Основи вчення про статевий розвиток

1. Статевий розвиток юнаків

Статеве дозрівання хлопчиків.

Стадії статевого дозрівання. Вторинні чоловічі статеві ознаки. Будова статевих органів чоловіка.

Статеве дозрівання — це процес (комплекс процесів), результатом якого є статева зрілість. Якщо розуміти її суто фізіологічно, то людина досягає зрілості протягом підліткового віку (11—15 років). У більш широкому значенні звертають увагу на те, що людина — істота соціаль­на, тому статева зрілість досягається лише по завершенню юнацького віку (тобто після 16—19 років).

Статева зрілість — це здатність чоловіка не тільки зачати дитину, а й забезпечити найкращі умови для виношу­вання, догляду дитини матір'ю, для її фізичного й духов­ного розвитку.

Водночас саме підлітковий вік, зазвичай, розглядають як період дозрівання. Річ у тому, що саме в підлітковому віці організм інтенсивно перебудовується та готується до нового рівня його життєдіяльності, пов'язаного з мож­ливістю продовження роду.

У юнацькому віці вдосконалюються й закріплюються зміни, що завершаться в підлітковому віці, а також від­бувається інтенсивне духовне дозрівання людини.

Протягом перших 9—10 років життя організм дитини розвивається порівняно рівномірно. Тільки в 6—7 років у хлопчиків спостерігається невелике, так зване, пубер­татне збільшення яєчок. Після 10—11 років починаються процеси, що становлять суть статевого дозрівання та при­водять до статевої зрілості.

У людини період статевого дозрівання зветься пере­хідним, або пубертатним періодом і продовжується при­близно п'ять-сім років.

Зважаючи на акселерацію, вважають нормальним по­чатком статевого дозрівання у хлопчиків 12—14 років, закінченням — 17—19 років.

Визначають п'ять стадій статевого дозрівання. Вікові межі кожної з них характеризується певним інтервалом, оскільки й початок, й інтенсивність перебігу статевого дозрі­вання в підлітків і юнаків неоднакові. Перша стадія — препубертатний період (6—10 років); у цей час відбувається тільки вже зазначене препубертатне збільшення яєчок. Друга стадія — період підвищення активності гіпофіза (10—13 років); на цій стадії гіпофіз починає виділяти більше гормонів, які стимулюють діяльність інших залоз внутріш­ньої секреції, зокрема, яєчок. Збільшуються розміри яєчок і відбувається мінімальне оволосіння лобка, волосся розміщу­ється, переважно, біля кореня статевого члена. Третя стадія — період наростання активності яєчок (12—14 років); відбувається це не відразу після того, як гіпофіз починає виробляти більше гормонів, які стимулюють їхню діяльність, а поступово. Після цього збільшуються яєчка та статевий член; густішає волосяний покрив на лобку, він стає пігменто­ваним і хвилястим. Четверта стадія — період найбільшої активності яєчок (13—16 років); у цей час яєчка функціо­нують найбільш інтенсивно та порівняно стабільно. Спосте­рігається мутація голосу, інтенсивно росте статевий член, активізується пахвове та лобкове оволосіння, що має гори­зонтальну верхню межу й не поширюється на внутрішню поверхню стегон. Починаються полюції — мимовільне ви­верження сім'я, що, здебільшого, стається під час сну. Поява перших полюцій свідчить про те, що в підлітка почали ви роблятися зрілі сперматозоїди. Нічне виверження сім'я — явище цілком нормальне. Воно спостерігається в кожного юнака або чоловіка, що не живе статевим життям. П'ята стадія — етап цілковитого формування організму (15— 19 років). Відбувається остаточний розвиток статевих органів і вторинних статевих ознак.

У період статевого дозрівання повністю перебудовується організм хлопчика під упливом активної діяльності залоз внутрішньої секреції. Спочатку підвищується продукування гонадотропних гормонів (гормонів гіпофізу), що сти­мулюють функцію статевих залоз. Унаслідок цього по­силюється секреція андрогенів (чоловічих статевих гормонів). Поєднання дії статевих гормонів, гормонів гіпофізу та гор­монів щитоподібної залози зумовлює характерні для стате­вого дозрівання зміни — прискорення фізичного розвитку (насамперед, зросту), розвиток статевих органів і появу, так званих, вторинних статевих ознак.

