Тема: Українська культура у іі пол. 19 ст.

Впродовж ІІ пол. 19 ст. значний поступ вперед на укр. землях зробила освіта. У 1869р. уряд Австро-Угорщини проголосив загальне обов’язкове початкове навчання на західноукраїнських землях.

У 1850р. у Києві відкрито першу в Російській імперії жіночу гімназію.

У 1894р. уряд Австро-Угорщини дозволив навчання укр. мовою у середніх учбових закладах, але першу укр. гімназію відкрито лише у 1887р у Перемишлі.

У 1900р. у Львівському університеті відкрито кафедру укр. літератури, яку очолював Кирило Студинський.

У 1873р. відкрито Південно-Західний відділ Імператорського Російського Географічного товариства для вивчення географії, етнографії, економіки і статистики України. Основоположниками товариства були В. Антонович, Ф. Вовк, М. Драгоманов, П. Житецький, М. Лисенко, О. Русов. Першим головою був Г. Галаган, діловим керівником П. Чубинський. Відділ видав 2 томи «Записок» (1874-75), в яких було вміщено праці В. Антоновича, П. Чубинського, Ф. Вовка, М. Драгоманова та ін.. Окремими додатками у «Записках» були опубліковані думи і пісні бандуриста О. Вересая, матеріали Г. Купчанка про Буковину збірники пісень. У 1874р. Товариство провело перепис населення Києва. У 1874р. з ініціативи товариства відбувся ІІІ Археологічний З’їзд у Києві, а у березні 1875р. Товариство взяло участь у географічному конгресі та виставці у Парижі. Застосувавши постанови Емського указу російський уряд у червні 1876р. ліквідував Товариство.

Впродовж ІІ пол. 19 ст. значних успіхів на Україні досягнула наука. У 1886р. Ілля Мечніков та Микола Гамалія заснували в Одесі першу в Російській імперії Бактеріологічну станцію, де з успіхом лікували інфекційні захворювання. Пізніше Мечніков був змушений емігрувати і працював у Пастерівському науково-дослідному інституті в Парижі. За відкриття вчення про імунітет він був удостоєний Нобелівської премії.

Уродженець і патріот України вчений Микола Миклухо-Маклай провів 17 років у безперервних мандрах південно-східною Азією та Австралією. Його життєвим девізом були слова: «...довести світові, що всі люди-люди і зробити неможливим саме прагнення виправдувати колоніальні захоплення, грабунки і насильство».

Серед вчених істориків у цей час найбільш відомі Михайло Грушевський, Олександр Лазаревський, Олександра Єфименко, Дмитро Багалій, Дмитро Яворницький.

У ІІ пол. 19 ст. значного рівня на Україні досягнуло театральне, музичне і образотворче мистецтво.

У 1882р. Марко Кропивницький та Михайло Старицький заснували у Єлисаведграді перший укр. професійний театр. Серед його акторів найбільш відомою була Марія Заньковецька. Виступаючи у 1897р. на Всеросійському з’їзді театральних діячів у Москві вона висловлювала рішучий протест проти утисків царських властей, щодо укр. театру. Плідний внесок у розвиток театрального життя на Західній Україні зробив Марко Кропивницький, який у 70-их рр. очолював у Львові укр. театр товариства «Руська бесіда».

У 1862р. Семен Гулак-Артемовський написав першу укр. оперу «Запорожець за Дунаєм». Першою оперою на західноукраїнських землях була опера «Купало» Анатоля Вахнянина.

Найвидатнішим укр. композитором у цей час і основоположником укр. оперної класики був Микола Лисенко. Йому належать опери «Наталка-Полтавка», «Тарас Бульба» та перші укр. опери для дітей «Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна». Він є автором музики до пісні «Молитва за Україну». Він підтримував творчі зв’язки з російськими композиторами Модестом Мусорським, Петром Чайковським, Михайлом Римським-Косаковим, які охоче розробляли укр. музичний фольклор. Мусорський в опері «Сорочинський ярмарок», Чайковський в операх «Черевички», «Мазепа», Римський-Косаков в операх «Майська ніч», «Ніч перед Різдвом».

Петро Чайковський писав: «Бувають щасливо обдаровані натури і бувають також щасливо обдаровані народи, я бачив такий народ, народ-музикант, це українці».

Серед художників того часу найбільш відомий є Сергій Васильківський, який створив близько 3500 тис картин. Серед них «Мотря Кочубеївна», «Чорноморське гультяйство».

Вершини світового мистецтва у цей час досягнула творчість Іллі Рєпіна. Його найвидатнішим полотном є «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».

