2.1. Організація дослідження

З метою ознайомлення зі станом досліджувального питання проаналізовано науково-методичну та спеціальну літературу, яка стосувалася питань методів лікування та застосування фізичної реабілітації при ексудативному плевриті.

Аналізувалися різні методи лікування та реабілітації хворих на ексудативний плеврит у вітчизняних та зарубіжних джерелах з метою визначення спрямованості реабілітаційного процесу і впливу засобів реабілітації на фізичний розвиток людини.

Опрацьовано фонди Рівненської обласної бібліотеки, медичної бібліотеки (м. Рівне).

При визначені понять, що таке «плеврит», я посилалась на медичну літературу, зверталася до таких дисциплін як анатомія, фізіологія; для глибшого розуміння питань с поданної теми користувалась літературніми джерелами із області «Фізична реабілітаці» Мухіна В.М.

Під час написання курсової роботи я працювала с підручниками, посібниками, словниками-довідниками, переглядала автореферати дисертацій, користуалася періодичною літературою.

Проведений аналіз літератури дозволив виявити ступінь вивчення питання, сформувати мету, завдання дослідження, провести узагальнення наявних досліджень і обґрунтувати їх результати.

2.2. Методи дослідженя

У роботі були використані наступні методи дослідження:

• аналіз та узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури;

• аналіз зібраних матеріалів;

• опрацювання інтернет-джерел;

• опрацювання авторефератів дисертацій.

РОЗДІЛ 3

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

При аналізі літературних джерел було виявлено що, найбільш суттєвою складовою фізичної реабілітації хворих на ексудативний плеврит була ЛФК, яку потрібно призначати якомога раніше, не пізніше 2 3–го дня від початку захворювання. Ранній початок ЛГ пояснюється тим, що формування спайок починається практично відразу. Тонкі, ніжні волокна фібрину при виконанні спеціальних динамічних дихальних вправ легко розтягуються і руйнуються. При ексудативному плевриті курс лікувальної фізичної культури поділяється на 3 періоди: I (щадний), II (функціональний) і III (вільний), тривалість яких залежить від тяжкості захворювання.

У гострому періоді хвороби, коли запальний процес ще виражений, застосування лікувальної гімнастики протипоказано, і хворому повинен надаватися повний спокій: раннє застосування рухів може супроводжуватися загостренням хвороби.

Показаннями для початку занять лікувальною гімнастикою слід вважати III період хвороби, коли у хворого затихає гострий запальний процес і починається період одужання.

Заняття лікувальною фізичною культурою проводили лише після того, як порадилися з лікарем, який визначив схему занять, комплекс вправ, обсяг навантаження. Клінічними ознаками затихання запального процесу і початку організації ексудату є: зниження температури аж до границі нормальної або стійкої субфебрильної, зменшення ексудату. Підвищена у хворого ШОЕ не є протипоказанням до початку занять лікувальною фізичною культурою. У випадку загострення (підвищення температури, збільшення ексудату, погіршення загального стану хворого ) лікувальну гімнастику слід тимчасово припинити до затихання запальної спалаху. Наявність зменшується ексудату в порожнині плеври не є протипоказанням до початку лікувальної гімнастики.

За даними різних наукових праць та досліджень мною було виявлено та узагальнено основні принципи побудови програми і методики проведення фізичної реабілітації для хворих на ексудативний плеврит.

У I періоді спеціальні вправи не використовуються, застосовуються статичні дихальні вправи, що підсилюють діафрагмальне дихання, довільно кероване локалізоване дихання, загальнозміцнюючі фізичні вправи, переважно динамічного характеру, що охоплюють дрібні і середні м'язові групи. Дозування вправ: для малих м'язових груп - 6-8 разів, для середніх - 4-6 разів. Вправи для дрібних м'язових груп рук і ніг. 2-3 хв. Для зменшення больового синдрому можливе виконання вправ з вихідного положення лежачи на хворому боці. Співвідношення дихальних і загальнотонізуючий вправ 1: 1, 1: 2. Темп виконання вправ повільний і середній. Тривалість зайняття лікувальною гімнастикою 20-25 хвилин.  

Примірний комплекс вправ (початковий період)

Вступна частина

1. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Повне і спокійне дихання. 4-5 разів. Ритмічне дихання, вдих через ніс.

2. В. п. - те саме. Підняття руки на ураженій стороні за допомогою іншої руки. 3-4 рази. Дихання не затримувати.

3. В. п. - те саме. Почергове підтягування ніг до живота і грудей. 2-3 рази. Підтягнення ноги на видиху.

Основна частина

1. В. п. - лежачи на хворому боці. Підняття руки вгору - вдих, на видихурукою натискати на бічну поверхню грудної клітки. 3-4 рази.

Активізувати подих на здоровому боці.

