5 Самостійна робота

Загальні засади цивільного права

1.Предмет цивільного права

Циві́льне право — галузь права, яка включає в себе норми права, що регулюють майнові та особисті немайнові правові суспільні відносини між рівноправними суб'єктами права — фізичними та юридичними особами.

Цивільне право регулює групи суспільних відносин:

1) майнові відносини, що пов´язані з використанням товарно-грошової форми (відносини власності та відносини товарообігу);

2) відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяль ності (авторське право й суміжні права, право промислової влас ності);

3) особисті немайнові відносини.

Майнові відносини - це конкретні вольові відносини з при воду належності, використання чи переходу нерухомого і рухо мого майна та інших матеріальних благ від одного суб´єкта до іншого.

За змістом їх поділяють на такі:

а) відносини власності;

б) відносини в галузі товарообігу.

У суспільстві майнові інтереси однієї особи переплітаються з подібними інтересами інших осіб і у своїй взаємодії утворюють суспільні майнові відносини. Урегульовані правом, такі від носини стають правовими майновими відносинами, знаходять свій вияв у правах осіб на майно. Ці права мають самостійний характер і відрізняються від інших прав. Одним з основних видів майнових прав є право власності.

Характерними ознаками відносин товарообігу є такі:

а)  еквівалентно-платний характер. У товарно-грошових відносинах має відбуватися обмін рівних вартостей. Діям одно го суб´єкта, який передає майно, виконує роботу, надає послуги, мають відповідати дії іншого суб´єкта, який сплачує відповідну вартість грошима. За таких умов відбувається обмін майна на гроші;

б)  майнова відокремленість учасників відносин. Майно ор ганізацій, які мають права юридичної особи, відокремлене від майна інших організацій, окремих фізичних осіб, трудових і се лянських господарств. Учасники цих відносин є або власниками майна, або особами, які володіють ним на підставі іншого права.

Майнові відносини виникають:

а) між фізичними особами;

б) між фізичними особами і юридичними особами;

в) між юридичними особами;

г)  за участю держави і фізичних осіб або юридичних осіб.

Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяль ності, ґрунтуються на нормах двох самостійних правових інститутів, які склалися у цивільному праві й цивільному зако нодавстві. Такі відносини виникають у зв´язку зі створенням, використанням, охороною творів науки, літератури і мистецтва,винаходів, інших результатів інтелектуальної діяльності.

Особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом, якщо інше не передбачено законодавчими актами, або не випливає із суті особистого немайнового відношення. Наприклад: захист честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб і юридичних осіб, охорона інтересів громадян, зображених у творах образотворчого мистецтва. До таких відносин слід віднести право фізичних осіб на життя і здоров´я, особисту свободу, таєм ницю листування, телефонних розмов.

2.Цивільні правовідносини. Підстави виникнення цивільних прав і обов’язків

 Цивільні правовідносини - врегульовані нормами цивільного законодавства суспільні відносини особистого немайнового та майнового характеру. їх учасниками є будь-які суб’єкти права: держава, територіальні громади, юридичні особи, громадяни.

 Для цивільно-правових відносин є характерними специфічні ознаки, які вирізняють їх з-поміж інших видів правових відносин, що виникають у суспільстві. Зокрема, слід відзначити такі особливості:

- цивільно-правові відносини - це майнові та особисті немайнові відносини;

- учасники цих відносин характеризуються майновою відокремленістю та юридичною рівністю;

- юридичні права та обов'язки суб'єктів цивільно-правових відносин виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів. Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів: суб'єктів, об'єктів і змісту.

Підстави виникнення цивільних прав і обов’язків

Використаний ст. 11 ЦК термін "цивільні права та обов'язки" охоплюються поняттям суб'єктивного цивільного права як належної певній особі правової можливості певної поведінки особи, захист якої гарантовані державою.

Водночас цивільні права та обов'язки слід розглядати складовими змісту цивільних правовідносин. Суб'єктивне цивільне право характеризується як єдність трьох прав: права на дозволену поведінку, (право на власні дії), права вимагати її дотримання іншими особами (права чужі дії), права вимагати засобів примусу до зобов'язаних осіб. Суб'єктивний цивільний обов'язок є мірою необхідної поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. При цьому, слід виділяти суб'єктивні права абсолютні (речові, права інтелектуальної власності тощо) та відносні (зобов'язальні), суб'єктивні обов'язки абсолютні та відносні.

Цивільні права та обов'язки виникають при настанні певного юридичного факту. Окрім договорів, підставами цивільних прав та обов'язків є й інші правочини. Такими є односторонні правочини, тобто одностороннє волевиявлення, яке призводить до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права та обов'язки виникають на підставі факту створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності

Підставою виникнення цивільних прав і обов'язків в ч. 4 ст. 11 ЦК визнаються акти органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. В даному випадку слід розуміти приписи індивідуальних актів, а не нормативно-правових актів, оскільки на останні поширюється норма ч. 3 ст. 11 ЦК. При цьому, індивідуальні акти публічних органів можуть створювати цивільні права та обов'язки лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, тобто в межах компетенції відповідного публічного органу.