- •Політологія як наука та навчальна дисципліна. Предмет політології.
- •Методологічні засади та методи політології.
- •Поняття, категорії та закономірності політології.
- •Наука про політику в системі інших суспільних наук (соціологія, філософія, психологія, історія, географія, правознавство, антропологія).
- •Функції, зростання ролі і значення політології в сучасному світі та Україні.
- •Сутність і структура політики, як суспільного явища.
- •Соціальна структура суспільства. Теорія стратифікації.
- •Суб'єкти та об'єкти політики, їх класифікація і роль.
- •Зміст та структура влади, її функції у політичній системі суспільства.
- •Джерела, типи легітимності влади.
- •Етапи розвитку світової політичної думки. Найвизначніші мислителі.
- •12. Етапи розвитку української політичної думки. Найвизначніші імена.
- •13. Поняття політичної діяльності.
- •19. Етапи наростання конфлікту. Криза. Типи криз.
- •20. Способи і технології розв'язання політичних конфліктів.
- •21. Концептуальні підходи до витлумачення поняття демократії.
- •22. Багатоаспектність демократії:
- •Принципи демократичного влаштування суспільно-політичного життя.
- •Демократичні процедури. Вибори, виборчі системи.
- •Нація як етап соціально-політичної еволюції етносу, етно-національні процеси в сучасному світі.
- •Об'єктивні та суб'єктивні чинники формування нації.
- •Націоналізм, його різновиди.
- •Напрями етнополітики, загальнодемократичні принципи національної політики.
- •Типи міжнаціональних конфліктів та шляхи їх вирішення.
- •Панівна еліта: поняття і структура. Сучасні концепції політичних еліт.
- •Сутність, функції політичної еліти.
- •Типи та ознаки політичної еліти .
- •Соціальна природа, функції політичного лідерства.
- •34. Вимоги до політичних лідерів у демократичному суспільстві.
- •35. Типи політичного лідерства.
- •36. Поняття політичної свідомості, її функції.
- •37. Структура, типи і види політичної свідомості.
- •38. Поняття політичної культури, її функції.
- •39. Структура, типи політичної культури.
- •40. Поняття, функції, критерії класифікації політичних ідеологій.
- •41. Політична доктрина консерватизму.
- •42. Політична доктрина лібералізму.
- •44. Політична доктрина комунізму.
- •45Політична доктрина фашизму
- •46 Поняття політичної системи. Структура та функції політичної системи.
- •47 Типи політичних систем
- •48 Політичні режими та їх типи.
- •1. Демократичний режим.
- •2. Тоталітарний та посттоталітарний режим
- •3. Авторитарний режим.
- •49.Особливості формування політичної системи в Україні при переході від тоталітаризму до демократії.
- •49 Держава, її ознаки та функції.
- •Форми державного правління та державного устрою.
- •53Поняття громадянського суспільства. Шляхи його формування.
- •54Сутність та характеристики правової держави.
- •55Поняття і функції громадських організацій і рухів.
- •Види громадських об'єднань Зарівнемполітизованостіабозамісцемуполітичнійсистемі (політичніпартії, суспільно-політичніорганізації, громадськіорганізації);
- •56.Класифікація громадських організацій і рухів.
- •57. Соціально-політична сутність, функції політичних партій.
- •Типи політичних партій.
- •60. Партійна система в сучасній Україні.
- •61. Міжнародні відносини та їх суб'єкти
- •62. Основні принципи сучасної міжнародної політики
- •64. Поняття цивілізаційного розвитку людства. Типи та види цивілізацій
- •65. Поняття глобальної політики. Глобальні проблеми людства та їх класифікація
- •66.Соціально-політичні перспективи розвитку людства. ???????
41. Політична доктрина консерватизму.
