61. Міжнародні відносини та їх суб'єкти

Міжнародні відносини - більш складне явище, ніж зовнішня політика. Це - сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, військових, інформаційних, дипломатичних та інших зв'язків і взаємин між державами і системами держав, між основними соціальними, економічними і політичними силами, організаціями і рухами на світовій арені.

Окреме місце у дослідженні міжнародних відносин займає аналіз міжнародних відносин з точки зору функціонування та діяльності суб’єктів (акторів, учасників) міжнародних відносин, їх взаємодій та діяльності. Часто в теорії міжнародних відносин використовують поняття «актор» (від латинської – той, хто діє).Часто під актором розуміють будь-який авторитет, будь-яку організацію, будь-яку групу і навіть будь-якого індивіда, здатного відігравати певну роль, здійснювати вплив на міжнародні відносини

У теорії міжнародних відносин існують різноманітні підходи до класифікації міжнародних акторів. Найзагальніша класифікація поділяє їх на дві основні групи: державні та недержавні. До державних відносять суверенні держави, а також створені суверенними державами міжнародні, міжурядові, міжпарламентські організації, у тому числі наднаціональні (зразком яких слугує Європейський Союз). До цієї групи також додають суб'єкти федерації, органи регіонального управління та місцевого самоврядування, національно-визвольні та сепаратистські рухи. До недержавних міжнародних акторів належать неурядові міжнародні організації, транснаціональні корпорації, політичні партії та їх об'єднання, громадські, релігійні та інші організації, соціальні групи, світові клани.

62. Основні принципи сучасної міжнародної політики

Принципи міжнародного права виконують дві функції: сприяють стабілізації міжнародних відносин, обмежуючи їх певними нормативними рамками, і закріплюють все нове, що з’являється в практиці міжнародних відносин, і в такий спосіб сприяють їхньому розвитку.

Основні принципи міжнародного права зафіксовані в Уставі ООН. Широко визнано, що принципи Уставу ООН не можуть бути скасовані державами в однобічному порядку або по угоді

Принцип суверенної рівності держав

Кожна держава зобов’язана поважати суверенітет інших учасників системи, тобто їхнє право в межах власної території здійснювати законодавчу, виконавчу, адміністративну й судову владу без якого-небудь втручання з боку інших держав 

Принцип незастосування сили й погрози силою

Відповідно до Уставу ООН “всі члени ООН утримуються в їхніх міжнародних відносинах від погрози силоміць або її застосування як проти територіальної недоторканності й політичної незалежності будь-якої держави, так і яким-небудь іншим образом, несумісним з Уставом ООН”.

Принцип територіальної цілісності держав

В Уставі ООН декларується, що держава “повинне втримуватися від будь-яких дій, спрямованих на порушення національної єдності й територіальної цілісності будь-якої іншої держави”. “Територія держави не повинна бути об’єктом придбання іншою державою в результаті погрози силоміць або її застосування”. У зв’язку із цим не повинні визнаватися законними які-небудь територіальні придбання, що з’явилися результатом погрози силоміць або її застосування”.

Принцип мирного дозволу міжнародних суперечок

Відповідно до Уставу ООН “всі члени ООН дозволяють свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не піддати погрозі міжнародний мир, безпека й справедливість”.

Принцип невтручання у внутрішні справи

Відповідно до Уставу ООН, вона не має права на втручання в справи, по суті вхідні у внутрішню компетенцію будь-якої держави”. Ця заборона поширюється на дії будь-яких інших учасників міжнародного спілкування, а не тільки на ООН.

Принцип загальної поваги прав людини

В Уставі ООН зобов’язання держав по дотриманню прав людини викладені в самій загальній формі, і дотепер держави прагнуть конкретизувати нормативний зміст принципу загальної поваги прав людини. Але безпосередня регламентація й захист прав і воль людини як і раніше залишається внутрішньою справою кожного держави

Принцип самовизначення народів і націй

Принцип декларує безумовна повага право кожного народу вільно вибирати шляхи й форми свого розвитку. Після розвалу колоніальних імперій питання про самовизначення націй у змісті утворення самостійних національних держав в основному вирішений

Принцип співробітництва

Відповідно до Уставу ООН держави зобов’язані “здійснювати міжнародне співробітництво в дозволі міжнародних проблем економічного, соціального, культурного й гуманітарного характеру”, а також зобов’язані “підтримувати міжнародний мир і безпека й із цією метою приймати ефективні колективні міри”.

Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань

Відповідно до Уставу ООН “всі члени ООН сумлінно виконують прийняті на себе за теперішнім Статутом зобов’язання, щоб забезпечити їм усім у сукупності права й переваги, що випливають із приналежності до складу Членів Організації”.

63.Україна в системі міжнародних відносин.

Глобальний характер змін, які безпосередньо вплинули на міжнародний статус України й визначають її місце у світовому співтоваристві, зумовлений основними чинниками: руйнуванням системи балансу сил, що була за часів "холодної війни"; домінуванням США як єдиної світової супердержави після розпаду Радянського Союзу й Варшавського Договору; збереженням та посиленням НАТО як системи колективної безпеки трансконтинентального характеру і водночас слабкими механізмами врегулювання конфліктних ситуацій, якими володіють Європейський Союз та ОБСЄ; тенденцію до оформлення багатополюсного контуру, зокрема, з метою створення противаги політичному та економічному впливові США, з відмінними за політичною, економічною, військово-технічною могутністю центрами тяжіння; намаганнями конструювання загальноєвропейської — трансатлантичної — євразійської системи колективної безпеки.

Підписанням Україною на початку 1992 р. гельсінського Підсумкового акта було увінчано самовизначення й визнання державності українського народу іншими країнами. Водночас це стало початком нормальної діяльності України в європейських структурах як рівноправного партнера.

Важливим етапом в історії міжнародних відносин було утворення Організації Об'єднаних Націй. У червні 1945 р. на конференції у Сан-Франциско було підписано Статут ООН - першої політичної універсальної організації з підтримання міжнародного миру та безпеки, заснованої на принципі колективної безпеки. 

Процес становлення й розвитку міжнародних організацій характеризується докорінними змінами у співвідношенні політичних сил на міжнародній арені. Вони визначають напрями глобального політичного процесу кінця XX- початку ХХІ століття. Світове співтовариство вступає на шлях формування нових міжнародних форм співробітництва. І це цілком закономірно, оскільки людство має вирішувати важливі проблеми, пов'язані з виживанням і подальшим співіснуванням. Тому й зовнішньополітична діяльність України спрямована на розширення участі в діяльності міжнародних організацій.