Вторинні статеві ознаки хлопчиків:

1. пігментація шкіри калитки (мошонки);

2. оволосіння лобка;

3. зміна тембру ("ламання") голосу у зв'язку зі зрос­танням голосових зв'язок;

4. поява волосся в підпахвових западинах і на обличчі;

5. поява полюцій.

Процес статевого дозрівання в юнаків характеризується збільшенням і зміною форми гортані. Найбільших змін зазнає основний з хрящів, які її утворюють, — щитоподібний. Він утворює характерний гортанний виступ ("адамове яблуко"): пластинки його сходяться не під тупим кутом, як у дівчаток, а під гострим. Унаслідок збільшення об'єму гортані й по­довження зв'язок відбувається пониження голосу — приблизно на одну октаву порівняно з попереднім періодом. Під час цього змінюється тембр голосу й інші його характеристики, при цьому можливі небажані зміни — мутації голосу.

У період статевого дозрівання в хлопчиків видозмінюються й молочні залози. Оскільки в чоловічому організмі багато тестостерону, що гальмує розвиток молочних залоз, вони у хлопчиків, зазвичай, не розвиваються. Проте в деяких під­літків молочні залози можуть значно збільшитися. У переважній більшості випадків на завершальному етапі статевого дозріван­ня навіть досить помітні молочні залози під упливом зростання кількості тестостерону зазнають зворотного розвитку.

Паралельно зі статевим розвитком удосконалюються та перебудовуються функції серцево-судинної, дихальної, центральної нервової та інших систем.

У період статевого дозрівання формується статевий інстинкт, пробуджується інтерес а,о протилежної статі, хоча він не відразу набуває забарвлення, характерного для періоду зрілої сексуальності. Відбувається процес станов­лення, так званої, статевої свідомості, тобто здатності визнавати свою належність до певної статі, а також регулю­вати власну поведінку співвідносно з усталеними в су­спільстві морально-етичними вимогами.

Рис. 1. Будова статевих органів чоловіка: 1) передміхурова залоза; 2) сечовий міхур; 3) сім'яні міхурці; 4) сім'явиносна протока; 5) пряма кишка; б) калитка (мошонка); 7) сім'яні канальці; 8) придаток яєчка; 9) яєчко; 10) сім'яний канатик; 11) головка статевого члена; 12) губчасте тіло; 13) печеристе тіло; 14) сечівник; 15) статевий член; 16) лобковий симфіз; 17) анальний отвір

Яєчка — це пара чоловічих статевих залоз округлої форми, що розміщені у своєрідній торбинці — калитці (мошонці); вони виробляють сперматозоїди (чоловічі статеві клітини) та чоловічі статеві гормони. Довжина яєчка звичайно до­рівнює 4 см, ширина — 3 см, вага від 15 до 25 г. Яєчка складаються з численних щільно покручених каналів, у яких виробляються мільйони сперматозоїдів. Від кож­ного яєчка сперматозоїди проходять довгою покрученою трубкою — придатком яєчка, — де вони дозрівають і зберігаються, доки не виводяться через сім'явиносну про­току до сім'явипорскувальної. Дозрівання сперматозоїдів відбувається протягом одного-трьох тижнів.

Порівняно зі статевими жіночими залозами, яєчка в чоловіків розміщені за межами таза — в мошонці. Таке розташування зумовлене тим, що для життєдіяльності сперматозоїдів потрібна нижча температура, ніж у тілі. Таз чоловіка вужчий і глибший, має товстіші та міцніші кістки, на противагу тазу жінки, форма якого зумовлена більшою пристосованістю до вагітності й дітонародження.

Кожне яєчко вкрите оболонкою — тонким тканин­ним шаром. М'ясистий м'яз у стінці калитки робиться м'яким у спеку, утримуючи яєчка подалі від тіла, щоб за­побігати перегріванню, та вкорочується в холодну погоду, підіймаючи їх ближче до тіла. Сім'яний канатик, який підвішує кожне яєчко всередині мошонки, складається з м'яза, сполучної тканини та містить кровоносні судини, сім'явиносну протоку й нервові закінчення.

