1.4. Клініко-фізіологічне обґрунтування засобів фізичної реабілітації при ексудативному плевриті.

Захворювання органів дихання лікують комплексно із широким застосуванням фізичної реабілітації. Засоби: ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія.

Завдання ЛФК:

1) поліпшення дихальної функції;

2) зміцнення дихальної мускулатури;

3) збільшення екскурсії грудної клітки і діафрагми;

4) сприяти розтягуванню плевральних спайок та очищенню дихальних шляхів від патологічногосекрету.

Протипоказання до призначення лікувальної гімнастики:

1) гостра стадія хвороби (висока температура, астматичний напад);

2) злоякісні новоутворення легенів;

3) гострі гнійні запалення;

4) небезпека виникнення кровотечі.

Фізична реабілітація при захворюваннях дихального апарата грунтується насамперед на можливості довільного регулювання глибини і частоти дихання, його затримки іфорсування. За допомогою спеціальних статистичних і динамічних дихальних вправ можна переводити поверхневе дихання на більш глибоке, подовжувати або скорочувати фази вдиху і видиху, покращувати ритм дихання, збільшувати вентиляцію легенів.

Заняття лікувальною гімнастикою при раціональному поєднанні загальнозміцнюючих фізичних вправ з спеціальними дихальними вправами та різними фазами дихання підсилюють лімфо– і, кровообіг в легенях і цим сприяють більш швидкому іповного розсмоктування інфільтратів і ексудату в легенях і в плевральній порожнині, запобігання утворенню в ній спайок та інших. Включення лікувальної гімнастики значно збільшує його ефективність і зберігає у хворих надалі працездатність.

Лікувальна фізкультура добре впливає на стан серцево-судинної і лікувальної систем, на психіку хворих, активізує обмін речовин, зміцнює кісткову і м'язову системи, посилює збудливі і гальмівні процеси. Разом з тим лікувальна фізкультура підвищує дію медикаментів та інших лікувальних результатів.

У разі задишки, за допомогою тренуванням можна добитися зміни патологічного дихання, розвитку правильного ритму і глибини його. У процесі тренування фізичні вправи стають умовним подразником дихального центру і рефлекторно викликають прискорення та поглиблення дихання. За допомогою фізичних вправ можна переводити поверхневе дихання у глибоке і не таке часте, поліпшити вентиляцію легень і тим знизити або ліквідувати легеневу недостатність. Поліпшення вентиляції легень під час виконання фізичних вправ сприяє запобіганню у хворого ателектазних і гіпостатичних пневмоній.

http://5fan.info/rnaujgqasyfsbewotr.html

Масаж при ексудативному плевриті допомагає покращити крово – лімфообіг в легенях та плеврі, попередити утворення спайок і розвиток парезу дихальних м'язів, зміцнити організм і підвищити його опірність. Починають тільки при призначенні амбулаторного лікування, тобто в період одужання, якщо ексудат повністю розсмоктався або залишився в невеликій кількості. Проводять масаж надпліччя та грудної клітини. Застосовують всі прийоми, включають також прийоми для активізації дихання: здавлювання грудної клітки на видиху (подразнюють рецептори плеври, альвеол і кореня легені, збуджуючи інспіраторний центр і викликаючи активний вдих).

https://nmedik.org/massaj-pri-plevrite.html

Фізіотерапевтичні процедури покращують периферичний, регіональний і центральний кровообіг, надають болезаспокійливу дію, покращують трофіку тканин, нормалізують нейрогуморальну регуляцію і порушені імунні процеси. Фізичні методи лікування застосовують для купірування запалення і розсмоктування плевральних ексудатів, посилення периферичного кровотоку в плеврі, розсмоктування плевральних спайок, збільшення рухливості грудної клітки. Загалом зміцнюють і загартовують організм, позитивно впливають на адаптаційно-компенсаторні процеси, сприяють попередженню загострень захворювання

http://5fan.info/rnaujgqasyfsbewotr.html

http://www.physis.ru/content/view/1949/47/

Висновки до розділу 1. Плеврит – це запалення листків плеври з утворенням на їх поверхні фібринозного нашарування або скупченням у плевральній порожнині випоту – ексудату. Лікування захворювання є комплексним і повинно включати різні види реабілітаційних заходів на кожному етапі лікування.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