55Поняття і функції громадських організацій і рухів.

Громадськіорганізації — цемасовіоб'єднаннягромадян, щовиникаютьзаїхініціативоюдляреалізаціїдовгостроковихцілей, маютьсвійстатутіхарактеризуютьсячіткоюструктурою.

Партіївиростаютьізсуспільнихрухівіорганізацій. Суспільнірухиіорганізаціїутворюютьтесоціальнесередовище, вякомудіютьполітичніпартії. Вонидоповнюютьдіїпартійабоперешкоджуютьрозповсюдженнюїхвпливунасуспільство, виступаютьбазоюдляперебудовиіснуючихпартійабопоявінових. Приклади тому: “Солідарність” - у Польщі, Народний Рух початку 90-х рр. - в Україні, Національний фронт - у Чехословаччині, тощо.

Громадські рухи — це структурно неоформлені масові об'єднання громадян і організації різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність яких, як правило, має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на виконання певних тактичних завдань, після чого вони або розпадаються, або консолідуються в нові політичні партії чи громадські організації.

Різниця між організаціями і рухом відносна. Кожна масова організація функціонує як суспільний рух. Наприклад, профспілковий, жіночий, молодіжний тощо.

Характерною особливістю сучасних масових суспільних рухів і організацій є те, що вони, як правило, пов`язані безпосередньо з політикою, або побічно впливають на якість діяльності політичних інститутів.

Дослідники масових демократичних рухів і громадських організацій виділяють такі причини їх виникнення:

Ø зростання кризових явищ в різних сферах суспільного життя;

Ø загроза війни та використання хімічної зброї;

Ø зростання загрози економічної катастрофи;

Ø необхідність захисту прав, свободи та життєвого рівня людини;

Ø подолання регіональних військових та міжнаціональних конфліктів;

Ø зростання освітнього та культурного рівня різних прошарків населення.

Польський політолог Є. Вятр виділяє чотири стадії, які проходить громадське формування у своєму розвитку.

На першій створюються передумови виникнення суспільного об’єднання і створюється ініціативна група.

Друга включає формування програмних документів, які віддзеркалюють об`єднані індивідуальні прагнення.

Третя – це перевірка життєздатності громадського об’єднання, його відповідності потребам людей.

Четверта – це затухання діяльності, коли завдання виконані, або життя довело неможливість реалізації цілей.

56Класифікація громадських організацій і рухів.

Види громадських об'єднань Зарівнемполітизованостіабозамісцемуполітичнійсистемі (політичніпартії, суспільно-політичніорганізації, громадськіорганізації);

1. За рівнем комерціалізації (некомерційні і неприбуткові організації, благодійні фонди);

2. За характером організованості (партії, рухи, організації);

3. За місцем у ієрархічній структурі (місцеві, регіональні або загальнодержавні організації; первинні організації або їх об'єднання, асоціації);

4. За напрямами діяльності, сферами інтересів (професійні, демографічні, творчі, спортивні, культурно-просвітницькі, науково-технічні тощо);

5. За рівнем стабільності (такі, що постійно діють або тимчасові).

Дещо інша типологія громадських об'єднань:

1. За завданнями — політичні, професійні, наукові, творчі та інші організації;

2. За типом членства — лише індивідуальне членство (партія, профспілка), лише колективне членство (асоціації міст і підприємств), змішане членство (наукове товариство) без членства (суспільні рухи) та ін.;

3. За суспільною роллю виділяють масові організації, орієнтовані на справи всього суспільства і такі, що дбають переважно про потреби та інтереси своїх членів;

4. За галузями діяльності^[2].

За спільним інтересом створюються спілки підприємців, кооператорів, профспілки. Інтерес духовного відродження породжує об'єднання культурного та гуманітарного, релігійного напрямів. Політичні мотиви спричиняються до відповідних ідейно-політичних угруповань і течій. За правовим статусом розрізняють формальні громадські організації (офіційно зареєстровані в органах влади, організаційно оформлені), а також неформальні організації (не зареєстровані юридично, створені спонтанно за ініціативою «знизу», згідно з усвідомленими спільними інтересами; незалежні від офіційних державних органів, діють без чіткої програми, за принципами самоврядування). За легітимністю виокремлюють легальні (дозволені законом) і нелегальні (недозволен! законом) громадські об'єднання. Непартійні об'єднання нарівні з політичними партіями різняться засоціально-класовим складом, ідейно-політичною спрямованістю таспособами і метою суспільних перетворень. Безумовно, у партій цей поділ виражений чіткіше, повніше і радикальніше, ніж у непартійних об'єднань, позаяк партії концентровано виражають інтереси соціальних сил, організації, що борються за владу. У західній політології усі непартійні громадські організації та рухи називаютьгрупами тиску, бо на відміну від партій вони не мають на меті здобуття влади, загальне керівництво державою, а лише здійснюють на неї певний тиск для задоволення інтересів громадян. Існують особливі групи тиску —лобі (від англ, lobby — кулуари). Цей термін означає систему контор і агенцій крупних монополій чи організованих груп при законодавчих органах США. Вони здійснюють тиск (аж до підкупу) на законодавців і державних чиновників з метою прийняття ними рішень в інтересах певних кіл (приміром, законопроектів, одержання урядових замовлень, субсидій). Подібні групи діють під різними назвами в багатьох країнах.