1.3 Проблеми тестового контролю

Невід’ємною частиною процесу навчання іноземним мовам в школі є контроль володіння іншомовними уміннями та навичками учнів. Від правильної організації контролю залежить якість навчання. Ф.М. Рабіновіч вважає, що при проведенні контролю необхідно керуватися наступними правилами:

• контроль повинен носити регулярний характер;

• контроль повинен охоплювати максимальну кількість учнів за одиницю часу;

• об’єм контрольованого матеріалу повинен бути невеликим, але достатньо репрезентативним, щоб по ступеню його засвоєння (незасвоєння), володіння (неволодіння) ним учнів можна було судити, чи здобули вони необхідні навички та уміння;

• при проведенні контролю слід виходити від конкретних задач уроку. [14,35]

Питання вдосконалення контролю в навчанні іноземної мови хвилювали багатьох авторів монографій і ставали предметом захисту багатьох дисертацій. Та все ж проблеми перевірки та оцінки знань, умінь і навичок, методики їх організації і проведення, не втратили своєї актуальності. Контроль все ще не став «могутнім важелем» підвищення успішності і джерелом, який допомагає встановити істинний стан знань і навичок по даному предмету.

Поява проекту тимчасового державного освітнього стандарту в галузі іноземної мови вирішує ряд проблем, пов’язаних із здійсненням контролю. Це, перш за все, виділення об’єктів контролю і вибір найнадійніших та найефективніших форм його реалізації.

М.Е. Брейгіна дає своє визначення контролю і виділяє його функції: діагностичну, управлінську, коректуючу, оцінну, стимулюючу, мотивуючу, плануючу, повчальну. У контролі реалізується і функція забезпечення взаємодії вчителя та учнів у педагогічному процесі. Взаємодіє полягає у тому, що вчитель виступає як суб’єкт, що здійснює контроль, а учень – як об’єкт контролюючої дії і як суб’єкт, що переживає цю дію, здійснює саморегуляцію і самокорекцію своєї діяльності. [2,15]

Успішне виконання мовного тесту не є однозначним, показником уміння учня оперувати відповідним матеріалом в мовній діяльності, продуктивній або навіть рецептивній. Єдине, про що можна говорити з впевненістю, це те, що негативний результат виконання тесту свідчить про неволодіння відповідним матеріалом. [4,16]

Ще складніше йде справа з «мовленнєвими» тестами, розробка яких почалася зовсім недавно. Складність питання посилюється тим, що дотепер залишається неясним, яким чином за допомогою тестів перевіряти володіння тим або іншим видом мовленнєвої діяльності.

Тут можна знайти два підходи, згідно з якими володіння тим або іншим видом мовленнєвої діяльності встановлюється:

• безпосередньо – шляхом оцінки мовленнєвої поведінки учня в процесі виконання самої мовленнєвої діяльності;

• опосередковано – через перевірку володіння певним мовним матеріалом і будь-яким іншим (іншими) видами мовленнєвої діяльності.

Таким чином, навіть аналіз існуючих теоретичних робіт і конкретних тестів показує, що в даний час тести ще не можна назвати адекватним способом контролю, і тому в практиці роботи ними варто користуватися з обережністю.