1.3. Ускладнення та лікування плевриту

http://mdovidka.com/plevrit.html#tt_3

http://webmed.com.ua/ua/zdorove_ot_a_do_ya/zabolevaniya/legkie/plevrit#soderganie

Ускладнення. Результат плевриту багато в чому залежить від його етіології. У випадках завзятої течії плевриту надалі НЕ виключена розвиток спайкового процесу в порожнині плеври, зрощення междолевих щілин і плевральних порожнин, освіта масивних швартується, потовщення плевральних листків, розвиток плевросклероза і дихальної недостатності, обмеження рухливості купола діафрагми.

Лікування. Лікувальні заходи при плеври направлений на усунення етіологічного фактора і полегшення симптоматики. В першу чергу при ексудативному плевриті проводяться:

1) оксигенотерапія;

2) внутрішньовенне введення 1 мл 10% розчину кофеїну і 2 мл кордіаміну.

При вираженій задишці і нестійкій гемодинаміці - екстрена пункція плеври і видалення рідини (повільно!). Плевральну порожнину пунктують по задній пахвовій лінії в зоні максимальної тупості в сьомо-восьмому міжреберному просторі по верхньому краю ребра, що пролягає нижче. Щоб уникнути колапсу видаляють не більше 1000-1500 мл рідини.

Лікування хворих фібринозним (сухим) і серозним або серозно-фібринозним ексудативним плевритом має бути диференційованим і зводиться в першу чергу до дії на основне захворювання з урахуванням його форми і фази, характеру випоту і загального стану хворого.

Основні ланки комплексної патогенетичної терапії хворих плевритом:

1. Етіотропне лікування проводиться хворим зі встановленою причиною плевриту. При специфічній природі захворювання застосовують туберкулостатичні засоби - стрептоміцин по 1,0; фтивазід або тубазід по 0,5 3 рази в день, ПАСК по 6,0 - 8,0 в день. При пара- і метапневмоничних плевритах, пов'язаних з гострими неспецифічними процесами в легенях, необхідно призначати антибіотики широкого спектру дії.

2. Застосування гіпосенсибілізуючих і протизапальних засобів, спрямованих на боротьбу з підвищеною проникністю судин плеври і для дії на місцеві і загальні прояви самого плевриту. З цією метою застосовуються НПВС, глюкокортикостероїди у вигляді преднізолону по 30-40 міліграм, або його аналоги в адекватних дозах (полькортолон, дексаметазон, триамсиналон та ін.).

3. Евакуація плеврального ексудату проводиться для усунення механічної дії скупчення великої кількості рідини, що викликає розлади дихання і кровообігу. Реактивний випіт при неспецифічних гострих процесах в легенях також має бути видалений із-за реальної загрози емпієми.

Видалення рідини з плевральної порожнини повинне проводитися обережно, не більше 1,0-1,5 л одномоментно щоб уникнути колапсу внаслідок швидкого зміщення органів середостіння. Після евакуації рідини в плевральну порожнину вводяться антибіотики, вживані цьому хворому в половинній добовій дозі і гідрокортизон 50 - 75 міліграм.

При плевритах, обумовлених раком легені, молочної залози або яєчників, в плевральну порожнину вводяться протипухлинні препарати (ТиоТЕФ, бензотеф, фторбензотеф) в 20 мл ізотонічного розчину.

4. Симптоматична терапія кардіотонічними засобами і сечогінними препаратами при великих плевральних випотах показана при зміщенні серцево-судинного пучка і вираженій задишці. З цією метою застосовується строфантин 0,05% -,3-0,5 мл разом з еуфілліном 2,4%-ний розчин 10 мл, краще краплинно в 100 мл 5% -ного розчину глюкози. Для зменшення ексудації і покращення реабсорбції рідини з плеври доцільне застосування салуретиків у вигляді лазиксу 20 - 40 міліграм в/в; фуросеміду 40 міліграм або урегита 50 міліграм всередину.

5. Підвищення загальної реактивності хворих плевритом досягається відповідним гігієнічним режимом і призначенням фізиотерапевтичних процедур. Залежно від тяжкості стану і ступеня інтоксикації хворі дотримуються постільного режиму і дієти з обмеженням рідини, солі і вуглеводів, але багату білками і вітамінами. Після розсмоктування ексудату для профілактики плевральних зрощень призначаються активна дихальна гімнастика, масаж, застосування ультразвуку і електрофорез з хлористим кальцієм по 10-15 процедур.

Для уточнення природи серозно-фібринозного плевриту невстановленої етіології хворих направляють в протитуберкульозний диспансер, де вони тривалий час знаходяться під наглядом фтизіатра.

Для лікування хронічного гнійного плевриту вдаються до хірургічних втручання – плевректомія з декорткаціей легкого. При розвитку плевриту в результаті неоперабельного ураження плеври або легкого злоякісною пухлиною за показаннями проводять паліативну плевректомія.

http://mdovidka.com/plevrit.html#tt_3