[Введите текст]

Реферат

на тему:

«Фізичні методи діагностики і лікування у дитячій стоматології»

Підготував: студент 1-го курсу інтернатури Турянчик Едуард

Діагностика

Електроодонтометрія. Елeктроодонтометрія, або визначення чутливості пульпи зуба до електричного струму, є одним із методів діагностики карієсу та його ускладнень. Неінвазивність і доступність методу сприяє його широкому використанню з метою ранньої діагностики карієсу і ускладнень, диференційної діагностики, вибору раціонального методу лікування і контролю його ефективності. Метод грунтується на нанесенні подразника електричним струмом і діагностуванні наймен­шої (порогової) сили струму, якаспричиняє відчуття (слабкий біль).

Перед початком обстеження активний електрод обгортають тонким шаром вологої марлі або вати, пасивний — фіксують у руці пацієнта. Зуб, який підлягає обстеженню, попередньо очищають від на­льоту і ретельно висушують. Після включення апарату і встановлен­ня діагностичної системи на роботу по першій шкалі (0- 50 мкА), вер­хівку активного електроду фіксують на зубі і починають поступово збільшувати силу струму від 0 мкАдо показників, які спричиняють перші відчуття. За відсутності будь-яких відчуттів у разі використання сили струму до 50 мкА діагностику повторюють по другій шкалі (0-200 мкА). При карієсі верхівку активного електрода встановлю­ють на верхівку горбка (щічного на премолярах, медіально-щічного на молярах) чи на середині різального краю різців та ікол. За наяв­ності каріозної порожнини дослідження виконують, починаючи з її дна після попереднього видалення розм'якшеного дентину і висушу­вання. Під час дослідження ручка електрода не повинна торкатись м'яких тканин губи, щоки, язика для зменшення ризику втрати струму.

Особливу увагу лікар повинен приділити попередньому визначенню етапу розвитку зуба з метою подальшого коректного трактування результатів дослідження. Інтактні зуби, а також зуби з початковим і поверхневим карієсом (тимчасові в період стабілізації, постійні із закритою верхівкою і сформованим пародонтом) реагують на силу струму 2-6 мкА. При хронічному середньому і глибокому карієсі чутливість до електричного струму може дещо знизитись (до 10-18мкА). Клінічний перебіг гострого глибокого карієсу супроводжується зниженням порога електрозбуджуваності пульпи до 35 мкА. Подальше зниження показників (40-60 мкА), а особливо виникнення асиметричних показників з різних горбків одного досліджуваного зубапрм появі симптомів гострого пульпіту, можуть свідчи­ти про залучення пульпи до гострого запального процесу. Реакція пульпи на струм силою до 60 мкА вказує на патологічний процес у коронковій пульпі. Підвищення показників струму від 60 до 90 мкА свідчить про залучення до запального процесу кореневої пульпи. У разі виникнення періодонтиту показники електроодонтометрії пере­вищують 100 мкА.

Ще раз підкреслимо, що електрозбуджуваність пульпи зубів у дітей залежить від стадії формування кореня і стану пульпи. Тимчасові зуби в період стабілізації (сформовані) мають нормальну електрозбуджуваність. При появі ознак резорбції кореня реакція зменшується до повного зникнення при розсмоктуванні коренів. Електрозбуджуваність пульпи постійних зубів у період їх прорізування різко знижена або повністю відсутня. Під час формування коренів реакція поступово нормалізується і повністю відповідає нормі у пе­ріод сформованості кореня і періодонта. За наявності патології тканин пародонта електрозбуджуваність може бути нормальною, дещо підвищеною або зниженою. Часто зниженою може бути електрозбуд- жуваність зубів, які стоять поза дугою. Електроодонтометрія є цінним допоміжним методомдослідженнядеякихтравм, запальних процесів, новоутворень, невриту альвеолярних нервів

Трансілюмінаційний метод основа­ний на оцінці зміни кольору тканин зуба, пародонта і слизової обо­лонки ротової порожнини під впливом холодного променя світла. Під час обстеження при карієсі уражені тканини зуба виглядають корич­невими. При гострому пульпіті спостерігається ефект слабкого по­темніння ("приглушеного світіння") коронки ураженого зуба по­рівняно із здоровими зубами, при хронічному — тьмяне відсвічуван­ня тканин ("ефект зірки, що згасла"), а при гангренозному - затем­нення всієї коронки ("ефект чорноїдіри"). Для методу трансілюмі­нації використовують апарат "УФЛ-112" фірми "Люксдент" (А.П.Грохольський, 1996). Працюючи в режимі зеленого світла, ме- тоддозволяє виявити ознаки початкового, вторинного і приховано­го апроксимального карієсу, мікротріщини емалі зубів, ураження сли­зової оболонки ротової порожнини.

