1.2. Техногенні джерела забруднення довкілля радіонуклідами.

В 1934р. подружжя Жюліо-Кюрі показали, що в результаті бомбардування α – частинками ядер легких елементів утворюються інші елементи, які є радіоактивними. Так стабільний алюміній перетворювався в радіоактивний , магній – в радіоактивний ; а бор – в радіоактивний ; Це відкриття дозволило зробити принциповий висновок про те, що радіоактивні речовини можуть створюватися штучно шляхом навіть із легких ядер. Досить сильним поштовхом для одержання штучних радіонуклідів стало одержання можливості бомбардування ядер стабільних ізотопів потоками нейтронів.

В теперішній час відомо більше 900 радіоізотопів, отриманих штучним шляхом. Особливо багато штучних радіонуклідів отримують в ядерних реакторах різного призначення в тому числі і в реакторах атомних електростанцій, де створюються сильні потоки нейронів. Це дає можливість отримувати велику кількість радіонуклідів всіх без винятку елементів періодичної системи, а також з уранових або трансуранових елементів Pu, Am, Cm. Більшість із них є α – випромінювачами які мають великі періоди напіврозпаду. Отже тепер не існує таких елементів, у яких не було б радіоактивного ізотопу [9].

Джерелом опромінення, навколо якого ведуться найбільш інтенсивні суперечки, є атомні електростанції, хоча в даний час їх внесок є дуже незначний внесок в сумарне опромінення населення.  При нормальній роботі ядерних установок викиди радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище дуже невеликі.

Глобальну катастрофічну небезпеку для всього органічного життя на Землі становить ядерна зброя. Ядерні вибухи, які інтенсивно проводились у минулі роки, призвели до радіоактивного забруднення біосфери, особливо у Північній півкулі. Відзначено підвищення природного фону радіації повітря, ґрунту, води, продуктів харчування, наявність у них штучних радіонуклідів. Серед більш як 200 радіонуклідів, які утворюються внаслідок ядерних вибухів, найбільшу загрозу створюють довготривалі, особливо цезій-137 і стронцій-90, період напіврозпаду яких становить відповідно 30 і 28 років.

1.2.1. Радіонукліди, що використовуються людиною

Внаслідок діяльності людини рівень природних радіонуклідів у навколишньому середовищі підвищується. Сфера використання природних радіонуклідів досить широка. До їх переліку, в основному, входять джерела зовнішнього та внутрішнього опромінення, які використовуються в медицині, підприємствах ядерної енергетики, джерела випромінювання, які використовуються в науці, різних галузях промисловості й сільського господарства тощо.

За останні кілька десятиліть людина створила кілька сотень штучних радіонуклідів і навчилася використовувати енергію атома в самих різних цілях: у медицині і для створення атомної зброї, для виробництва енергії та виявлення пожеж, для виготовлення світних циферблатів годин і пошуку корисних копалин. Все це призводить до збільшення дози опромінення як окремих людей, так і населення Землі в цілому.

Індивідуальні дози, одержувані різними людьми від штучних джерел радіації, сильно різняться. У більшості випадків ці дози досить невеликі, але іноді опромінення за рахунок техногенних джерел виявляється у багато тисяч разів інтенсивніше, ніж за рахунок природних.

Як правило, для техногенних джерел радіації згадана варіабельність виражена набагато сильніше, ніж для природних. Крім того, породжене ними випромінювання звичайно легше контролювати, хоча опромінення, пов’язане з радіоактивними опадами від ядерних вибухів, майже так само неможливо контролювати, як і опромінення, зумовлене космічними променями або земними джерелами.

У медицині радіонукліди використовуються за трьома напрямками для вивчення різних процесів життєдіяльності організму в нормі й за наявності патології, з метою діагностики й для лікування. Зокрема радіонукліди широко використовують у вивчення функції залоз внутрішньої секреції, в діагностиці й лікуванні онкологічних та інших захворювань.

У даний час основний внесок у дозу, одержувану людиною від техногенних джерел радіації, вносять медичні процедури і методи лікування, пов’язані із застосуванням радіоактивності. У багатьох країнах це джерело відповідає практично за всю дозу, яку одержують від техногенних джерел радіації.

У принципі опромінення в медицині направлено на зцілення хворого. Найбільш поширеним видом випромінювання, що застосовуються в діагностичних цілях, є рентгенівські промені. Одним з найпоширеніших медичних приладів є рентгенівський апарат. Отримують все більше поширення і нові складні діагностичні методи, що спираються на використання радіоізотопів.

Згідно з даними в розвинених країнах, на кожні 1 000 жителів припадає від 300 до 900 обстежень на рік – і це не рахуючи рентгенологічних обстежень зубів і масової флюорографії. Менш повні дані по країнах, що розвиваються показують, що тут кількість проведених обстежень не перевищує 100-200 на 1 000 жителів (рис. 1.1). Насправді близько 2/3 населення Землі проживає в країнах, де середня кількість рентгенологічних обстежень становить не більше 10% від числа обстежень в промислово розвинених країнах [9].

Широко використовують іонізуюче випромінювання в промисловому та сільськогосподарському виробництві, харчовій промисловості тощо.

Рис.1.1. Рентгенівське обстеження людей різних країн світу

Так, одним із перспективних видів консервування харчових продуктів, які дозволяють створити безперервну поточну переробку м'яса і м'ясопродуктів і зберегти їх харчову цінність та якість, є іонізуюче опромінення. При певному дозуванні іонізуючих опромінень можна пригнічувати життєдіяльність мікроорганізмів або зовсім їх знищити.