власних та залучених коштів для одержання прибутку, при раціональному розподілі ризиків по окремих видах операцій

Крім активних і пасивних операцій ще є комісійно – посередницькі. Вони не пов’язані із залученням чи розміщенням ресурсів. Такі операції облікуються не в балансі а на позабалансових рахунках.

Фінансовий стан банку має такі показники як: доходи, витрати та прибутки, данні за певний період (квартал, рік); також відображає формування прибутку,як різниці між валовими доходами та валовими витратами, та чистого прибутку після сплати податку.

Доходи банку – зростання економічних вигід протягом певного періоду в результаті реалізації банківського продукту та діяльності банку у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань.

Валовий дохід залежить від обігу кредитних вкладень та інвестицій банку, розміщення % ставки по кредитах які надаються.

Усі доходи та витрати банку поділяються на операційні та не операційні.

Операційні доходи - доходи від операційної діяльності банку, доходи за кредитними операціями та розміщеними депозитами, за відкриті рахунки, за операції з цінними паперами та іноземною валютою.

Не операційні доходи – містять позитивні курсові різниці від переоцінки рахунків в іноземній валюті, доходи від оренди або реалізації майна, отримані штрафи, пені. Фінансові результати поділені за джерелом утворення.

Процентні доходи -  складаються з доходів від коштів, розміщених в інших банках, плати за кредит та доходу від інвестицій цінних паперів.

Комісійні доходи – від кредитного обслуговування за операції з цінними паперами, операціями на валютному ринку, за позабалансові операції.

Доходи від торгових операцій - є результатом торгівлі цінними паперами, іноземною валютою що здійснюється з ініціативи банку.

Інші банківські операційні доходи – належать дивідендний дохід операцій з лізингу, штрафи та пені отримані за банківські операції, доходи від консультаційних послуг фінансового характеру.

До непередбачуваних доходів належать доходи, які виникли в наслідок надзвичайних подій та інші непередбачувані доходи.

Процентні витрати - утворені за депозитами клієнтів, депозитами за кредитами банків, реалізації власними борговими цінними паперами. Розмір цих витрат залежить від величини % ставок за депозитами, тобто має чітко виражений рівень максимізації збільшення якого веде до втрати клієнтів, дефіциту ресурсів та зниження темпів зростання.

Непроцентні витрати – комісійні витрати сплачені іншим банком або за послуги клієнтів.

• Загально – адміністративні – витрати на утримання і експлуатацію основних засобів, нематеріальних активів, витрати на охорону, сплату податків та інших обов’язковий платежів.

• Витрати на персонал –(з/п, премії, винагороди).

• Відрахування до резервів на покриття ризикових активів (за кредитами, цінними паперами).

Розподіл прибутку отриманого за рік відбувається на зборах акціонерів банку, але як правило правління банку для фінансової поточної діяльності банку протягом звітного року використовують отриманий прибуток, а на зборах тільки затверджують фактичний розподіл прибутку. Переважно комерційний банк спрямовує кошти на формування резервного фонду та резервів на покриття можливих витрат від активних операцій. Вимого НБУ щодо обов’язкового формування банками необхідних розмірів резервів для покриття можливих витрат.

9. Операції банків з готівкою.

21. Операції банків з готівкою.

Готівкові гроші здійснюють свій оборот поза банкам, обслуговуючи відносини між економічними суб'єктами. Під готівковим обігом розуміють обіг у готівковій формі законних платіжних засобів, які обслуговують потреби економіки країни. Значимість готівкового обігу визначає наступні основні завдання установ банків в його організації:

- Повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

- Забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам на оплату праці, пенсій та інших цілей;

- Створюються умови для залучення готівки до кас банків.

В Україні законодавчих і нормативних вимог встановлено основні принципи організації готівкових грошових розрахунків:

• підприємства можуть витрачати частину готівкової виручки на поточні платежі;

• юридичні особи мають право тримати готівку у себе тільки в межах ліміту каси, установленого відповідними установами банків. Розмір ліміту визначається банком на підставі заяви-розрахунку, поданої клієнтом, з урахуванням режиму роботи підприємства, його віддаленості від банку, розміру касових оборотів, порядку здавання виручки в банк;

• підприємствам, які мають постійну готівкову виручку із щоденним здаванням її в банк, ліміт каси встановлюється на рівні, що забезпечить йому нормальну роботу на початку наступного робочого дня.

