Тема: Розвиток культури на Україні на поч. 20 ст.

Ознаки укр. національного руху Наддніпрянщини на поч. 20 ст.

• Витіснення культурних форм діяльності політичними;

• Поглиблення розколу між укр. інтелігенцією старшого та молодшого поколінь;

• Формування політичних партій;

• Переважання в укр. русі національно-соціалістичних сил.

У цей період на Україні значний поступ вперед зробило театральне, музичне та образотворче мистецтво.

У 1907р. Микола Садовський заснував у Києві перший в Україні стаціонарний укр. театр. У цьому театрі у 1908р. відзначалося 25-річчя сценічної діяльності Марії Заньковецької.

Серед композиторів на цьому етапі найбільш відомий Микола Лисенко. Він у 1904р. заснував у Києві музично-драматичну школу, яка готувала дерегентів, хормейстерів, співаків та режисерів. Вихованцем цієї школи був Кирило Стеценко, якого вважали безпосереднім продовжувачем традиції Лисенка в укр. музичній культурі.

Музично-просвітницькою діяльністю займалися також Микола Леонтович, Олександр Кошець, а в Галичині Філарет Колеса та Станіслав Людкевич.

До найвищого рівня світового вокального мистецтва піднялася вихователька Львівської консерваторії Соломія Крушельницька, яка виступала на сценах Європи, Африки, Америки. Цитата за якою в історичних джерелах пізнають постать Соломії Крушельницької наступна: «На поч. 20 ст. на оперних сценах світу царювали четверо чоловіків – Баттістіні, Карузо, Тітто Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їхніх висот і стати в рівень з ними. Найвідоміші критики світу називали її «Незабутньою Аїдою», «Найчарівнішою Чіо-Чіо-Сан», «Вражаючою Валькірією».

Блискучим живописцем і діячем національного руху був Іван Труш, автор портретів Франка, Українки, Стефаника, Лисенка. З його ініціативи у 1905р. у Львові була організована Перша всеукраїнська художня виставка.

Серед укр. художників також відомі Микола Пимоненко, Опанас Сланцьов, Кириян Костанці.

Відомим архітектором у цей час був близький товариш М. Грушевського Василь Кричевський. За його проектом у 1907р. збудовано будинок полтавського земства.

У 1911р. у Києві відбулася Перша українська художня виставка.

На поч. 20 ст. значний поступ на Україні зробила наука і техніка. Серед істориків найбільш відомий Михайло Грушевський.

У 1904р. у Петербурзі вийшов у світ російською мовою «Нарис історії укр. народу», після цього ця книга видавалася ще тричі (1906р., 1911р., 1913р.). Її укр. варіант під назвою «Ілюстрована історія України» виходила у Петербурзі двічі (1911р., 1917р).

До видатних істориків належить Олександра Єфименко, яка стала першою в Росії і на Україні жінкою, якій у 1910р. Харківський університет присудив ступінь доктора історичної науки.

У вивчені Слобідської України провідне місце посідав Дмитро Багалій.

У 1907-1909рр. Борис Грінченко видав 4 томний «Словар укр. мови».

У 1905-1908рр. Агатангел Кримський видав 3 томну «Українську граматику».

Серед укр. вчених, що працювали за кордоном був відомий фізик Іван Пулюй, досліди якого спричинилися до відкриття рентгенівських променів. Пулюй разом із Пантелеймоном Кулішем займалися перекладом Біблії на укр. мову.

Великий патріот України академік Володимир Вернадський перший науково обґрунтував цілісність всесвіту і еколого-біосферними дослідженнями довів приріст загальнолюдських цінностей над усіма іншими.

У 1908р. в Одесі засновано перший аероклуб. У розвитку авіації велика заслуга належить військовому льотчику Петру Несторову.

У Львові на поч. 20 ст. продовжував діяти НТШ, філологічну секцію у ньому очолив Іван Франко, а етнографію Володимир Гнатюк.

У 1905р. у Києві засновано Українське наукове товариство, яке очолювали Михайло Грушевський, Орест Левицький та Володимир Щербина.

З 1888р. при греко-католицьких церквах США відкрито школи українознавства.

У 1898р. засновано Політехнічний інститут у Києві.

У 1913р. в Києві відбувся судовий процес над євреєм Менахем Бейлісом, який нібито вбив православного хлопчика. На захист Бейліса виступили Садовський, Заньковецька, Коцюбинський.

Реформи Марії-Терезії та Йосипа ІІ.

Марія-Терезія:

1. Створила державний орган влади, підпорядкований імператору – Державна Рада;

2. Створена постійна армія;

3. Проводила політику протекціонізму (підтримки) торгівлі, вітчизняної промисловості;

4. Впроваджено митну (податкову) реформу;

5. Обмежено панщину (до 3-ох днів) на чеських землях;

6. Ввела новий карний кодекс (в ньому була стаття про скасування тортур).

Йосип ІІ:

1. Введена централізована система управління:

   • Австрію очолював імператор (династія Габсбургів);

   • Територія Австрії поділялась на провінції, провінції на округи;

   • Провінція, в яку входила Галичина і Буковина, поділялась на 19 округів, які очолювались урядниками, підпорядкованими губернатору;

   • Губернаторів і урядників призначав імператор;

   • На всій території імперії діяли австрійські закони і вживалась німецька мова.

2. Продовжував політику протекціонізму, що сприяло розвитку капіталістичних відносин;

3. Скасовано кріпацьку залежність селян (1781-1785);

4. Обмежено економічну могутність і владу дворян, католицької церкви;

5. Введено світську (нецерковну) освіту.

Як реформи Марії-Терезії так і Йосипа ІІ зустріли опір феодалів, що втрачали свої права, а також народів, що населяли приєднані території. Бо було зрозуміло, що нова система управління остаточно скасовує автономні права, які були раніше. До кінця 18 на поч. 19 ст. від автономії Галичини і Буковини залишилася лише попередня назва – Королівство Галичини і Лодомерії.

Період правління Марії-Терезії та Йосипа ІІ (1780-1790) увійшов в історію Австрійської імперії як доба «освіченого абсолютизму». Адже саме тоді відбулися найрадикальніші перетворення у суспільному житті монархії.