У 1888р. скульптор Михайло Микишин збудував пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві.

Автором Оперного театру в Києві є архітектор Зиґмунд Горголевський.

Серед укр. кобзарів у цей час найбільш відомий Остап Вересай. У 1874р. він виступив перед учасником ІІІ Археологічного з’їзду в Києві. Зачарований його співом французький вчений Альфред Рембо сказав: «Вересай повинен стояти в одному ряді з Гомером і може вважатися нащадком давньоруського співця Бояна».

• Меценат – багатий покровитель науки або мистецтва.

• Музей – установа, що нагромаджує експонати з різних галузей культури для їх збереження, реставрації, наукового опрацювання і популяризації.

• Трупа – колектив акторів театру або цирку.

• Лібрето – словесний текст театралізованого музично-вокального твору, короткий виклад змісту опери, балету, вистави у театральній програмі.

• Барельєф – скульптурне зображення, де опукла частина виступає над пласкою поверхнею менш ніж на половину його об’єму.

Тема: Україна напередодні, під час і після

національно - демократичної революції

1905-1907рр. ;

На початку 20 ст. в Україні швидко пішов процес монополістичної промисловості. Монополії – це великі об’єднання у промисловості. Держава підтримує монополії і надає їм пільги і державні замовлення. Особливо він прискорився під час економічної кризи 1900-1903рр. У 1902р. виник «Синдикат Продамет», який через кілька років зосередив у своїх руках 2/3 всього виробництва чавуну і сталі півдня України. Синдикати – союзи капіталістів для спільного збуту товарів по високих цінах.

На поч. 20 ст. в укр. селі став розвиватися кооперативний рух. Кооперація (співпраця) – добровільне об’єднання людей для спільної господарської діяльності. Організатором кооперації був сільський священик з Херсонщини Микола Левитський. Він не тільки організував першу землеробську артіль (товариство повноправних осіб, поєднаних з трудовою і виробничою метою), але і став теоретиком кооперативного руху. Він у 1901р. опублікував у Львові брошуру « Спілкова умова для хліборобських спілок».

У 1904р. галицький греко-католицький митрополит Андрей Шептицький видав архіпастирське послання «О квестії соціальній», в якому закликав священиків очолювати кооперативні організації.

У 1904р. у Східній Галичині було утворено кооператив Крайовий союз ревізійний .

На Буковині з 1903р. діяв кооператив «Селянська каса», який очолив професор Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький.

Тільки на Закарпатті не вдалося організувати кооперативи.

На поч. 20 ст. на Україні посилилася масова визвольна боротьба. У 1901р. 183 студенти Київського університету, що були учасниками студентського руху віддано в солдати.

У 1903р. відбувся ІІ з’їзд РСДРП на якому виникла партія більшовиків на чолі з Леніним.

Наприкінці 1901 на поч. 1902р. виникла загальноросійська партія «Соціалістів революціонерів (есерів)».

Влітку 1902р. у Східній Галичині відбувся сільськогосподарський страйк в результаті якого поміщики були змушені підняти заробітну плату поденним робітникам.

На поч. 20 ст. в Україні пожвавився суспільно-політичний і національний рух. У 1903р. в Полтаві урочисто відкрили пам’ятник Івану Котляревському. Його авторами були скульптори Позин і Ширшов.

У 1902р. в Галичині засновано гімназійні товариства «Сокіл» і «Січ». Важливою подією у громадському житті Російської імперії стало видання російською мовою у Петербурзі у 1904р. праці Михайла Грушевського «Нарис історії укр. народу».

На поч. 20 ст. в Україні під владою Російської імперії швидко пішов процес творення політичних партій. У 1900р. на зборах студентських громад Харкова було проголошено утворення Революційної Української партії (РУП), ця партія видавала газету «Селянин» та журнал «Гасло». Вони відстоювали соціальні інтереси селян, яких вони вважали основою нації. У 1902р з РУПу вийшла група студентів на чолі з Миколою Міхновським, які заснували Народну Українську партію.

У 1904р. з РУПу вийшла група студентів, яких очолював Мар’ян Меленовський та Олександр Йолтуховський. Вони проголосили себе Соціал-демократичною спілкою. Вони виступали за соціал-демократичні реформи (це перетворення в економіці і суспільному житті, внаслідок яких поступово формується соціалізм), за автономію України у складі Російської імперії.