Виникнення консерватизму як ідейно-політичної течії пов´язане з епохою Просвітництва і Великою французькою революцією XVIII ст., які ознаменували початок епохи краху феодалізму й настання капіталізму. Родоначальником консерватизму був англійський політичний діяч, філософ і публіцист Едмунд Берк (1729—1797), який у своїх численних працях засуджував Французьку революцію. Його книга «Роздуми про революцію у Франції» (1790) стала своєрідною Біблією консерватизму. Головна ідея книги — традиціоналізм, схиляння перед святістю традицій. Раціональним ідеям просвітництва Е. Берк протиставляє традиції, дотримуватись яких, на його думку, значить чинити відповідно до природного ходу явиш, вікової мудрості, яка акумульована в традиціях. Таким чином, ідеям індивідуалізму, прогресу, раціоналізму, висунутим європейським Просвітництвом і Великою французькою революцією, засновники консерватизму протиставили погляд на суспільство як на органічну й цілісну систему. Реалізація цих ідей, гадали вони, передбачає знецінення успадкованих від предків традицій, бездумне руйнування моральних і матеріальних цінностей суспільства. А тому існуючим інститутам потрібно віддавати перевагу перед навіть найдосконалішими теоретичними схемами.
42. Політична доктрина лібералізму.
Лібералізм зародився як ідеологія буржуазії у XVII ст. і остаточно оформився як ідейно-політична доктрина до середини XIX ст. Зародження й розвиток капіталістичного способу виробництва вимагали ліквідації історично віджилих феодальних суспільних відносин, усунення перешкод вільному підприємництву, приведення у відповідність з новими виробничими відносинами політичної надбудови. Проголошення свободи найвищою цінністю означало визнання природної рівності людей, вимагало ліквідації будь-яких станових привілеїв, обмеження абсолютизму державної влади. Обмеженню державного абсолютизму слугує поділ влади на три відносно самостійних гілки — законодавчу, виконавчу й судову, ідея якого була висунута спочатку Дж. Локком, а згодом всебічно обгрунтована Ш.-Л. Монтеск´є.
Сучасний лібералізм не є однорідним ідейно-політичним ученням. Зусилля щодо оновлення лібералізму, пристосування до нових історичних реалій зумовили появу багатьох його різновидів, у тому числі національних.
-Один з цих напрямів, особливо у крайніх його виявах, тяжіє до лібертаризму (від франц. liberte — свобода). Для нього характерні абсолютизація індивідуальної свободи, заперечення втручання держави в економіку й соціальні відносини, прихильність до вільного ринку. -Другий напрям сучасного лібералізму за своїми найбільш загальними рисами займає проміжне становише між консерватизмом і соціал-демократизмом. Грунтуючись на таких цінностях класичного лібералізму, як свобода, власність, вільна економічна діяльність, цей напрям водночас визнає необхідність втручання держави в економіку й соціальні відносини, забезпечення соціальних прав людей, через що дістав назву соціального лібералізму. Таким чином, у сучасному світі існують два напрями лібералізму: соціальний і консервативний. Головна відмінність між ними полягає в тому, шо перший визнає необхідність державного регулювання соціально-економічних процесів, а другий, навпаки, прагне до всілякого обмеження втручання держави в суспільне життя.
43. Політична доктрина соціал-демократизму. Цей термін почали використовувати з другої половини XIX ст. для означення робітничих партій та їхніх прихильників, які у своїй діяльності наголошували на боротьбі за демократизацію суспільного життя і відрізнялися від робітничих партій, які дотримувались революційних методів діяльності.
Багато марксистських робітничих партій європейських країн називали себе соціал-демократичними, зокрема Німецька соціал-демократична партія, яка виникла у 1875 р. Внаслідок поширення виборчого права у другій половині XIX ст. на більшість дорослих чоловіків, серед яких основну частку становили робітники, європейські робітничі партії почали брати активну участь у парламентських виборах, відповідно їхні фракції – у парламентській діяльності.
Подальше розмежування двох напрямів у робітничому русі відбулося після Жовтневої революції 1917 р. у Росії, коли прихильники революційних методів діяльності, згідно з досвідом більшовицької Росії, почали використовувати щодо себе назву "комуністи", а прихильники демократичних (реформістських) методів боротьби за соціалізм стали називатися "соціалістами" та "соціал-демократами
Соціалісти визнавали засади представницької демократії, брали на себе зобов'язання неухильно їх дотримуватися. Вони наголошували на неузгодженості демократії й прагнули її подолати, розширити демократію шляхом дозволених методів та засобів.