2. В. п. - те саме. Почергове підтягування ніг, зігнутих у колінному ітазостегновому суглобах, до грудної клітки. 2-3 рази. Темп повільний,звертати увагу на ритмічність і правильність дихання.

3. В. п. - лежачи на спині. «Ходьба» лежачи протягом 20-30 с. Темп середній.

4. В. п. - напівсидячи в ліжку. Піднімання на глибокому вдиху руки наураженій стороні за допомогою гімнастичній палиці, на видиху нахилтулуба в здорову сторону. 2-3 рази. По можливості робити максимальноглибокий вдих. Сильною болючості не допускати.

Пауза відпочинку - 30-40 с.

5. В. п.-лежачи на спині. Нахили тулуба в сторони. 2-4 рази. Темпповільний. Дихання ритмічне.

6. В. п. - лежачи на спині, руки на бічній поверхні грудної клітини.

Дихальні вправи. 3-4 рази. На видиху натискати на бічнуповерхню грудної клітини.

Заключна частина

1. В. п.-лежачи на спині, руки зігнуті в ліктях. Кругові руху впроменезап'ясткових суглобах. 4-6 разів. Темп середній.Дихання довільне.

2. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Повне і спокійне дихання.

4 рази. Вдих і видих через ніс.

На початку захворювання вправи з нахилами і поворотами тулуба в поєднанні з поглибленим вдихом виконуються з мінімальною амплітудою руху з невеликим числом повторень, без руху руками, надалі - з рухом руками, що збільшують амплітуду рухів тулуба, тривалість процедури ЛГ обмежена через больовий синдрому . ( рис 3.1)

Рис. 3.1. Загальнозміцнюючі вправи для тулуба

У II періоді вправи виконуються у вихідному положенні стоячи. Застосовуються вправи на снарядах та з предметами: палицями, набивними м'ячами вагою 3 кг Дозування вправ збільшується до 6-12 разів. Темп виконання вправ середній. Застосовуються спеціальні гімнастичні вправи для тулуба в поєднанні з глибоким диханням., спрямовані на розсмоктування ексудату і розтягування спайок:

1) розгинання тулуба з одночасним підніманням рук;

2) нахили, повороти і обертання тулуба з рухами рук;

3) вправи з гімнастичними палицями;

4) вправи з набивними м'ячами (1-3 кг);

5) вправи на гімнастичній стінці. Для більшого ефекту доцільно давати хворим завдання для самостійного виконання спеціальних вправ.

Примірний комплекс вправ (основний період)

Вступна частина

1. В. п. - сидячи на ліжку, кисті рук на плечах. Після глибокого вдиху навидиху по черзі здійснювати кругові рухи ліктями в одну й іншусторону. 3-5 разів. Слідкувати за правильним ритмом дихання. Темп середній.

2. В. п. - сидячи на ліжку, руки на поясі. Почергове підтягування ноги догрудей і живота. 3-4 рази. Не допускати значної болючості. Темпсередній, дихання довільне.

3. В. п. - стоячи, ноги разом, руки вздовж тулуба. Ходьба з поступовимприскоренням та уповільненням. 60 с. Подих глибоке, ритмічне.

Основна частина

1. В. п.-то же. Дихальні вправи. 2-3 рази. Вдих і видих через ніс.

2. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки зігнуті, кисті на потилиці.

Повороти тулуба в сторони. 4-5 разів. Темп середній, дихання довільне.

3. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки опущені. Згинання рук здотиком плечей, випрямлення рук у сторони, згинання рук з дотиком пальцямиплечей, повернутися в и. п. 3-4 рази. Дихання довільне, вдих і видихчерез ніс, темп середній.

4. В. п. - те саме. Нахили тулуба в сторони. 4-6 разів. Темп середній.

5. В. п. - те саме. На вдиху підняти руки вгору, на видиху опустити з наступним натисканням на грудну клітку-в області діафрагми. 5-6 разів.

Темп середній, видих через ніс, тривалий.

6. В. п. - стоячи, ноги разом, руки на поясі. Відведення випрямленою ноги назад з одночасним відведенням ліктів тому, повернутися в и. п. 3-4 рази.

Дихання довільне.

7. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, гімнастична палиця за спиною.

Нахил тулуба вперед з відведенням палиці догори - видих. Повернутися в і. п. - вдих. 4-6 разів. Видих енергійний.

8. В. п. - стоячи, ноги разом, руки опущені. Почергове відведення ніг назад на носок з одночасним підніманням протилежної руки вперед. 3-4 рази. Темп середній,

9. В. п. - стоячи, медіцінбол перед грудьми. Кидки медіцінбола від грудей, збоку, з-за голови. 2-4 рази кожен вид кидка. Дихання не затримувати.