• Усім іншим підприємствам ліміт каси може встановлюватися на рівні середньоденного надходження виручки або середньоденного витрачання виручки за три попередні місяці;

•  селянські (фермерські) господарства самостійно визначають ліміт каси, повідомляють його обслуговуючим установам банків;

• ліміти каси не встановлюються індивідуальним підприємцям;

• наявна у підприємства готівка понад ліміт каси може бути здана в установу банку, у якій відкрито основний чи додатковий поточний рахунок:

1. через прибуткову денну чи вечірню касу;

2. через інкасаторів НБУ чи комерційного банку;

3. через підприємство зв'язку, якщо установа банку розташована в іншому населеному пункті.

9. Касові операції банку.

22. Касові операції банку.

Касові операції банків полягають у прий1манні готівки від клієнтів, зарахування на рахунки, збереження прийнятих коштів та видачі готівки на вимоги клієнтів.

До касових операції банку відносяться:

• приймання готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на їхні власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку;

• видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їхніх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їхніх рахунків чи відповідного рахунку банку;

• валютно-обмінні операції;

• операції з банківськими металлами;

• вилучення з обігу сумнівних банкнот/монет і надсилання їх на дослідження; обмін клієнтам непридатних для обігу банкнот/монет національної валюти на придатні.

До окремих касових операцій банку відносяться:

• експертизу банкнот, пов'язану з визначенням справжності банкнот, їх платіжності та ступеня зносу;

•  обробку готівки щодо формування банкнот у стандартну упаковку з єдиним для всіх банків оформленням, на якому зазначається назва банку, хто персонально формував упаковку, номінал та кількість банкнот, сума, дата.

Касове обслуговування клієнтів здійснюється банками через спеціальний підрозділ - операційну касу, у складі якої можуть створюватися кілька окремих кас:

• Прибуткова

• Видаткова

• Вечірня

• Обмінні каси

• Каси перерахунку

23. Прибуткові та видатні каси.

1.  Прибуткові каси (при невеликому обсязі операцій - прибутково-видаткові). Здійснюють приймання готівки від клієнтів:

1. Протягом операційного дня банку – денна каса

2. Після закінчення операційного (кошти на рахунок зараховуються наступного дня) – вечірня каса

Приймання готівки в національній валюті від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами:

• за "об'явою на внесення готівки" від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб

• прибутковим касовим ордером від працівників банку за внутрішньобанківськими операціями

• документами, установленими відповідною платіжною системою, від фізичних і юридичних осіб - для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.

• рахунками на сплату платежів від фізичних осіб на користь юридичних осіб.

На суму фактично одержаних від представника клієнта грошей йому видається квитанція про внесення готівки.

2. Видаткові каси. З них здійснюється видача готівки тільки протягом операційного дня банку за грошовими чеками. З каси банку готівка в національній валюті вилається за такими видатковими документами:

1. за грошовими чеками юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям із зазначенням цільового призначення одержаної готівки. При цьому, під грошовим чеком розуміють письмове розпорядження власника рахунку (юридичної особи) обслуговуючому банку про видачу готівкою певної суми грошей уповноваженим особам (касирам). Гроші видаються особі, яка вказана у грошовому чеку, під її підпис на звороті чека. Крім інших реквізитів, у грошовому чеку клієнт зазначає, з якою метою він одержує готівку. Чек дійсний протягом десяти днів;

2. за документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, фізичним і юридичним особам;

3. за видатковим касовим ордером встановленої форми працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями, а також фізичним особам з їхніх поточних чи ощадних рахунків; індивідуальним позичальникам одержані ними позички та іншими.

Видача готівки в іноземній валюті здійснюється за такими видатковими документами:

• юридичним особам та підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами;

• фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку;

• за видатковим касовим ордером працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями;

• за документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, фізичним особам.

Операції з приймання та видачі готівки можуть здійснюватись також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківських автоматів.

9. Банкомат.

24. Банкомат та його операції.

Банкомат – пристрій для автоматизованого касового самообслуговування клієнтів.

Банкомати включаються в систему автоматизації банків і застосовуються з метою:

— скорочення поточних витрат банків на ведення касових операцій;

— розширення спектра банківських послуг для клієнтів;

— розширення частки банку на ринку роздрібних послуг.

Сучасні банкомати можуть виконувати такі операції:

— інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;

— видавати готівку з рахунків;

— приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів;

— приймати готівку для погашення позичок;

— приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо

Надання банкоматами зазначених послуг здійснюється за допомогою пластикових ідентифікаційних карток та ПІН-кодів клієнтів. Після кожної операції банкомат видає клієнту квитанцію з повною її характеристикою (сума, час, порядковий номер, вид операції, назва банку тощо).

