Тема: Кримська війна і Україна.

Під кінець свого правління Микола І вирішив здобуття для Росії вихід до Середземного моря, що мусіло б призвести до військового конфлікту з Туреччиною.

Російсько-турецька війна (1853-1856) увійшла в історію як «Кримська війна», оскільки головними театрами воєнних дій став Кримський півострів.

У червні 1853р. російські війська окупували залежні від Туреччини дунайські князівства Молдавію і Валахію. У відповідь на це у жовтні 1853р. Туреччина оголосила війну Росії.

У березні 1854р. на підтримку Туреччини війну Росії оголосили Англія і Франція. Їхні ескадри у квітні цього ж року піддали бомбардуванню Одесу, а також цілий ряд російських портів на Далекому Сході Балтійському та Білому морях. Невдовзі англо-французька армія висадилася в Криму і розпочала наступ на головну військову базу Росії на Чорному морі – Севастополь.

Обороною Севастополя почергово командували адмірали Курнілов, Рахімов, Істомін, всі вони загинули. Під Севастополем своєю мужністю відзначився матрос Петро Кішка, якому споруджено пам’ятник у місті. Севастополь в облозі витримав 349 днів. Після його падіння Кримська війна для Росії стала програною. За її результатами у березні 1856р. підписано Паризький трактат. Згідно з ним Росія втратила право мати військово-морський флот і військові фортеці на Чорному морі, а до Туреччини переходила частина Бессарабії.

В ході Кримської війни на Україні спостерігалося пожвавлення суспільно-політичного життя.

У 1854р. студенти Київського університету заснували таємне товариство «Друзі людства», яке діяло до 1855р.

У 1856р. студенти Харківського університету Яків Бекман, Микола Раєвський, Петро Завадський, Петро Єфименко організували таємне товариство (політичне). У 1858р. частина членів цього товариства переїхала з Харкова до Києва і товариство стало називатися Харківсько-Київським. Члени цього товариства випускали рукописні журнали «Свободноє слово» і «Гласность». Член цього товариства Петро Завадський у 1860р. підготував і видав у Харкові «Український буквар» для недільних шкіл. У січні 1860р. Харківсько-Київське товариство було розгромлено жандармами.

У 1857р. із заслання повернувся Тарас Шевченко, по дорозі він написав вірш «Слава», в якому висміяв переможеного у Кримській війні Миколу І.

У 1861р. Тарас Шевченко упорядкував і видав власним коштом «Буквар» для недільних шкіл.

Тема: Українська культура у і пол. 19 ст.

Укр. культура у І пол. 19 ст. зазнала утисків збоку царського уряду. На її розвиток значний вплив мала творчість Тараса Шевченка. У 1844р. вийшло друге видання його «Кобзаря».

Російські власті на Україні у 40-их рр. 19 ст. організували антиукраїнську компанію, яку очолював професор Московського університету Михайло Каченовський. У своїх лекціях він відверто стверджував, що «укр. мова, є та сама російська тільки зіпсована польською мовою».

У І пол. 19 ст. значний крок вперед на Україні зробили наука та освіта. У цей час з’явилося цілий ряд робіт у галузі статистики:

1. Дмитро Журавський написав працю «Статистичний опис Київської губернії».

2. Микола Арандеренко «Записи про Полтавську губернію».

3.Аполлон Скальковський «Спроба статистичного опису Новоросійського краю».

Близький приятель Шевченка математик Михайло Остроградський був обраний академіком Петербурзької академії наук.

Професор Харківського університету Тимофій Осиповський написав «3 томний курс математики».

Ректор Київського університету Михайло Максимович є автором 2 томника «Основи ботаніки». Він також написав або впорядкував наступні праці: «Звідки пішла руська земля...», «Про походження варягів-русів», «Початки руської філології», «Малоросійські пісні», «Історія стародавньої руської словесності», «Спогади про Богдана Хмельницького».

У І пол. 19 ст. на Україні відкрито цілий ряд нових навчальних закладів:

1. У 1805р. відкрито ліцей у Кременці (Волинська гімназія);

2. У 1817р. відкрито ліцей в Одесі (Рішельєвський ліцей);

3. У 1820р. засновано ліцей у Ніжині (Ніжинська гімназія вищих наук);

4. З 1817р. у Львові працювала Реальна (Торгівельна) академія, а з 1844р. Технічна академія.

