1.2 Види хорової художньої самодіяльності та її напрямки

Художньо-виконавський рівень аматорських колективів залежить від ряду причин: якісного складу хору, стажу його роботи, кваліфікації керівника, матеріально-технічної бази та інших. Умовно виділяється три рівня виконавської майстерності: високий, середній і початковий. В залежності від рівня виконавської майстерності визначають наступні види хорової самодіяльності: хор первинних форм роботи, хор підвищеного типу та наближений до професійного. До них примикають також масове спів і хоровий масив.

Масовий спів - характеризується відсутністю кваліфікованого керівника (а іноді і зовсім твір виповнюється без нього), відсутністю постійного складу виконавців, не завжди точним виконанням мелодійної, ритмічної і літературної основи твори. Зустрічається масове спів на заходах відпочинку, в парках і т.д.

Репертуар таких колективів складають переважно радянські масові пісні, народні, воєнні пісні, а також твори сучасних композиторів-піснярів.

Хор первинних форм роботи - це нещодавно організований колектив, що працює досить систематично, але з перервами. Перед таким хором стоїть завдання культурного обслуговування невеликого кола слухачів шляхом концертних виступів[2, с. 33-36].

Хори первинних форм роботи створюються, найчастіше при таких культурно-просвітницьких установах, де важко зробити якісний відбір співаків. Даному колективу характерно: масова залученість; відсутність у співаків знань в області музичної грамоти та вокально-хорових навичок; велика плинність складу учасників; відсутність балансу між жіночою та чоловічою групою голосів; нерідко відсутність кваліфікованого керівника.

Репертуар найчастіше включає в себе двох, трьох голосні твори з супроводом, рідко а cappella. В основному це народні і радянські пісні. При довгої і копіткої роботи даний колектив має можливість перейти в хор підвищеного типу.

Хор підвищеного типу частіше все являє собою колектив, створений при таких культурно-просвітницьких установах, які своєю діяльністю обслуговують досить широке коло слухачів. Існує такий колектив впродовж декількох років у сприятливих умовах. Хор підвищеного типу характеризується вже якісним індивідуальним добором співаків, наявністю висококваліфікованого складною системою і об'ємної програмою проведення навчальних занять.

Репертуар такого колективу складається переважно з творів трьох-чотириголосних, часто а cappella, складних з технічного, художньому і вокальному діапазону. При тривалій копіткій роботі такої колектив за рівнем виконавської майстерності, інтенсивності та масштабу концертної діяльності може наблизитися до професійного.

Хор наближений до професійному являє собою колектив, практично нічим не відрізняється від професійного. Такий хор характеризується систематичністю репетиційної та концертно-виконавської діяльності і здатний виконувати твори будь-якого ступеня складності як в жанрі хорової музики а cappellа, так і твори вокально-симфонічної музики, оперні хорові сцени і т.д.

Хоровий масив. В музичну культурне життя міцно увійшла традиція відкривати урочисті заходи виступами хорового масиву, який об'єднує в собі 10 і більше окремих колективів. Чисельність учасників хорового масиву може бути від декількох сотень до 20 - 25 тисяч (свята пісні в Прибалтиці). Хоровий масив являє собою епізодичне явище в музичній практиці, яке створюється для одного разу. Його характеризує відсутність гармонійного балансу між чоловічими та жіночими групами голосів, потужність звучання, виступ найчастіше з супроводом (рідко a cappella).

Хорові самодіяльні колективи відрізняються по самим різними ознаками: соціально-демографічними, статево, національним, жанровим, кількісним складом і іншим. Таке різноманітність хорових самодіяльних колективів відбивається в їхніх назвах, наприклад:

- хори вчителів, текстильників, лікарів (вказується якась конкретна професія більшості учасників);

- хор села, міста (Вказується конкретна місцевість);

- хор заводу, колгоспу (СПК), навчального закладу (вказується конкретне підприємство, установа);

- хор Палацу або Дому культури, при якому працює колектив;

- Російський народний хор, карельський, башкирський, єврейський і т.п. (Назва вказує на національну належність більшості учасників);

- дитячий хор, хор ветеранів, молодіжна капела (за віковим складом учасників);

- козачий хор (по етнографічним ознакою колективу);

- народний хор, академічний (вказується виконавська манера колективу);

- камерний хор, великий хор (підкреслюється кількісний склад).

Як правило, учасники та керівник прагнуть відобразити в назві свого колективу найбільш характерні моменти його структури і творчого напряму.

Однак вільне поводження з назвами колективів іноді призводить до термінологічної плутанини. Так, наприклад, у назві В«народний хорВ» поняття жанрово-виконавської специфіки колективу нерідко змішують з його званням (Державний академічний народний хор РБ)[13, с. 72].