У 1904р. у Києві утворено Українську демократичну партію на чолі з О. Лотоцьким та Євгеном Чикаленком. Виступали за буржуазно-ліберальні реформи (це перетворення в економіці і суспільному житті, внаслідок яких створюються умови для подальшого розвитку капіталізму; надаються політичні права народу), за автономію України у складі Російської імперії.

У 1904р. у Києві утворено Українську радикальну партію на чолі з Борисом Грінченком та Сергієм Єфремовим. Виступали за буржуазно-ліберальні реформи і автономію України у складі Російської імперії.

На поч. 1905р. в Росії склалася революційна ситуація.

Причини революції:

1. Економічна відсталість, низький рівень життя широких верств населення Російської імперії;

2. Збереження поміщицького землеволодіння, малоземелля селян;

3. Відсутність політичних прав;

4. Невдоволення політикою Миколи ІІ (збереження відсталості промисловості і сільського господарства; поразка у русько-японській війні 1904-1905рр.).

9 січня 1905р. в Петербурзі за вказівкою Миколи ІІ було розстріляно мирну демонстрацію. Цей день увійшов в історію як «кривава неділя» і знаменував собою початок першої російської буржуазно-демократичної революції 1905-1907рр.

В її ході на Україні спостерігалося піднесення селянського і робітничого руху. У грудні 1905р. відбулася реорганізація РУП, яка почала називатися Українська соціал-демократична робітнича партія. Її лідерами стали Микола Порш, Володимир Винниченко, Симон Петлюра.

У жовтні 1905р. у селі Вихвості на Чернігівщині селяни розгромили маєток місцевого поміщика і спалили його горілчаний завод. Над цими селянами поміщики організували самосуд і вбили 15 чоловік. Цей епізод увійшов в історію як «Вихвостівська трагедія». Її описав Михайло Коцюбинський у повісті «Fata morgana».

Революційні події в Росії після 9 січня 1905р. стали наростати. У червні 1905р. розпочалися заворушення на чорноморському флоті в епіцентрі яких стали повстання броненосців, яких очолив Потьомкін.

У жовтні 1905р. Російську імперію охопив загальний політичний страйк. Найвищого піднесення революція досягнула у грудні 1905р. коли в Росії зокрема в Москві відбулися збройні повстання.

У грудні 1905р. жителі села Великі Сорочинці Полтавської губернії не дали поліції заарештувати свого односельчанина. Заворушення у цьому селі було придушене за допомогою військових загонів, які нещадно розправилися з повстанцями. Цей епізод ліг в основу документу нарису «Сорочинська трагедія», автором якого був Володимир Короленко.

В ході революції 1905-1907рр. надзвичайно посилилася визвольна боротьба. Ця революція мала певний вплив і на західноукраїнські землі, де були значні трагедії страйкової боротьби. Перший страйк у Львові організували друкарі ще у 1870р.

Під впливом революції 1905-1907рр.автрійський цісар у 1907р. видав новий виборчий закон, згідно з яким запроваджено загальне виборче право для чоловіків.

Під впливом революції російський цар Микола ІІ 17 жовтня 1905р. видав маніфест, яким обіцяв скликати Державну Думу і гарантував свободу слова, друку, совісті.

У ІІ Державній Думі російські українці утворили Українську Думську громаду, до якої входили О. Лотоцький , Петро Стебницький, Олександр Русов.

Після публікації маніфесту 17 жовтня 1905р. втратили свою силу Валуєвський циркуляр і Емський указ Олександра ІІ.

В Україні почали виходити газети укр. мовою. На укр. мову у 1906р. перейшов журнал «Києвская старина», який став видаватися під назвою «Україна» (1906-1907).

3 червня 1907р. за вказівкою голови Ради міністрів Росії Петра Столипіна було розігнано ІІ Державну Думу, що означала державний переворот (3 червневий) і кінець революції. Після нього реакція в Росії перейшла у наступ.

У 1908р. на Україні утворено між партійний політичний блок Товариство Українських Поступовців, який очолили Михайло Грушевський і Сергій Єфремов. Програмні вимоги Товариства українських поступовців:

• Впровадження парламентаризму як основи загальнодержавного ладу і національного розвитку;

• Проведення федеративної перебудови Росії як засобу забезпечення прав укр. народу;

• Надання Україні національно-територіальної автономії у складі Російської федерації.

У 1908 у Києві виникла організація «Клуб російських націоналістів».

У 1910р. царський уряд розіслав усім губернаторам розпорядження, яким заборонялося створення будь-яких товариств з «інгородців» до яких зараховано і українців.