Заключна частина

1. В. п. - стоячи, ноги разом, руки вздовж тулуба. Ходьба протягом 1 хв.

Темп повільний.

2. В. п. - сидячи на стільці. Надування гумових іграшок. Не допускатиболючості при напруженні, тахікардії, задишки.

Комплекс вправ слід виконувати не менше 3-4 разів на добу, окремі вправи, що сприяють розсмоктуванню ексудату, натягненню плеври, розправленні ураженої легені і посилення його вентиляції, збільшення рухливості діафрагми, особливо на хворому боці - до 10 разів на добу.(рис 3.2)

Рис.3.2 Вправи зі застосуванням гімнастичної палиці та м`яча

У вільний руховий режим і призначається на 10-12-й день перебування хворого у лікарні. Загальний час занять ЛФК збільшується до 2,5 год. Комплекси вправ попереднього рухового режиму може доповнюватися вправами зі снарядами і на снарядах. Дихальні вправи використовуються для нормалізації механізму дихання і відпочинку. Прогулянки, екскурсії, ближній туризм призначають з метою активізації рухового режиму. Корисні й вечірні прогулянки 15-30 хв. перед сном. Вони є частиною особистої гігієни, добрим оздоровчим засобом. Застосовують тренувальну ходьбу на сходинках, яку починають з освоєння 11-13 сходинок.

Хворим призначають дозовану ходьбу на території паркової зони стаціонару і коридором. Упродовж перших днів призначається ходьба 300-400 м у темпі 50-60 кроків/хв. Відстань щодня збільшується на 100-200 м, а темп ходьби –на 5-7 кроків/хв. Пізніше можна чергувати ходьбу в повільному та середньому темпах з прискореннями, що активізують дихання. На цьому фоні виконується дихальні вправи, які нормалізують дихальний акт.

Тривалість занять лікувальною гімнастикою 25-30 хв. До занять включаються паузи відпочинку, причому тривалість їх залежить від стану здоров’я хворого, а також від того, як він переносить фізичні навантаження.

При опрацюванні літературних джерел, де описуються різні методики масажу у програмах фізичної реабілітації для хворих на ексудативний плеврит , я виявила основні закономірні правила, що використовуються при розробці цих методик.

Лікувальний масаж призначається за тих самих умов і термінів, що й ЛФК. Масаж, який використовується під час усіх рухових режимів лікарняного періоду реабілітації, має такі завдання: прискорення розсмоктування інфільтратів і ексудатів (скупчення рідини в плевральній порожнині),активізації лімфо і кровопостачання легенів, стимулювання рухливості грудної клітки, зменшенні або профілактиці виникнення спайкових процесів, поліпшення захисних властивостей організму.

Застосовують прийоми: погладжування, розтирання, розминка і вібрацію грудної клітки. Послідовно проводиться масаж:

- найширших м'язів спини, грудино-ключично-соскоподібного м'язів, надлопаткової і міжлопаткової області з почерговим використанням погладжування, розтирання кінцевими фалангами пальців і ліктьовим краєм кисті, непереривна вібрація, поплескування;

- під- і надключичних зон з почерговим використанням погладжування, розтирання кінцевими фалангами пальців, штрихування, пунктирування, непереривна вібрація;

- передніх зубчастих м'язів, великих грудних м'язів, міжреберних проміжків і реберних дуг, діафрагми з почерговим використанням непереривної вібрації, ритмічного натискання над легенями на грудях і на спині;

- грудної клітини з використанням прийому її здавлювання по аксилярних лініях на рівні V-VII ребер.

Масаж закінчується дихальними вправами.. Тривалість масажу 15-20 хв. Курс - 10-15 процедур. Після проведеного масажу показана оксигенотерапія.

За даними авторів, які у своїх працях описували різні методи фізичної реабілітації найефективнішими вони виділяли саме такі методи фізіотерапії:

Електрофорез, магнітотерапію, інфрачервона лазерна терапія, ультрафонофорез (лідазу, ронідаза), інфрачервона лазерна терапія, аплікації парафіну, грязьові аплікації ,водні процедури з метою загартовування (обливання, обтирання, душ), кліматолікування в умовах середньогір'я або берег Криму, а також у місцевих санаторіях в лісовій і степовій зонах.

Електрофорез Паско, салютізона, йодистого калію на область плевральних синусів. Сила струму 8-10 мА. Тривалість дії 20-30 хв. щодня. Курс лікування 10-12 процедур. http://www.physis.ru/content/view/1951/47/

Магнітотерапія апаратами «Полюс-1», «Полюс-2». Поперечне розташування індукторів на грудній клітці в зоні ураження, пульсуючий безперервний режим, інтенсивність IV поділів, частота впливу 50 Гц. Тривалість 30-40 хв. щодня. Курс лікування 15 процедури.