Люмінесцентна діагностика. Стоматоскопія. Метод люмінесцентної діагностики оснований на властивостях тканин до зміни їх природного забарвлення під впливом ультрафіолетових променів. Властиву тканинам здатність до відсвічування називають власною флуоресценцією. Вторинна флуоресценція виникає під впливом флу­оресцентних речовин, що накопичуються в тканинах (флуоресцину, флуорохрому, еозину, рибофлавіну, трипафлавінута ін.).Власнуфлу- оресценцію тканин визначають за допомогою променів Вуда у затем­неному приміщенні за допомогою флуоресцентного фотодіагноско- па. Слизова оболонка язика здорової людини при обстеженні має апельсиново-червону флуоресценцію. Неповне відсвічування може свідчити про гіповітаміноз В.,яскраво-голубе — про лейкоплакію, біло-жовте — про червоний плоскийлишай, біло-голубе — про гіпер- кератичпі зміни. Ерозії та виразки на слизовій оболонці ротової по­рожнини мають темно-коричневу флуоресценцію, осередки уражен- ня на червоній облямівці губів — жовто-коричневу, а у разі гіперке- ратозу — біло-голубувате відсвічування.

Капіляроскопія, біомікроскопія. Капіляроскопія це метод прижиттєвого вивчення стану капілярної сітки пародонта і слизової оболонки ротової порожнини. Для обстеження використовують ка- піляроскопи (M-70-A з освітлювачем, M-11), кольпоскопи (фірми "Карл Цейс Йена"), спеціальні контактні мікроскопи (MJIK-1) і оп­тичні системи з люмінесцентним чи поляризованим відображеним світлом. Контактна біомікроскопія дозволяє вивчити архітектоніку мікроциркуляторного русла у поверхневих і глибоких артеріолах та венулах, а також виявити особливості кровотоку в різних ділянках слизової оболонки ротової порожнини і пародонта.

Для порівняльного вивчення особливостей системноїталокаль- ної мікроциркуляції паралельно з капіляроскопією тканин ротової порожнини здійснюють аналогічнедослідження ніггьовоголожа. Для уточнення діагнозу і встановлення резервних можливостей мікроцир­куляторного русла тканин, що досліджуються, використовують функціональні проби з вазоактивними речовинами загальної та місце­вої дії або температурні подразники (ізотонічний розчин температу­ри від 10 до 40 °С). Структура капілярів у різних зонах неоднорідна. Капіляри краю і верхівок сосочків ясен мають вигляд петель і ком, їх венозний кінець довший за артеріальний, більшість судин яскраво- червоного забарвлення на ніжно-рожевомутлі. Капіляри прикріпле- нихясендовші, їхдіаметрбільший, кровотікрівномірний,зафарбу- вання тла інтенсивніше. У рухомих яснах капіляри довгі, звивисті, розташовані у вигляді сітки. Розрізняють такі три головних види кро­вотоку в артеріолах (венулах): суцільно-гомогенний; суцільно-зер- нистий; суцільно-иереривчастий (О.О.Прохончуков і співавт., 1980).

Під час оцінки характеру кровотоку в капілярах можуть спосте- рігатисятакі йогоознаки: безперервність; "намистоподібність"; пере- ривчастістьштрихпунктирність; ознаки "помпування" (маятникопо- дібнихзмін); тромбоз; спустошення капілярів; зернистість кровото­ку в капілярах, що функціонують.

За наявності захворювань тканин пародонта при капіляроскопії спостерігають ознаки подовження і розширення судин, зміни співвідношення діаметра артеріол і венул у бік збільшення просвіту венул (більш ніж 1:3) і кількості судин, атакожявищалокального чи тотального уповільнення кровотоку і набряку периваскулярних тка­нин.

Електроміографія. Методика дослідження основана на реєст­рації потенціалів дії м'язових волокон, які виникають при їх скоро­ченні під впливом потоку імпульсів з різних відділів ЦНС.

У клініці терапевтичної стоматології метод електроміографії ви­користовують для діагностики неврогенних захворювань щелепнолицевої ділянки, пародонтиту. Виокремлюють три головні види електроміографії (В.І.Яковлева і співавт., 1986 ):

1) інтерференційну (поверхневу, сумарну, глобальну) — електро­ди накладають на шкіру,

2) локальну — дослідження здійснюють за допомогою голчастих електродів,

3) стимуляційну — стимулюють нерв, який іннервує досліджувані м'язи.

Даний метод діагностики дуже корисний при лікуванні ортодонтичних патологій, котрі дуже поширені серед дітей.