Порядок забезпечення банкоматів готівкою визначається «Інструкцією з організації емісійно – косової роботи в установах банків» затвердженою Правлінням НБУ. У цілому банк самостійно визначає перелік касових операцій та інших послуг, які пропонуються клієнтам, якщо інше не регламентується законодавчими актами.

Готівка та інші цінності банку мають зберігатись у сховищі цінностей. За забезпечення схоронності грошей та інших цінностей відповідальність несуть керівник, головних бухгалтер, завідуючий каси банку.

Порядок передання грошей та інших цінностей до сховища, розміщення і зберігання їх там, доступу у сховище посадових осіб банку, винесення грошей зі сховища, перевірки залишку цінностей у сховищі та інші процедури чітко визначаються НБУ в «Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні».

Для необхідності централізованого регулювання НБУ визначає основні вимоги до організації банками касового обслуговування клієнтів:

1.дотримання норм чинного законодавства на вимогу нормативних актів НБУ щодо організації готівкового обороту.

2.прогнозування установами НБУ готівкового обігу відповідно до вимог основних засад грошово – кредитної політики та контроль за дотриманням прогнозованих показників.

3.повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах

4. забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі

5. створення умов для залучення готівки до кас банків сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги шляхом упровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків.

Банківські касові операції ґрунтуються на організаційних заходах, пов'язаних з регулюванням готівкового обігу.

Згідно з цими заходами кожний клієнт банку для одержання касових послуг повинен попередньо:

- розробити і подати банку прогнозний розрахунок своїх касових оборотів на квартал (якщо банк складає свій прогноз касових оборотів);

- повідомити банку визначений день одержання готівки на виплату заробітної плати та інші платежі;

- подати банку розрахунок ліміту й одержати встановлений йому ліміт залишку каси;

- подати прізвище особи, відповідальної за одержання і доставку готівки з банку, та спосіб її транспортування;

- обладнати окреме приміщення для здійснення операцій з готівкою (касу).

Прогнозні розрахунки касових оборотів по Україні в цілому складається Національним банком у розрізі регіонів, а по регіонах - територіальними управліннями Національного банку на квартал із розподілом за місяцями.

9. Депозитні рахунки.

25. Депозитні рахунки

Депозит — це кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління банку, що оформляється відповідною угодою.

Депозитна операція – операція із залучення коштів на вклади  та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

Суб’єктами депозитних операцій є як комерційні банки, які виступають як позичальниками, так і кредиторами – власниками коштів.

Для здійснення банківських операцій банки використовують різні види банківських рахунків.

Банки самостійно визначають розмір % ставки за різними видами депозитів та розробляють форми та умови депозитної угоди.

Сутність депозиту дозволяє їх класифікувати за різними ознаками.

За терміном залучення депозити поділяють на:

1. Депозит до запитання.

2. Строкові депозити.

Депозити до запитання – це кошти, що знаходяться на поточних та бюджетних рахунках і використовуються залежно від потреби в цих коштах. Призначені для отримання виручки від реалізації товарів суб’єктами господарювання, сплати податків та ін.. обов’язкових платежів; за вимогою клієнта у будь-який час можуть поновлені або вилучені, причому як частково так і повністю. Кошти можуть вилучатись через видачу готівки, сплатою чеків або векселів… Ці вклади є нестабільними, відповідно банк не може використовувати їх для кредитних операцій, які є найбільш прибутковими, тому по вкладах до запитання банки сплачують малі % (або не сплачують зовсім).

Строкові депозити – кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку з нарахуванням % протягом визначеного терміну, який зазначається при відкритті цих рахунків. Ці вклади можуть бути вилучені вкладником як правило після закінчення обумовленого строку, шляхом переказування коштів на поточні рахунки для юридичних осіб або готівкою у касі для фізичних осіб.

Залучення депозитів фізичних та юридичних осіб оформлюється банком шляхом відкриття строкового депозитного рахунку з укладанням договору або видачі ощадного (депозитного) сертифікату % ставка за строком вкладу диференціюється залежно від терміну та виду вкладу, виду валюти, мінімального розміру вкладу, умов нарахування та виплати %.

Для банку строкові вклади є стабільним джерелом формування ресурсів які він може включити в дохід актива.

Вклади з простими та складними %.

