Глина і пластилін

Глина широко розповсюджений матеріал. Вона зустрічається по всій території України. В суміші з водою глина дає пластичне тісто, з якого можна формувати і ліпити безліч виробів.

Глина є досить цінною технічною сировиною. ЇЇ широко застосовують у різних галузях промисловості (будівельній, металургійній, керамічній, паперовій, нафтовій, харчовій, парфюмерній, хімічній та інших).

Глину за її якістю можна поділити на три групи: будівельна, вогнетривка, каолінова.

Найбільш розповсюджена - будівельна глина. У будівельній справі глину застосовують для виготовлення цегли, черепиці, керамічних плиток, будівельного розчину.

Глина поділяється на жирну і пісну. Якщо глина містить у собі мало домішок піску, то вона називається жирною. Така глина дуже пластична, а тому найбільш придатна для ліплення невеликих предметів. Пісною називають глину, в якій багато піску. Ви­роби, виготовлені з такої глини не тріскаються під час висихання, і навіть, при обпалюванні.

Для ліплення використовують так звану скульптурну глину: сіру, зелену, червону і білу. Перш ніж глину застосовувати для ліплення, з неї треба видалити небажані домішки: камінці, тріски. Це роблять так. У посудину до половини насипають суху глину, заливають до верху водою і добре перемішують. Легкі домішки спливають на поверхню, їх знімають. Після осідання глини воду треба злити і зняти лопаткою глину, залишивши на дні важкі домішки: камінці, пісок та інші.

Крім глини, для ліплення використовують пластилін. Він довго не висихає, тому зручний для ліплення. Його купують у магазинах готовим або виготовляють за таким рецептом: розтоплюють 1 кг воску, до нього додають 60-75 г топленого сала, потім ще 120-150 г скипидару і 700-800 г мінеральної фарби. Всю цю суміш виливають у посудину і добре перемішують. Пластилін має деякі переваги перед глиною, а саме: він не засихає, як глина, а тому його легше зберігати, виготовлення виробу з нього може тривати довго, його не треба постійно зволожувати, кусочки пластиліну добре зліплюються. Але пластилін має і ряд недоліків порівняно з глиною. Після роботи з пластиліном руки стають жирними і їх важко відмити, вироби з глини можна випалювати, з пластиліну ліплять тільки ті вироби, які не треба довго зберігати, під час роботи пластилін пом'якшується (плавиться під дією тепла рук), а глина залишається однорідною за пластичністю протягом усієї роботи. На уроках слід застосовувати і глину, і пластилін.

Ґрунтування виробів з пап’є-маше

Приготування ґрунтовки. Розтоплюють плитку столярного клею (100 г на 1 л води), добавляють у розчин просіяного крейдяного борошна або зубного порошку (до густоти сметани).

Теплою ґрунтовкою покривають виріб з пап’є-маше (пензликом або лопаточкою-шпателем). Потім просушують його в теплому, добре провітрюваному місці протягом тижня. Зачищають виріб дрібним наждачним папером. Для розфарбовування використовують акварельні фарби або гуаш.

Робота з природними матеріалами робота з природним матеріалом

Дуже різноманітні природні багатства нашої країни. В кожній місцевості є матеріали, які використовуються в народному господарстві. Програма ТН в початкових класах передбачає обробку різноманітних матеріалів, яким зазвичай присвоюють назву природних у вузькому розумінні цього слова.

Природний матеріал – скарбничка можливостей для розвитку дитячої творчості. Під час екскурсій та прогулянок діти з великим інтересом збирають листя, каштани, жолуді, гілочки, ракушки, камінці. До природного матеріалу відноситься: (також різноманітні рослини та їх частини – засушені квіти, солома, плоди клена та ясеня, ялинкові та соснові шишки, кора, мох та лишайники

Робота з природним матеріалом має велике значення для естетичного виховання дітей, виховання в них художнього смаку, розвитку творчих здібностей, уяви, виховання любові до природи. Зміст цих занять в тому, щоб дати поштовх дитячій фантазії, показати дітям, які можливості приховані в тих матеріалах, з якими вони часто зустрічаються, які цікаві і красиві речі з них можна виготовити.

Зібраний матеріал краще зберігати в спеціально заготовлених коробках. Листя і квіти засушують під пресом, розправивши і розклавши їх поміж газет.

Для виготовлення виробів крім основних матеріалів використовуються і додаткові: папір, фольга, пластилін, проволока, нитки, клей, кольорові лоскутки. Для роботи з природним матеріалом необхідно мати найпростіші інструменти: шило, ножиці, пензлик, голку, олівець, фарби.

Прийоми обробки природних матеріалів і виготовлення з них різноманітних виробів дуже прості, вони в основному зводяться до створення з окремих деталей різноманітних конструкцій, з’єднуючи деталі шляхом склеювання, зшивання, з’єднання на цвяхах чи шурупах. Також можна створити аплікаційні роботи.

Поняття аплікації включає способи створення художніх творів з різноманітних по своїм властивостям і фактурі матеріалів, які поєднані схожістю техніки виконання. Кожний матеріал має свої особливості, які спричиняють визначаючий вплив на техніку виконання аплікації. Наприклад, папір, засушені рослини приклеюються до фону; тканина, шкіра, хутро зазвичай пришиваються. Аплікація в перекладі з латинської позначає «прикладання».

Аплікація може бути:

• предметною (зображаються окремі предмети – лист, дерево, гриб...);

• сюжетною (зображаються певні події, ситуації, явища…);

• декоративною (це створення орнаментів, візерунків, якими можна прикрасити різноманітні предмети).

Орнамент в перекладі з латинської мови означає «прикраса».

Орнаментні композиції виконуються в полосі, квадраті, прямокутнику, трикутнику, колі, і складаються з однакових малюнків, які повторюються кілька разів. Вони можуть бути рослинними і геометричними.

Етапи роботи над аплікацією (виконується в певній послідовності, якої слід дотримуватись):

1. вибір сюжету;

2. складання ескізу до аплікації;

3. підбір паперу (природного матеріалу);

4. вирізання деталей зображення;

5. розкладання деталей на фоні (визначення їх місця);

6. наклеювання;

7. висушування.