23. Соціальна природа, функції політичного лідерства.

· аналітична або функція постановки діагнозу, тобто глибокий і всебічний аналіз причин ситуації, що склалась, вивчення суперечності об’єктивних і суб’єктивних факторів і реалій;

· функція розробки програми дій. У її виконанні велику роль відіграють особистісні якості політичного лідера, його рішучість, енергія, розум, інтуїція, сміливість, здатність брати на себе велику відповідальність

· функція мобілізації країни на виконання прийнятої програми. Тут багато залежить від уміння і здібностей політичного лідера увійти в контакт з широкими масами, переконувати, надихати, привернути на свій бік тих, хто не визначився.

34. Вимоги до політичних лідерів у демократичному суспільстві.

Сучасний політик-лідер в умовах демократичного суспільства повинен володіти певними якостями і здібностями. -Першою і необхідною якістю політичного лідера є здатність кваліфіковано акумулювати і адекватно виражати у своїй діяльності інтереси широких мас. Таким чином, лідером можна стати випадково, інтуїтивно вгадавши інтереси широких верств, або цілеспрямовано, виявляючи і досліджуючи ці інтереси.

-По-друге, справжній лідер на відміну від ватажка повинен сам постійно висувати нові ідеї, комбінувати та удосконалювати їх. Програми сучасних лідерів мають безліч недоліків: негативізм (програми будуються виключно на звинуваченнях і бичеваниях «ворогів»); підміна мети засобами її досягнення (мета — добробут і вільний розвиток народу, а засіб — демократизація і ринок. Але найчастіше ці кошти сьогодні розглядаються в якості мети). Політична програма лідера має бути мотиваційно сильна, тобто вона повинна давати чітку відповідь виборцю: які переваги, блага знаходить він і його сім'я в разі успішного здійснення завдань лідера. -Третім найважливішим якістю повинна бути політична інформованість лідера. -Четверте найважливіше якість — лексикон політичного лідера. В даний час лексикон більшості політичних лідерів застарілий або забарвлений сучасними термінами без їх глибокого розуміння. -П'ята якість — відчуття політичного часу, тобто здатність своєчасно приймати заходи. Виходячи з політичного часу, лідер повинен відчувати «свій цикл».

35. Типи політичного лідерства.

Найбільш поширеною і майже класичною є типологія полі­тичного лідерства, яку розробив Макс Вебер. Він виділив три основних типи лідерства, підкресливши, що реально "чисті" ти­пи рідко зустрічаються, і пов'язав їх із типами влади (прав­ління).

1.Традиційне лідерство, що властиве традиційному прав­лінню. Воно передбачає віру підлеглих у те, що влада законна, оскільки вона існувала завжди. Влада правителя пов'язана з традиційними нормами, на які він посилається, організовує свою діяльність. Правитель, який зневажає традиції, може втратити і свою владу.

2.Раціонально-легальне лідерство означає вибір політич­ного лідера через демократичні процедури і надання йому повноважень, за зловживання яких він несе відповідальність перед виборцями.

3.Харизматичне лідерство (харизма - винятковий дар, талант, властивий людині), при якому влада над іншими грун­тується на вірі, що правитель має особливі магічні здібності. Люди вірять, що він покликаний виконувати якусь наперед визначену місію. Це зумовлює покірність підлеглих. Взагалі, феномен харизматичного лідерства був для Вебера найбільш цікавим; бо він заснований на вірі, а не на яки­хось звичаях або настановах. Харизматична особа здійснювала владу в різних політичних системах: Ю. Цезар - у римській імперії, Наполеон - у Франції, Гітлер - у Німеччині, Муссоліні -у Італії, Ленін - у Росії, Мао - у Китаї і т. ін. Якщо традиційні раціонально-легальні типи лідерів надають політичній системі стабільності, та харизматичний лідер здатний зруйнувати традиції та діючі закони, щоб встановити "новий порядок" .