Вклади з простими відсотками передбачають нарахування відсотків з початкової суми вкладу, а зі складними відсотками – з суми вкладу та відсотків за всі попередні періоди нарахувань.

За характером визначення % вклади бувають:

• З фіксованою % ставкою

• З спливаючою % ставкою

• Безпроцентні

Залежно від періодичності виплати % за вкладами поділяють:

• Вклади з виплатою % за період (через певний час, після залучення банком коштів)

• Авансом (одночасно із внесенням коштів на вклад)

• За запитом (у зв’язку із закриттям вкладних рахунків)

Залежно від виду валюти у якій залучені кошти у вкладі розрізняють вклади в: національній та іноземній валютах.

26. Які є форми залучення коштів?

Банком використовуються 2 форми залучення коштів на строкові вклади: укладання депозитного договору або продовження сертифікату

Депозитний договір – засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних та фізичних осіб коштами  та правовкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і % за його користування.

Основними реквізитами та умовами депозитного договору мають бути:

1. Назва та адреса банку, яка приймає депозит (вклад);

2. Назва та адреса власника коштів;

3. Дата внесення депозиту;

4. Сума депозиту;

5. Валюта;

6. Дата вимоги вкладником своїх коштів;

7. % ставки за користування депозитом;

8. Інші умови нарахування та виплати;

9. Обов’язки та права вкладника і банку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди;

10. Підписання сторін (керівника виконавчого органу або уповноваженої на це особи та вкладників).

Сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту вкладу та % за ним.

Сертифікати класифікуються за ознаками:

• За типом покупця. Ощадний сертифікат надається фізичній особі, депозитний – юридичній;

• За видом валюти. Сертифікат в національній та іноземній валюті;

• За способом випуску. Сертифікат разово та серіями;

• За можливістю обігу. На пред’явника або іменні сертифікати;

• За періодом обігу. До запитання і строкові депозити;

• За формою випуску. Сертифікат в документарній та без документарній формі;

• За способом сплати доходів. % та дисконтні сертифікати.

Строк обігу сертифікату встановлюється від дати видачі сертифікату до дати, коли власник сертифікату отримав право вимагати депозит за сертифікатом. Сертифікат є цінним папером.

9. Чекова книжка.

27. Чекова книжка

Чекова книжка (ЧК) – комплекс чекових бланків або формулярів, виготовлених (зброшурованих і зшитих) у вигляді спеціальної книжки. Видається бланк – емітентом чеку, в якому відкривається рахунок юридичній або фізичній особі.

ЧК може складатися з 10-20-25 окремих аркушів і належить до категорії бланків суворої звітності.

Згідно з законодавством на кожну банківську операцію заповнюється одна сторінка ЧК, в якій зазначається одержана власником чеку сума, аналогічно він може безпосередньо розрахуватися чеками з іншими особами за товари, роботи та послуги.

Фізичній особі видається надаються один або кілька аркушів розрахункових чеків на визначену банком суму,яка не може перевищувати суми коштів, що знаходяться на її рахунках або суми внесеної готівки.

Строк дії ЧК – 1 рік, а розрахункового чеку, який видається для разового розрахунку фізичній особі – 3 місяці. Після закінчення строку дії або вичерпання ліміту грошових коштів ЧК підлягає поверненню до банку і погашення ним. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії ЧК, або власник рахунку поповнює її ліміт у разі його вичерпання. Якщо клієнтом припинено подальші розрахунки та є невикористані кошти на ЧК до закінчення строку дії її власник подає книжку в банк разом з дорученням для зарахування невикористаного залишку лімітів з якого депонуються кошти.

Заборонено передавання ЧК її власником будь – якій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків чеків і проставляння на них печатки.

У разі втрати ЧК її власник має подати до банку заяву із зазначеним № невикористаних чеків. Банк у реєстраційній картці, яка ведеться для обліку чеків робить відмітку про № загублених чеків і анулюють їх.

Якщо при оформленні ЧК допущено помилку, така книжка вважається зіпсованою і замість неї випускається нова.

Відповідальність за неправильне використання ЧК, за збитки, що спричинені передачею книжки або окремих чеків іншим особам, втрату або крадіжку, а також через зловживання збоку особи уповноваженої на підписання чеків несе власник ЧК.

У разі порушення клієнтом порядку розрахунку чеками банк може позбавити його права користуватися такою формою розрахунку, якщо це передбачено умовами договору на розрахункове касове обслуговування.

28. Порядок видачі ЧК.