Довжина сім'явиносної протоки становить 40—45 см, а ширина лише 0,2—0,5 мм. Рідина, що продукується сім'яними міхурцями й передміхуровою залозою, змішується зі сперматозоїдами, внаслідок чого утворюється сім'я, що випорскується через сечівник. Ця рідина становить приблизно 60 % від загального об'єму сім'я. Вона склада­ється з цукрів, які забезпечують енергію для рухливості сперматозоїдів. Близько 20 % об'єму сім'яної рідини — це в'язка речовина, що складається з лужних секретів (нагадують молоко), які виробляє передміхурова залоза.

Статевий член (прутень) чоловіка утворений стовпами ерективної тканини — печеристим тілом (розташовується з боків) та губчастим тілом (оточує сечівник і, розширю­ючись, формує голівку). Під час сексуального збудження губчаста тканина статевого члена заповнюється кров'ю і орган набуває стану ерекції (піднімається та збільшується у роз­мірах).

2. Статевий розвиток дівчат Оцінка розвитку вторинних статевих ознак. Анатомо-фізіологічні особливості жіночого організму. Менструальна фун­кція та її характер.

Процес формування жінки з дівчинки починається від семи років. Із цього віку пришвидшується ріст у ширину в ділянці таза, стегон, округлюються сідниці, плечі, повільно починають формуватися груди. На час появи менструації в дівчинки розвинуті майже повною мірою вторинні статеві ознаки. У 14—15 років спосте­рігається характерний розвиток таза, округлюються плечі, певного розвитку досягають грудні залози. У ділянці зовнішніх статевих органів і в пахвових запади­нах з'являється волосся.

Статевий розвиток дівчинки тісно пов'язаний з її за­гальним фізичним розвитком. Цей період збігається з інтен­сивним ростом кісток. У 11—12 років дівчатка ви­переджають хлопчиків у рості. Зазвичай, у дівчаток з високи­ми показниками фізичного розвитку раніше відбувається і статеве дозрівання. Оцінку статевого розвитку проводять за ступенем вираженості вторинних статевих ознак:

Стадії розвитку молочної залози:

1. молочна залоза не збільшена, сосок маленький, непігментований;

2. набрякання навколососкового кружка, збільшення його діаметра, пігментація соска небліда;

3. молочна залоза конічної форми, навколососковий кружок непігментований, сосок не виступає;

4. дівочі груди округлої форми, навколососковий кружок пігментований, сосок виступає;

5. зрілі груди округлої форми.

Стадії розвитку оволосіння:

1. волосся на лобку та в підпахвових ямках немає;

2. поодиноке пряме волосся;

3. волосся густішає та довшає, росте на центральній частині названих ділянок;

4. волосся на всьому трикутнику лобка та соромітних губах густе, кучеряве, підпахвова ямка вся вкрита кучеря­вим волоссям.

Вираженість менструальної функції:

1. відсутність менструації;

2. перші менструації;

3. нерегулярні менструації;

4. регулярні менструації.

Анатомо-фізіологічні особливості жіночого організму

Різноманітні функції, пов'язані з материнством (зачаття, вагітність, пологи, вигодовування новонародженого), знач­ною мірою визначають специфічні особливості будови жіночого організму.

Біологічна різниця чоловіка та жінки детермінована на хромосомному рівні. Додатковий генетичний матеріал у другій Х-хромосомі в жінки встановлює не тільки ознаки статі, але й порівняно кращу життєздатність. Жінки мають більшу тривалість життя, здібніші до засвоєння інформації. Дівчатка скоріше, ніж хлопчики, розвиваються, раніше починають говорити, краще навчаються у школі.

Відмінності в будові тіла жінки та чоловіка помітні ще в ранньому дитинстві, але найбільш виразно вони про­являються після настання статевої зрілості.

Порівняно з чоловіком, у жінки дещо менший зріст і вага. У зв'язку з порівняно більшим відкладенням жиру лінії тіла жінки округліші. З початком статевого дозрівання дівчинки в товщі молочних залоз починають рости й роз­виватись елементи, що потім виробляють молоко. Особливо швидко ростуть залози після початку менструацій, а повною розвитку досягають до 18—20 років. Максимальна зрілість молочних залоз настає під час вагітності й у період году­вання. Коли годування груддю припиняється, залози дещо зменшуються.

Кожна молочна залоза складається з 15—20 залозистих часточок, які нагадують грона винограду. Молоко, що вироб­ляється в часточках, надходить до вивідних проток, які за­кінчуються в соску залози точковими отворами.