Змістовий модуль 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ. ЕЛЕМЕНТИ ГРАФІЧНОЇ ГРАМОТИ. РОБОТА З ПАПЕРОМ І КАРТОНОМ.

Тема 1. Загальні питання методики трудового навчання в початкових класах. Основні етапи історії трудового навчання.

Ідея трудового виховання починаючи з XYIII ст. висувалася такими мислителями і педагогами як: Руссо, Коменській, Песталоцці, Ушинський, Герцен, Крупська, Луначарський, Макаренко, Сухомлинський та ін.

Бурхливий розвиток капіталізму в XIX ст. зажадало масової підготовки робочих, здатних володіти технікою машинного виробництва.

Батьківщиною викладання ручної праці є Фінляндія за ініціативою Уно Цигнеусса. У 1866 р. вводиться викладання його у всіх школах і вчительських семінаріях. Викладання стало розповсюджуватися і в інших країнах. У 1874 р. Отто Саломон заснував в Швеції вчительську семінарію праці, яка перетворилася на міжнародний центр, де за 10 років отримали навчання більше 5000 вчителів із 5 різних країн. Вони ознайомилися з організацією трудового навчання. Отто Саломоном розроблено і 1 методику навчання праці, що отримала назву швецька система.

У Франції праця як обов'язковий предмет в 1882 р. вводиться в народних і вчительських школах. Творець його впродовж багатьох років займався розробкою методики як для учнів, так і для вчителів.

У Англії праця з'явилася в 1901 році, в Германії – з 1881 року.

Велику роль зіграв Клаусон Каас, який в 1887 році заснував вчительську семінарію ручної праці, що підготувала 2500 людей.

У США в 1888 р. відкрилася семінарія ручної праці в Бостоні, а в 1890 р. навчання праці в школах було введене відразу в 37 містах. Вони базувалися на принципах «російської системи». У 1888 році були відкриті класи ручної праці в Петербурзі, згодом – вчительський інститут. У 1878 – 1909 рр. в Росії було підготовлено близько 2000 вчителів праці. До 1910 року ручна праця вивчалася вже 895 учбовими закладами. Першим організатором і пропагандистом ручної праці в Росії був Цируль. Він написав методичний посібник з трудового навчання, розробив систему трудових завдань з поступовим ускладненням прийомів їх виконання, використовуваних ним інструментів і матеріалів. Вперше в Росії була розроблена програма з трудового навчання, в розробку якої великий внесок зробили: Саломон, Курінков, Касаткін та ін. Проте навчання в дореволюційній Росії не було систематичним.

Принцип з'єднання навчання з продуктивною працею проводив К.Маркс. Він і Ф.Энгельс сформулювали, грунтуючись на аналізі природи і підприємств і пов'язували його з ідеєю політехнічної освіти, яку вони вважали необхідною умовою для виховання підростаючого покоління. Величезний внесок до політехнічної освіти зробили В.Ленин і Н.Крупська.

У 20-х роках трудове навчання будувалося безсистемно, а в 1932 р. трудове навчання нарешті стало самостійним предметом. Для цього були потрібні: база (клас), вчитель, якість, кількість. До 1937 року трудове навчання було як самостійний предмет, а потім воно було ліквідовано. З 50-х років КПРС і радянський уряд знов звернувся до проблеми трудового навчання і виховання. І на 19 з'їзді (1952) вийшла ухвала про політехнічну освіту і трудове виховання учнів. А з 1954 р. введений предмет трудового навчання. У1956 р. на трудове навчання кількість годин було збільшено і стало по 3 години для 9кл. і по 4 години – для 11кл.

У 1958 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон «О зміцненні зв'язку школи з життям і про подальший розвиток народної освіти».

У 1964 р. – відміна одинадцятирічки. У 5 – 8 кл. трудове навчання по 2 години в тиждень, 9 – 10 кл. – по 4 години в тиждень.

На Україні в 1976 р. було прийнято ухвалу про поліпшення трудового навчання і профорієнтації учнів. Паралельно з цим, з 1973 р. в різних педагогічних інститутах були організовані спеціальності з трудового навчання.

Методика трудового навчання – це галузь педагогічної науки. Методика трудового навчання розглядає особливості і закономірності процесу навчання конкретної учбової дисципліни. Методику педагогічної науки ділять на: загальну і приватну. Загальну закономірність навчання розглядає дидактика, а приватну – методика кожного учбового предмету. Методика навчання розкриває зміст програми з трудового навчання і особливості проведення занять по її розділах (машинознавство, сільсько-господарські роботи).

Трудове навчання – це трудова підготовка, яка здійснюється з 1 по 7 клас і передбачає навчання загальне з сучасним виробництвом, його технологією, робочими професіями, організацією виробництва, праці.

Професійне навчання – це трудова підготовка, здійснювана з 8 по 11 клас і передбачає навчання учнів певним професіям.

Мети (цілі) методики трудового навчання:

1. формування у учнів знань, умінь і навичок, якостей особистості, готовність до вибору професії;

2. формування у учнів наукового світогляду, виховання в учнів моральних якостей;

3. політехнічну і практичну спрямованість трудової підготовки учнів, посидючість.

Критерії якості виконуваних робіт:

1. правильна технологія послідовності;

1. естетична сторона;

2. техніка безпеки;

3. робоче місце в порядку;

4. рівень самостійності.