3.2.1. Радіонукліди у харчових продуктах

Радіоактивні матеріали увійшли до складу Землі із самого її виникнення, в будь-якій живій тканині присутні сліди радіоактивних речовин. Людина зазнає опромінення двома способами: радіоактивні речовини можуть знаходитись поза організмом і опромінювати його ззовні, у цьому випадку йдеться про зовнішнє опромінення. Або ж радіоактивні речовини можуть перебувати в повітрі, яким дихає людина, в їжі, чи у воді, і потрапити в організм. Перед тим як потрапити в організм людини, радіоактивні речовини проходять складний шлях у навколишньому середовищі. Виникнення у біосфері продуктів ділення та включення їх у харчові ланцюги, зумовило надходження радіонуклідів у живі організми і стало причиною додаткового опромінення рослин, тварин та людини. Розрізняють поверхневе та структурне забруднення харчових продуктів радіонуклідами. 

При поверхневому забрудненні радіоактивними речовинами, які переносяться повітряним середовищем осідають на поверхні продуктів, частково проникаючи всередину рослинної тканини. Більш ефективно радіоактивні речовини утримуються на рослинах з ворсистим покривом, в складках листя суцвіть. При цьому затримуються не тільки розчинні форми радіоактивних з’єднань, а й нерозчинні. Однак поверхневе забруднення легко видаляється навіть через декілька неділь.

Структурне забруднення обумовлене фізико-хімічними властивостями радіоактивних речовин, складом ґрунту, фізіологічними особливостями рослин. При надходженні радіонуклідів з ґрунту через кореневу систему рослин, внаслідок дії сорбційних сил ґрунтового погли-нального комплексу, відбувається сепарація радіонуклідів. Одні з них перебувають у ґрунті у порівняно доступному для рослин стані і тому велика їх кількість надходить у наземні частини рослин, а та частина, що міцно фіксується твердою фазою ґрунту, мало доступна для рослин.

Одним із шляхів включення радіонуклідів у біологічні і харчові ланцюги може бути заковтування тваринами разом з кормом часток ґрунту, що містять радіонукліди при випасанні [11]. Основними каналами виведення радіонуклідів з організму ссавців є шлунково - кишковий тракт і нирки, а у лактуючих тварин, крім того – молочні залози. Частина продуктів ділення, яка надійшла в організм лактуючих тварин, виводиться разом з молоком. У дослідах на лактуючих козах і коровах доведено, що концентрація радіонуклідів у молоці завжди у 5 – 10 разів вища, ніж у плазмі крові. Найбільш високі концентрації радіонуклідів у молоці корів спостерігаються у зимові та весняні місяці, що пояснюється зменшенням потреби щитовидної залози в йоді і підвищенням поглинання його молочною залозою.

Забруднення молока радіонуклідами відбувається в основному біологічним (структурним) шляхом по лан­цюгу грунт — рослини — тварини — молоко або внаслідок поверхнево­го забруднення під час аварій на атомних реакторах. У перші дні після аварії на Чорнобильській АЕС молоко було критичним продуктом, ос­кільки рівень забруднення його ізотопами йоду, які найповніше засво­юються організмом тварин і активно виводяться з молоком, був най­вищим. З часом ізотопний склад молока змінився і поряд із знижен­ням рівня йоду підвищився вміст радіонуклідів стронцію і цезію з наро­станням їх частки в радіоактивності молока.

Лісові угіддя та природні луки складають основу кормової бази для бджіл, які збереглися, в основному, у дикому стані. Площі, які займають насадження різних видів верб, ліщини, вільхи, горлиці, кульбаби лікарської, буквиці, багна болотного, чебрецю, крушини, малини, ожини, горобини, вересу звичайного дозволяють утримувати на даній території значну кількість бджолосімей. Відомо, що однією з причин неоднакового накопичення ¹³⁷Cs різними рослинами є їх як видові особливості так і властивості ґрунтів.

Для обґрунтування стану нектароносних та пилконосних рослин і визначення коефіцієнтів переходу радіоактивних елементів з ґрунту в квітки та продукти бджільництва проведено дослідження даних [12].

Встановлено, що між середніми значеннями питомої активності ¹³⁷Cs у квітках різних рослин є різниця (Р0,05...0,001). Не відрізняються за цим показником лише квітки горлянки повзучої, яблуні дикої, кульбаби лікарської, анемони лісової, буквиці лікарської. Найменше містять ¹³⁷Cs квітки кульбаби лікарської – 22,91,29 Бк/кг, анемони лісової 21,01,7 Бк/кг та буквиці лікарської 25,41,24 Бк/кг. Особливо високий вміст ¹³⁷Cs мають квітки вересу звичайного – 17467243,2 Бк/кг, горобини - 13258,374,5 Бк/кг, крушини 11268,256,8 Бк/кг, багна болотного 18761,6122,6 Бк/кг, чорниці - 17123,0111,2 Бк/кг (табл.3.1) [22].

Коефіцієнти переходу ¹³⁷Cs з ґрунту у квітки наведені в табл. 3.2. Встановлено, що квітки медоносних рослин мають різну здатність накопичувати ¹³⁷Cs з ґрунту. Найменший коефіцієнт переходу ¹³⁷Cs з ґрунту у квітки кульбаби лікарської (0,10,021), анемони лісової (0,090,006), яблуні дикої (0,120,015), горлянки повзучої (0,15  0,014),буквиці лікарської (0,11 0,016), а найбільший – вересу звичайного (78,76,98), багна болотного (84,5 4,23), горобини (59,71,28) та крушини (50,7 2,58).

Таблиця 3.1