Інфрачервона лазерна терапія на грудну клітку в зоні ураження. Методика впливу скануюча. Частота впливу 1000-3000 Гц. Тривалість 10-12 хв. щодня. Курс лікування 10-12 процедур.

Ультрафонофорез лідазу, ронідаза на область поразки в зоні плевральних синусів по пахвових лініях грудної клітки. Інтенсивність впливу 0,4-0,6 Вт / см2. Тривалість 10-12 хв. щодня. Курс лікування 12-15 процедур.

Аплікації парафіну температури 50-55 ° С через день по 20-30хв, на курс лікування 20 процедур, грязьові аплікації температури 39-40 ° С (загальні та місцеві аплікації), які призначають при зменшення ексудації для профілактики значних плевральних нашарувань, електрофорез кальцію (вплив на область легенів).

Загальне ультрафіолетове опромінення від 1/4 - 1/2 до 3-4 біодоз з збільшенням на 1/4 біодози, на курс лікування 15-20 процедур (ультрафіолетове загальне індивідуальне опромінення).

Протипоказання: гострі гнійні захворювання легенів, спонтанний пневмоторакс, бронхіальна астма з часто повторюваними і важкими нападами, хронічні абсцеси легень при різкому виснаженні хворих, що супроводжуються виділенням гнійної мокроти і кровохарканням, емфізема легенів, загальні протипоказання до призначення фізичних факторів.

Будь-який лікар і пацієнт головним чином повинні пам'ятати, що якою б не була корисною фізіотерапія, ні один з методів не повинен використовуватися в гострий період запалення, щоб не спровокувати погіршення стану і розвиток ускладнень.

При аналізі результатів досліджень було виявлено підтвердження ефективності застосування фізичної реабілітації у хворих на ексудативний плеврит. При правильній розробці програми і застосуванні фізичної реабілітації у хворих відмічалося відновлення нормального механізму дихання, зміцнення дихальної мускулатури; сприяння розтягуванню плевральних спайок та очищенню дихальних шляхів від патологічного секрету, активізації діяльності серцево-судинної та інших систем організму, посиленню крово- і лімфообігу. Особливо корисною була лікувальна фізична культура хворим літнього віку, в яких процеси зворотнього розвитку хвороби сповільнені, і частіше бувають ускладнення.

ВИСНОВКИ

Найбільш актуальним захворюванням органів дихання в сучасній медицині є ексудативний плеврит. Незважаючи на розробку нових методів діагностики і лікування захворюваність на плеврит зростає. Застосування фізичної реабілітації при комплексному лікуванні набагато підвищує її ефективність.

1. Опрацювання різних фондів медичних бібліотек м. Рівного та України допомогло мені знайти багато матеріалів, наукових робіт та спеціальної літератури, аналіз якої дозволив правильно підійти до вивчення завдання курсової роботи та провести узагальнення наявних досліджень і обґрунтувати їх результати.

2. Плеврит – це запалення листків плеври з утворенням на їх поверхні фібринозного нашарування або скупченням у плевральній порожнині випоту – ексудату. Завжди вторинне захворювання, що ускладнює різні патологічні процеси в легенях, грудній стінці, середостінні, діафрагмі, піддіафрагмовому просторі, системні захворювання організму тощо. У зв'язку з цим вірогідних даних про частоту розвитку плевриту немає.

Плеврит може бути проявом різноманітних захворювань, які діагностуються на основі характерних ознак (симптомів). Серед етіологічних чинників найбільш частими є туберкулез, пневмонії (пневмококові, стафілококові, вірусні), ревматизм, великі колагенози, злоякісні новоутворення легенів і плеври. Однак дуже часто він протікає як самостійне захворювання без визначеної причини; в таких випадках можна запідозрити прихований перебіг туберкульозного процесу, при якому запалення плеври є своєрідною параспецифічною реакцією організму.

Основними клінічними проявами ексудативного плевриту є:

• інтенсивні болі в грудній клітці;

• важкість у відповідній половині грудної клітини, кашель рефлекторного генезу, задишка;

• наростаюча дихальна недостатність проявляється блідістю шкірних покривів, ціанозом слизових оболонок, акроцианозом

• лихоманка, озноб, виражена інтоксикація, головний біль, відсутність апетиту.

3. Аналізуючи літературні джерела, різноманітні наукові праці по фізичній реабілітації при ексудатвиноум плевриті, було виявлено що, включення фізичної реабілітації в процес лікування хворих на ексудативний є дуже ефективним, це підтверджено даними обстежень пацієнтів наприкінці різних досліджень. Нажаль при повному розгляді цього питання було виявлено недостатність розробки нових методик фізичної реабілітації при ексудативному плевриті. Необхідність перспективи подальших досліджень і створень нових методик фізичної реабілітації для хворих на ексудативний плеврит.