- •Тема 14. Психодіагностика індивідуальної свідомості.-2г.
- •Теорія особистісних конструктів Дж.Келлі
- •Техніка репертуарних решіток
- •Приннципи і методики технік репертуарних решіток
- •Елементи можуть викликатися декількома способами:
- •Репертуарні мітриці
- •Використана і рекомендована література
- •Запитання для самоконтролю
Елементи можуть викликатися декількома способами:
1. Конкретним набором (наприклад, імена реальних людей, літературних героїв, назви фотографій чи предметів, малюнки тощо).
2. Рольовим списком, що заповнюється самим обстежуваним (наприклад, «чоловік, що оцінюється позитивно», «батько», «я через 10 років» і т.ін.).
3. Вибором у процесі бесіди, обговорення обраної області чи теми. Репертуар елементів може варіювати в широких межах. Однак занадто мало (менше 8) і занадто багато (більше 25) елементів брати небажано, тому що в першому випадку ми одержимо ненадійні оцінки зв'язків між конструктами, а в другому випадку процедура заповнення репертуарних решіток може бути стомлюючою для обстежуваного (і для психолога), а за своєю інформативністю не буде суттєво відрізнятися від решіток, що мають 15 чи 20 елементів.
Спосіб виклику конструктів методом тріад. Один з найпоширеніших методів запропонований Дж.Келлі з назвою «Метод мінімального контексту» (1955). З репертуару вибираються трійки елементів (тріади). Для кожної тріади обстежуваний повинен вибрати два елементи, найбільш подібні у чомусь між собою і такі, що відрізняються за цим же параметром від третього. Обов'язкова вимога полягає в тому, щоб обидва полюси конструкта були визначені (принцип біполярності). Якщо елементів не дуже багато, то можна брати всі можливі тріади з набору. Однак, як показують конкретні дослідження, після тридцяти тріад рідко з'являються абсолютно нові конструкти (Похилько В.І., Федотова Е.О., 1984). Тому на практиці, як правило, обмежуються невеликим набором тріад, наприклад, з таким розрахунком, щоб кожен елемент зустрівся з іншим хоча б один раз.
Метод самоперсоніфікації. Цей метод — варіант методу тріад. Відмінність полягає в тому, що в кожну тріаду в якості одного з елементів входить елемент «я сам». Цей метод дозволяє виявляти найбільш індивідуально-релевантні конструкти.
Метод повного контексту. Обстежуваний працює відразу з усім набором елементів (краще, якщо вони будуть виписані на картках) і класифікує їх різними способами. Таким методом можна «викликати» невербалізовані конструкти, наприклад, попросити обстежуваного розкласти картки на дві групи за подібністю між собою. Після того як переписані номери карток у кожній групі, обстежуваного просять розкласти їх за якою-небудь іншою ознакою. Якщо він не може точно визначити принципи для тієї чи іншої класифікації, можна попросити його визначити їх метафорично, образно. Цей спосіб дозволяє відразу ж у процесі «виклику» конструктів «заповнювати» репертуарну матрицю.
Т.Кін і Р.Белл запропонували оригінальний метод викликання одночасно конструктів і елементів (Keen T., Bell R., 1981). Цей метод може бути рекомендований при першому знайомстві з обстежуваним, коли психолог ще нічого не знає про нього і не може відразу визначити необхідний репертуар елементів. Обстежуваному пропонують перший елемент (в таких випадках часто використовують рольову інструкцію «я сам») і просять назвати когось (чи щось, якщо використовуються в якості елементів предмети), що відрізняється від першого елемента яким-небудь значимим образом. Після того як визначені обидва полюси конструкта, обстежуваному пропонується назвати третій елемент, що відноситься до даного конструкта. Цей третій елемент стає першим для наступного конструкта, і процедура повторюється далі, поки не будуть вичерпані всі чи не почнеться повторення конструктів і елементів.
Процедури «Сходи» і «Піраміда». Ці процедури дозволяють викликати суперординатні (більш базові, широкі) і субординатні (підлеглі) конструкти. Процедура може бути застосована самостійно чи до викликаного на попередньому етапі конструкта.
Психолог вибирає один із викликаних конструктів і пропонує обстежуваному розглянути його більш уважно. Наприклад, був викликаний конструкт «сором'язливий — товариський». Обстежуваному пропонується вибрати полюс, якому віддається перевага. Далі діалог може йти приблизно так:
«Сходи»
- Чому Ви надаєте перевагу товариським?
- Тому що товариські, як правило, процвітають, а сором'язливі -усі невдахи.
- Чому так важливо бути процвітаючим?
- Процвітаючих люди поважають, а невдах жаліють. «Піраміда»
- Що саме Ви маєте на увазі, коли говорите, що людина м'язлива?
- Починає хвилюватися, коли на неї звертають увагу.
- А несором'язлива людина в таких випадках?
- Радіє, навіть прагне до цього.
- А що значить «починає хвилюватися»? - Ну... червоніє, запинається.
- А що Ви маєте на увазі, коли говорите, що людина товариська?
- Має багато знайомих і друзів.
Процедура «Сходи» дозволяє підніматися з конструкта більш низького рівня до найбільш загальних для даної людини.
Процедура «Піраміда» дозволяє викликати конструкти більш низького рівня, більш детальні, субординатні. Обидві процедури можна поєднувати. Наприклад, починаючи з процедури «Сходи» (з конструкта, що здається досліднику важливим і значимим), переходити на «Піраміду» і навпаки.
Як бачимо з наведеного вище опису, багато процедур схожі на структуроване інтерв'ю, допомагають організувати бесіду, підтримати контакт із обстежуваним. При наявності певного досвіду дослідник може використовувати для викликання конструктів звичайну бесіду, уточнюючи обрані конструкти разом з обстежуваним у заключній частині зустрічі.
