Вивчення психічного стану завжди включає три рівні:

1. Психічні рівні реагування (переживання).

2. Фізіологічні рівні реагування (соматика, вегетатика).

3. Поведінку людини.

І тільки по сукупності показників цих трьох рівнів можна су­дити про виникнення того чи іншого стану людини. Тобто, психіч­ний стан - це завжди і психофізіологічний стан. Як зазначає Ільїн Є.П., психофізіологічний стан — це цілісна реакція особистості на зовнішні і внутрішні стимули, спрямовані на досягнення корис­ного результату. Причому автор відзначає, що корисний результат для функціональної системи може не збігатися з очікуваним для людини корисним ефектом. Наведене визначення психофізіологіч­ного стану припускає, що він — причинно зумовлене явище, реакція не окремої системи чи органу, а особистості в цілому, із включен­ням у реагування (субсистем) керування і регулювання, що відно­сяться до підструктур і сторін особистості.

Психофізіологічні стани - це активна реакція психічних сис­тем. Незалежно від того, діяльна чи бездіяльна людина, стани зав­жди активні за своєю фізіологічною природою. Під цим розуміється, що по-перше, стан - це діяльність психічних систем, це реакція на визначену ситуацію; по-друге, він виникає в процесі регуляції (са­морегуляції) психічних систем.

Класифікація психічних станів

Стани можуть характеризуватися:

* за тривалістю;

* за ступенем активності психічних систем;

* за якостями розвитку.

Кожний стан - тимчасовий і може змінюва­тися іншим станом. Швидкоплинність і мінливість психічних станів можна прослідкувати на прикладі зміни емоційних станів (рис. 7).

Рис. 7. Емоції «заражають»

Саме по тимчасовій характеристиці намагаються відрізняти стани від процесів (перші більш тривалі, другі - швидкоплинні). Однак, цей критерій дуже відносний, як і розподіл самих станів на стійкі і мінливі, короткочасні і тривалі. Орієнтацію на те, що стани зав­жди тривалі, Ільїн Є.П. вважає невиправданою, оскільки немає норми тривалості явища, на підставі якої можна говорити, що це не стан.

Варто мати на увазі, що ця лінійна схема не повинна бути од­номірною. Крім інтенсивності фізіологічних і психічних процесів, необхідно враховувати й інші характеристики, у тому числі якість процесів, емоцій. Іншими словами, схема класифікації станів повинна бути багатомірною.

Так, позитивні з погляду пережитих емоцій стани можуть зни­жувати наполегливість людини в досягненні поставленої мети, нега­тивні ж емоційні стани можуть стимулювати діяльність (наприклад, спортивна злість). А деякі несприятливі стани, пов'язані з негатив­ними переживаннями, можуть не погіршувати, а стимулювати діяль­ність з ряду параметрів (наприклад, у страсі збільшується в ряді випадків сила і швидкість рухів).

Специфіка стану залежить від безлічі різних причин. Через це актуальний стан людини, що виникає в кожній конкретній ситуації, завжди унікальний.

Рівні реагування, глибина, сила й інші особливості обумовлюють виникнення цілої гами станів, що вимагають своєї класифікації.

Класифікація психічних станів (за м.Д.Лсвітовим).

Психічні стани можуть бути класифіковані як прояви психічних процесів:

* стани емоційні - настрій, афекти, тривога і т.гн.;

* стани вольові — рішучість, розгубленість і т.гн.;

* стани пізнавальні — зосередженість, замисленість тощо. Однак до слабких місць такої класифікації необхідно віднести те, що окремі стани важко віднести до якого-небудь одного виду, наприклад, стан захопленості містить у собі безліч емоційно-вольових компонентів, що в однаковій мірі можна віднести і до емоційних, і до вольових станів.

Психічні стани можна розрізняти також і як особистісні і си­туаційні, наприклад, коли людина схильна до афектів, і все-таки в неї афект є тимчасовим цілісним психічним станом, що у визна­чений час розпочинається і закінчується. Стани більш глибокі і по­верхневі (пристрасть - більш глибокий психічний стан, ніж настрій). Стани, що позитивно чи негативно впливають на людину (апатія -натхнення). Стани більш-менш усвідомлені (неуважність), неусвідом-лені (рішучість).