У 1911р. Петро Столипін звертав особливу увагу чиновників на укр. національний рух в основі якого лежить ідея відродження старої України на автономних національно-територіальних основах.

В ході революції 1905-1907рр. російський царизм провів аграрну реформу, яка отримала назву Столипінської. Столипінська аграрна реформа розпочалася у 1906р. і вона передбачала руйнування общини, утворення хутірських господарств, а також переселення на схід.

Основні положення реформи Петра Столипіна:

1. Створені умови для заможних селян, аби вони були у змозі організовувати власні великі, сучасні господарства: чи відокремившись від общини, взяти з общинних земель ділянку –відруб; чи переселитьсь на окремий хутір;

2. Спеціально створений Селянський банк повинен був надавати селянам, що перейшли на відруби і хутори, кредити під залог землі;

3. Біднякам селянам пропонувалося переселення в малозаселені райони країни, отримати там землю для ведення власного господарства;

В Україні общинні традиції були надзвичайно слабкі, значно менші аніж в Росії. Ще у ході Селянської реформи 1861р. селяни оформляли документи на землю, як правило, не на общину, а на окрему сім'ю. Тому столипінська реформа в Україні мала більш яскраво виражені наслідки, аніж в Росії.

Наслідки столипінської аграрної реформи в Україні:

1. На хутори і відруби виселилось 50% селянських господарств;

2. Це сприяло розвитку капіталізму на селі, технічному прогресу, збільшенню врожайності;

3. Частина селян переселившись у Сибір і незважаючи на великі труднощі, створили там власні господарства.

Однак, заспокоїти селян, задовольнити їхні потреби реформа не змогла. Адже лишилося явище, що викликало загальну ненависть селян – поміщицьке землеволодіння. А поява заможних «хуторян» лише розпалювала ненависть і злобу, соціальне напруження зростало.

Унаслідок проведення земельної реформи Петра Столипіна в Україні утверджено приватне селянське землеволодіння.

У 1914р. російський царизм заборонив святкування сторіччя від дня народження Т. Шевченка.

На початку 20 ст. посилилися визвольні змагання на західноукраїнських землях. В Галичині цей період пройшов під знаком українсько-польського протистояння. Його вершиною стало вбивство у квітні 1908р.студентом Львівського університету Мирославом Січинським намісника Галичини Андрея Потоцького.

У червні 1913р. у Львові відбувся всеукраїнський студентський з’їзд на якому з доповіддю «Укр. молодь і теперішнє становище нації» виступив Дмитро Донцов.

У 1911р. в оперному театрі в Росії був вбитий прем’єр-міністр Росії Петро Столипін.

У 1913р. у ІV Державній Думі відбулися дебати, щодо проблеми укр. мови.

У 1915р. Петро Зварич організував у Канаді кооператив «Українська народна торгівля».

Член Союзу визволення України Левко Юркевич видавав у Лозанні (Швейцарія) україномовний щомісячник «Боротьба».

Микола Міхновський видав працю «Самостійна Україна» основні цитати із праці:

1. «...Третя укр. інтелігенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої і безпощадної...Вона виписує на своєму прапорі ці слова: «Одна, єдина нероздільна, вільна самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ...».

2. «Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя...».

• Політична партія – найбільш активна організована частина певної соціальної групи населення, яка обстоює і захищає її інтереси та бореться за досягнення державної влади.

• Страйк – колективне припинення роботи працівниками промисловості, сільського господарства чи держслужбовцями.

• Цензура – нагляд за друкованими виданнями з метою недопущення небажаних публікацій.

• Марксизм – ідеологія, здебільшого робітничого класу. Заснована на ідеї побудови безкласового (комуністичного) суспільства.

• Інвестиція – довгострокове вкладення капіталу в різногалузеві підприємства та установи з метою отримання прибутку.

• Відруб – земельна ділянка, що її могли отримати селяни внаслідок столипінської аграрної реформи, виділившись із общини.

• Концерн – вид монополії, при якій підприємства, зберігаючи відносну самостійність, перебувають під контролем монополістів на основі фінансових зв’язків, патентно-ліцензійних угод, договорів про спільність інтересів.

• Кредит – передача товарів з відстрочкою платежу або передача на певний термін грошей чи матеріальних цінностей з умовою їх повернення.

• Страхова компанія – фінансова установа, яка створює за рахунок своїх клієнтів спеціальний фонд, що використовується для покриття збитків цих клієнтів від нещасних випадків, стихійних лих та ін..

• Рантьє – люди, які живуть на відсотки з переданого у позику капіталу або за рахунок доходів від цінних паперів.