1. Для одержання ЧК клієнт заповнює заяву на видачу ЧК в одному примірнику у відповідності з вимогами Інструкції НБУ №7 і здає його операційному працівнику. Після відповідної перевірки заява з дозволяючим надписом передається в касу.

2. Касир каси з видачі ЧК на початку операційного дня одержує у завідуючого касою ЧК під розписку в Книзі обліку видач ЧК.

3. Касир, одержавши заяву, перевіряє наявність на ній підписів службових осіб банку, проставляє на заяві та талоні до неї № чеків ЧК і передає операційному працівнику ЧК разом із заявою під розписку на талоні для подальшого оформлення її. Талон до заяви залишається в касі.

4. Після оформлення операційним працівником відповідних реквізитів на чеках і реєстрації № у зразках підписів ЧК разом із заявою повертається у касу.

5. Касир перевіряє наявність усіх чеків у ЧК, підписує талон та повертає його операційному працівнику після видачі ЧК для списання ЧК з рахунку 9959 «Бланки суворої звітності».

6. Касир видає ЧК під розписку на заяві, попередньо перевіривши підпис одержувача із зразком цього підпису на заяві. Після виписки позабалансового ордера талони до заяв на видачу ЧК знищуються. Заяви клієнтів на видачу ЧК зберігаються при видатковому ордері, що складає загальну кількість виданих за день книжок.

7. У кінці операційного дня касир повертає завідуючому касою залишок ЧК під розписку в Книзі обліку ЧК.

9. Дійсні гроші.

29. Дійсні гроші

Дійсні гроші – в термінології експертів – криміналістів означає те, що вони справжні, не підроблені.

Основні ступені захисту грошей. Наприклад, беремо грн.. $ та € однакового ступеню захисту. Щоб відрізнити справжню купюру від підробленого папірця, треба врахувати наступні ступені захисту:

1. Водяний знак. Його видно лише на просвіт.

2. Якість зображення і надписів. Навіть найдрібніші рисочки – чіткі.

3. Захисна стрічка. Проти світла на ній видно номінал.

4. Наскрізний елемент. На світлі видно, що з частин зображення складається номінал.

5. Оптично змінна фарба. При заміні кута змінюється колір розетки чи номіналу.

6. Рельєфне зображення. Відчутне на дотик, повинно бути в місцях зображення портрету, номіналу, надписів.

На що ще звернути увагу? – Краї купюри. На дійсних грошах вони рівні, на підроблених часто обірвані, а також бувають роздвоєння паперу,сліди клею, штучно застарені фальшивомонетниками. На фальшивих купюрах іноді видно клей, який використовують при виготовленні підробок (видимий у вигляді рисочок, точок..). На підробках іноді розпливається барвник, під дією вологи береться до рук.

Долар Рельєфність. Люди часто на дотик перевіряють справжність за рельєфністю лише частину купюри. Наприклад, колір портрету президенту США, але рельєфним має бути весь портрет та інші темні зображення.

Євро Кінеграма. На дійсних купюрах кінеграма – спеціальний елемент, який діє на основі голографічного принципу. Фальшивки мають розпливчасту кінеграму, іноді приплюснуту фольгу із нерівними краями. Водяні знаки – на всіх купюрах Євро водяні знаки у вигляді різних архітектурних споруд.

На підроблених купюрах водяні знаки нахилені вбік, нерівні. У справжніх – бездоганні.

9. Організація касової роботи в установах банків.

30. Організація касової роботи в установах банків.

Касове обслуговування – це надання послуг із приймання, видавання та обміну готівки.

Касові документи – документи, за допомогою яких оформлюються операції з готівкою та банкнотами, металами.

Касове обслуговування – ці послуги мають важливе значення як для банків так і для інших клієнтів. Отже, банки таким чином збільшують свої грошові резерви, забезпечують зростання своїх доходів за рахунок комісійної плати за проведення операцій із готівкою. До роботи з готівкою та іншими цінностями допускаються ті працівники, які склали залік щодо знання вимог до Інструкції про касові операції в банках України та внутрішнього положення банку, про організацію роботи із здійснення касових операцій у межах тих питань, що належать безпосередньо до інших функціональних обов’язків.

9. Визначення платіжності банкнот і монет.

31. Визначення платіжності банкнот і монет

Під час приймання та опрацювання банкнот і монет працівник банку зобов’язаний стежити зі їх справжністю і платіжністю, керуючись загальними правилами визначаючими ознаки платіжності купюр т та монет.