Вибір напрямку роботи хору - виключно відповідальний момент. Від того, наскільки точно воно буде визначено керівником, залежить перспектива всієї подальшої роботи. Вибір напрямки художньо-виконавського напряму зумовлений рядом об'єктивних причин, серед яких головними є місцеві умови, реальні можливості для організації колективу.

Приступаючи до створення хору, керівник повинен співвіднести свої творчі плани та розрахунки з цими місцевими умовами і можливостями. Можна заздалегідь планувати конкретний склад хору. Наприклад, виходячи з великого колективу робітників підприємства та з наявності інших сприятливих факторів припускати організацію великого хору. Однак не треба засмучуватися, якщо на заняття при йде небагато охочих. Слід почати роботу з невеликим ансамблем.

У разі успішної роботи ансамбль поповниться і виросте в хоровий колектив. Інший випадок: керівник, орієнтуючись на роботу в умовах села, планує створити народний хор. На ділі ж колектив може організуватися з числа представників місцевої інтелігенції, голоси яких більше тяжіють до академічної округленої манері виконання. З таким складом доцільніше вести роботу в академічному плані. У хоровій практиці склалися такі основні художньо-виконавські напрями:

1. Народний хор;

2. Академічний хор;

3. Ансамбль пісні і танцю;

4. Театралізоване хорове виконавство;

5. Симфонічно-хорове виконавство.

Народний хор. Народний хор - це вокальний колектив, виконуючий народні пісні з характерними їм особливостями: - специфічним характером співочого звуку; - наявністю провідного співака за відсутності диригента; - хорової фактури (Подголосочного, імпровізаційність, варіаційність), - фонетики.

Народні хори будують свою роботу на основі місцевих чи обласних співочих традицій. Цим визначається різноманітність складів і манери виконання народних хорів. Слід розрізняти народний хор у натуральному побутовому вигляді від фольклорних ансамблів, виконуючих твори в народному стилі.

Український народний хор має в своєму складі високі, середні і низькі жіночі і чоловічі голоси. Діапазон кожного з них близько октави. Голоси співаків народного хору відрізняються різким розмежуванням регістра, більш відкритим звуком. В цілому. Народному хоровому колективу характерно:

- опора на місцеву співочу традицію;

- імпровізаційність виконання (основні співаки під час співу допускають мелодійні підголоски, імпровізують);

- натуральна манера звукоутворення: відкритий світлий звук, жіноча група голосів співає в порівняно низькому регістрі, а чоловіча - навпаки;

- використання примарних (натурального) регістрового звучання голосів;

- кількісне переважання жіночих голосів над чоловічими і виконання ними основної вокальна навантаження;

- спів без диригента;

- поєднання співу з пантомімою і хореографією;

Репертуар: народні пісні, частівки, твори самодіяльних композиторів.

Академічний хор або капела у своїй діяльності спирається на традиції багатовікової хорової культури. Він відрізняється академічною вокальною манерою - заокругленим, рівним на протязі всього діапазону, прикритим звуком. Академічному хоровому колективу характерно:

- суворе поділ на партії;

- точне виконання партитури твору;

- академічна вокальна манера;

- кількісний і якісний баланс голосів у партії;

- спів з диригентом, роль якого в процесі виконання значна.

Репертуар академічного хору справді величезний. Він включає в себе твори російської і зарубіжної класики, хорові пісні різних народів в обробках професійних музикантів, твори вокально-симфонічного жанру і оперні хорові сцени. Співає академічний хор як а cappella, так і з супроводом[9, с. 280].

Ансамбль пісні і танцю - це виконавський колектив, який об'єднує вокальне і хореографічне мистецтво. Велике поширення в ХХ столітті отримали військові ансамблі пісні і танцю (наприклад, Червонопрапорний ансамбль пісні і танцю Російської армії ім. А. Александрова).

У його складі чоловічий хор, група солістів, оркестрова та танцювальна групи. Оркестрова група зазвичай складається з людей, не беруть участі в співі. Хор співає в академічній манері. Винятком є капела бандуристів (Україна) - колектив, де виконавці грають і співають одночасно.

Репертуар: радянські масові та народні пісні.

Театралізоване хоровий виконавство - це напрямок знаходить своє вираження у виконанні творів, які супроводжуються сценічним дією. Тому, крім оволодіння вокально-хорової технікою та виучування партій напам'ять, такі співаки повинні вміти рухатись на сцені в костюмах. Сюди ж відносяться і хори опери та музичної комедії. Репертуар: сюжетні ігрові пісні або ціла композиція з декількох пісень (свято Урожаю, свято Дружби народів і т.д.).

Симфонічного-хорове виконавство - зустрічається дуже рідко, через високі вимоги, пропонованих до хористам і оркестрантам зважаючи виконуваного репертуару. Такі колективи виконують ораторії, кантати, меси, реквієми та інші твори вокально-симфонічної музики.