2.1 Методика формування і контролю граматичних навичок у навчанні англійської мови в основній школі.

При практичних цілях навчання іноземній мові в основній школі завдання навчання граматиці складається у формуванні в учнів граматичних навичок, у продуктивних і рецептивних видах мовної діяльності в межах визначеного програмою граматичного мінімуму.

Комунікативна мета навчання граматиці в середній школі дозволяє сформулювати основну вимогу до обсягу граматичного матеріалу, що підлягає засвоєнню в середній школі: він повинен бути достатнім для користування мовою як засобом спілкування в заданих програмою межах і реальним для засвоєння його в даних умовах. [21,67]

Як уже згадувалося, граматичні навички є компонентами різних видів мовної діяльності й відрізняються один від одного настільки, наскільки різні самі ці види мовної комунікації. Тому визначимо спочатку основні види граматичних навичок у говорінні та письмі.

Під граматичною навичкою говоріння розуміється стабільно правильне й автоматизоване, комунікативно вмотивоване використання граматичних явищ в усному мовленні. Таке володіння граматичними засобами мови ґрунтується на мовних динамічних стереотипах форми в єдності з їхнім значенням, "звучання й значення" (термін Л. В. Щерби). [21,68] Основними якостями граматичної навички говоріння, таким чином, є автоматизованість і цілісність у виконанні граматичних операцій, єдність форми й значень, ситуативна й комунікативна обумовленість його функціонування.

Особлива роль граматики в курсі вивчення англійської мови, полягає в тому, що граматика є саме тією необхідною базою, без якої неможливо повноцінне використання іноземної мови, її вживання як засобу спілкування. Граматика рідної мови вбудована у свідомість носія й усвідомлюється тільки при рефлексії (коли виникає питання: як правильно сказати?). При навчанні іноземної мови перед вчителем постає надзадача – вивести систему форм і правил вживання іноземної мови на рівень автоматичного вживання, тобто в область несвідомого. [10, 13]

У методиці викладання іноземної мови вивчення граматики не виділяється в самостійний напрямок роботи. Воно вводиться через ситуативно-тематичну організацію навчального процесу, тобто через практику в мові. Перед учнем на уроці ставиться завдання виразити певну думку або ідею, а граматика стає лише інструментом її здійснення. [17, 56]

Положення про мовну компетенцію учнів ясно показує, яку роль у процесі навчання іноземній мові грає граматика: вона є базою, основою всього процесу навчання. Але головна мета навчання – вільне володіння іноземною мовою. Тому при роботі над граматикою варто розвивати всі види мовленнєвої діяльності: говоріння, аудіювання, читання й письмо.

В учнів, що починають вивчати іноземну мову, вже закладена одна система граматичних навичок – це навички рідної мови, які можуть слугувати опорою при засвоєнні граматики іноземної мови (має місце перенос навичок). В інших випадках рідна мова загальмовує формування іншомовних граматичних навичок (діє інтерференція рідної мови).

Очевидно, на перенос можна розраховувати в тих випадках, де є схожість у граматичних категоріях рідної та іноземної мов. Інтерференція діє в тих випадках, коли в рідній мові відповідні граматичні категорії відсутні, або граматичне явище принципово відрізняється від відповідного явища іноземної мови. Кожен учитель, що готується навчати певного граматичного явища, повинен бути свідомим того, як воно співвідноситься з рідною мовою учнів. [20, 95]

У сучасній методиці навчання іноземних мов існують два підходи до подання граматичного матеріалу: структурний (спочатку формулюється правило, потім ілюструється його реалізація в мові) і функціонально-значеннєвий (з'ясування закономірності й формулювання правила відбуваються в процесі роботи з конкретним мовним матеріалом).

Функціонально-значеннєвий підхід представляється найбільш ефективним при виконанні самого актуального в сучасних умовах завдання - навчанні комунікації, і насамперед усної. [11, 19]

У середніх навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища виучуваної іноземної мови, а спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного і пасивного граматичного мінімуму. Для вираження власних думок іноземною мовою учень має володіти тими граматичними структурами (ГС), які входять до активного граматичного мінімуму. До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження своїх думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення.

Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, це володіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма (активним граматичним мінімумом) та рецептивними навичками, тобто граматичними навичками аудіювання і читання (активним і пасивним граматичним мінімумом).

Під час ознайомлення з новою граматичною структурою (або явищем) в основній школі учитель, передусім, повинен звернути увагу на функцію цієї структури, а форма має засвоюватися в нерозривній єдності з функцією. [12, 23]

Граматичні явища в початковій школі вивчаються шляхом сприймання і використання мовленнєвих зразків у комунікативних ситуаціях.

Сприймаючи граматичну форму, ми розпізнаємо ті чи інші ознаки, що сигналізують про дану структуру: їх називають граматичними сигналами, а структуру відповідно розглядають як механізм сигналів, що служать для передачі певних значень.

Як бачимо, введення граматичного явища - це є виключно важливий етап у формуванні відповідної навички. Правильна організація етапу введення сприяє попередженню типових помилок у мовленні учнів.

Послідовність кроків при введенні граматичного явища:

1. Постановка узагальненої комунікативної задачі, для вирішення якої вживається нове граматичне явище.

2. Демонстрація вчителем або диктором ряду ситуативно обумовлених висловлювань з даним явищем.

3. Побудова подібних висловлювань учнями за аналогією.

4. Усвідомлення функції та форми даного граматичного явища, запис учнями правила-інструкції, символічного зображення речень з даним граматичним явищем, декількох мовних зразків і з підкреслюванням відповідних елементів даної граматичної структури.

5. Мовленнєві дії учнів, які спочатку виконуються слідом за вчителем, а потім самостійно в створюваних учителем ситуаціях.

Звичайно, не кожна граматична структура потребує проходження через усі перераховані етапи. Які з них можна пропустити, учитель вирішує сам, в залежності від специфіки граматичного явища. [20, 102]

В основній школі доцільно використовувати наступний алгоритм введення граматичних структур(ГС):

1. Створення вчителем ситуації і демонстрація кількох ситуативно обумовлених висловлювань з даною структурою.

2. Ознайомлення з функцією і формою структури.

3. Фонетичне опрацювання ГС.

4. Перевірка розуміння ГС.

Отже, введення граматичної структури - це лише початок формування граматичної навички. Необхідно досягти автоматизованого вживання даної структури в мовленні. Ця задача вирішується шляхом застосування граматичних вправ.