Проект на виготовлення рушника підготувала учениця 9-А класу
Тернопільської ЗОШ I-III ступенів №2
Шевчук Яніна
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Організаційно-підготовчий етап проектування
1.1 Обґрунтування теми проекту
1.2. План виконання проекту:
- ознайомитися з темою проекту
- визначити обсяг знань та вмінь, які необхідні для виконання проекту
- пошук в Інтернеті виробів-аналогів
- проаналізувати вироби-аналоги
- створити власну модель виробу, скласти відповідні документи (ескіз, опис)
- дібрати матеріали та інструменти
- виготовити спроектований виріб
- оформлювати порт фоліо
- захистити проект
1.3 З історії вишивки
1.4 Вироби-аналоги та їх аналіз
Висновок
2. Конструкторський етап проектування
2.1. Критерії виробу
2.2. Ескіз виробу
2.3. Матеріали та інструменти
2.4. Економічні розрахунки та міні маркетингові дослідження
2.5 Економічне обгрунтування
3. Технологічний етап проектування
3.1 Послідовність виготовлення виробу
4. Заключний етап
4.1 Висновок
4.2 Використані джерела
ВСТУП
Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушнику – то висока ознака гостинності українського народу. Підносили хліб зі словами: «На світлому, як доля, рушникові дозвольте Вам піднести хліб і сіль».
Рушник – символ, яким завжди опредметнювалося найсвященіше, найдорожче, найсокровенніше – любов до рідної землі, до свого народу. Для сучасної людини рушник став чимось екзотичним. Але в давні часи все було зовсім не так – рушник був постійним супутником людини. Він вузьким довгим шляхом слався від самого народження малюка до його хрестин, потім займав почесне місце на весіллі, на сімейних святах і, нарешті, супроводжував людину у невідомий потойбічний світ. І цей довгий шлях називався життя. Але не лише в особливі моменти рушник був поряд з людиною. Він слугував оберегом, прикрашав ікони,зустрічав гостей хлібом-сіллю, проводжав у далеку дорогу синів материнським благословенням, а довгими зимовими вечорами збирав балакучих дівчат навколо свічки за роботою. Саме тому кожний українець знає, що рушник – то не забавка, а наслідок кропіткої тяжкої роботи, а щоб вишити його, треба мати неабиякий хист.
Організаційно-підготовчий етап проектування
Обґрунтування теми проекту
В Україні відомо понад 100 технік вишивання. В попередніх класах ми вже освоїли техніку виконання початкових швів, штапівки, хрестика, мережок . Але, на виробах, які використовують для оформлення сучасного інтер’єру, на виробах представлених в нашому кабінеті, а також на різноманітних виставках ми бачимо безліч технік, які нам ще невідомі. Тому ми розпочали опановувати таку техніку як лічильна гладь.
Лічильна гладь −одна з найдавніших технік вишивання. Характерною особливістю є те, що виконується вона накладанням паралельних стібків, віддалених один від одного на одну нитку тканини. Вона буває одностороння та двостороння.
1.2 План виконання проекту:
- ознайомитися з темою проекту
- визначити обсяг знань та вмінь, які необхідні для виконання проекту
- пошук в Інтернеті виробів-аналогів
- проаналізувати вироби-аналоги
- створити власну модель виробу, скласти відповідні документи (ескіз, опис)
- дібрати матеріали та інструменти
- виготовити спроектований виріб
- оформлювати порт фоліо
- захистити проект
1.3 З історії вишивки .Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої вишивки у музеях Європи віднять до V ст. н. е., а пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть (найбільше у музеях вишивок ХІХ ст.).
Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і мандрівників минулого дозволяють стверджувати, що початки мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини і розвиток його не переривався ніколи – починаючи з незапам’ятних часів і до наших днів. Елементи символіки сучасних орнаментів української народної вишивки перегукуються з орнаментами, якими прикрашали посуд давні мешканці території нашої країни – трипільські племена (доба пізнього неоліту і початку періоду бронзи).
Вишивка хрестиком – один з найпопулярніших видів рукоділля, мистецтво бере своє коріння з епохи первісної культури, коли люди використовували стьобання кам'яними голками при шитті одягу з шкур тварин. Спочатку матеріалами для вишивки були шкіра тварин, жили, волосся, волокна конопель чи вовни.
Коли саме виникла вишивка гладдю достеменно не відомо, в музеях Західної Європи існують експонати датовані V століттям до нашої ери, приклади української вишивки збереглися тільки за останні століття. Найбільш древні вишивки гладдю датовані V-VI століттям до нашої ери, родом з Китаю. Вони були вишиті на шовковій тканині волоссям, срібними або золотими нитками. Окрім одягу в Древньому Китаї прикрашали ще й килими та декоративні панно, зображаючи на них дерева й птахи. Це залишило великий слід на мистецтві Японії. Для Древньої Індії та Ірану було характерним зображення рослин і тварин. Багаті візантійські шовкові вишивки, відомі своїм різноманіттям візерунків, зробили свій вагомий внесок у середньовічний розвиток вишивального мистецтва. В Англії у VIII столітті почала зароджуватися відома на весь світ вишивка квітів і завитків рослин, виконана срібними, золотими і шовковими нитками. Вишиті панно з зображенням людей на фоні замків, портрети, міфологічні істоти були популярні у Італії, Франції та більшості Західноєвропейських країнах у V-VIстолітті.
Суттєво відрізнялася від всіх західноєвропейських країн лише Іспанія. Порівняно з іншими країнами, вишивка Іспанії була набагато різноманітніша та важча у техніці виконання, а присутність на льняних та вовняних тканинах звірів, птахів та рослин робила її ще яскравішою. Точно сказати коли вишивка гладдю з’явилась в Україні неможна. Історики знаходили згадки про вишивку гладдю ще в літописах Київської Русі. Ще навіть Геродот у своїх писаннях згадував про одяг скіфів, який був прикрашений вишивкою. У щоденнику мандрівника араба, який подорожував нашими землями десь у X столітті, згадується вишивка на одязі. Як з’ясували археологи вишивка стала дуже популярна у X-XI столітті. Вона використовувалась не тільки як предмет оздоблення одягу, а й для оздоблення інтер’єру. На початку ХVІ та в кінці ХVІІ століття вишивання в Україні почало жваво розвиватися.
Мандрівники та торговці описуючи життя українців, згадували про вишивку золотими нитками. Саме на цей період припадає розквіт української вишивки. Золотими нитками прикрашали не тільки святковий одяг та головні убори, а й навіть одяг який носили кожного дня. Звичайно ж така розкіш була доступна тільки поміщикам та феодалам, прості ж українці вишивали звичайними нитками. І хоч до сьогоднішнього часу приклади української вишивки збереглись тільки кількох минулих століть, але цього достатньо, щоб з’ясувати, що орнамент вишивки збігається з орнаментами посуду ще трипільської культури. Це й доводить те що українська вишивка має велику історію.