5. У 1817р. польський вчений і просвітитель Юліан Оссолінський заснував Науково-дослідний інститут Оссолінеум.

У І пол. 19 ст. значного рівня розвитку на Україні досягнуло мистецтво. У 1819р. у Полтаві було споруджено спеціальне театральне приміщення, де поставлено п’єси Івана Котляревського «Наталка-Полтавка» і «Москаль-чарівник». Саме Іван Котляревський був ініціатором викупу з кріпацтва друга Тараса Шевченка великого російського актора Михайла Щепкіна, який виконував роль Виборного в «Наталці-Полтавці» і Чуприна в «Москалі-чарівнику».

Серед тогочасних поетів найбільш відомим був Тарас Шевченко. Він є також автором цілої серії картин. Соціальні мотиви виразно виступають у серіях Тараса Шевченка «Притча про блудного сина» і «Живописна Україна».

Серед тогочасних скульпторів виділяється Василь Демут-Малиновський, за проектом якого споруджено пам’ятник князю Володимиру Великому в Києві.

Найвидатнішим укр. скульптором в цей час був уродженець Чернігівщини академік Петербурзької академії мистецтв Іван Мартос. Серед його робіт найбільш відомі «Надгробник гетьману Кирило Розумовському» в Батурині, та пам’ятник Мінину і Пожаровському в Москві на Красній площі.

Архітектори І пол. 19 ст. та споруди зведені за їх проектами:

• Андрій Мезенський – церква-мавзолей на Аскольдовій могилі у Києві;

• Вікентій Беретті – будинок Інституту шляхетних дівчат у Києві;

• Франц Боффо – Веронський палац в Одесі;

• Андріян Захаров – Преображенський собор у Катеринославі;

• Павло Дубровський - палац Григорія Галана у селі Сокириці на Чернігівщині;

• Університет – навчальний заклад, що забезпечує вищу освіту, має велику кількість відділень, право надавати наукові ступені і поєднує наукову і навчальну діяльність.

• Гімназія - навчальний заклад, переважно гуманітарно-філологічного ухилу, що забезпечує загальноосвітню підготовку.

• Ліцей - навчальний заклад, що забезпечує загальноосвітню підготовку, а також надає професійну освіту.

• Парафіяльна школа - навчальний заклад початкового ступеня, що перебуває на утриманні церковної парафії.

• Клерикальна школа - навчальний заклад релігійного напряму, що перебуває під опікою церкви.

Тема: Соціально-економічний розвиток України в

ІІ пол. 19 ст.

Поразка Росії у Кримській війні наглядно продемонструвала її економічну відсталість від передових європейських країн. Тому новий російський імператор Олександр ІІ (1855-1881) став на шлях проведення реформ.

У 1857р. було створено Головний та Губернський комітети для підготовки селянської реформи.

19 лютого 1861р. цар підписав маніфест і положення про звільнення селян, що означало ліквідацію кріпосного права. Селяни були звільнені з кріпацтва із землею. Розмір селянських земельних наділів для різних місцевостей був різним. За отриману землю селяни сплачували грошовий викуп, а до часу завершення викупної операції, вони залишалися тимчасово зобов’язаними і відробляли всі старі повинності. Тимчасово зобов’язаний стан в Росії був ліквідований у 1881р.

У 1866р. був прийнятий спеціальний закон про устрій державних селян, згідно з яким вони отримали право викупити свої земельні наділи.

У 60-70-их рр. 19 ст. в Росії було проведено ще цілий ряд реформ.

У 1862р. проведено фінансову реформу і створено Державний банк, а управління всією грошовою системою взяло на себе Міністерство фінансів.

У 1864р. проведено земську реформу, згідно з якою створено станово-представницький орган влади – земства. Вони займалися освітою, охороною здоров'я, будівництвом шляхів сполучення, поштою. На Правобережній Україні земства були тільки у 1911р. Серед діячів земств було цілий ряд видатних діячів укр. національного руху – Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Володимир Самійленко.

У 1864р. проведено судову реформу. Згідно з нею суд ставав гласним і до участі у ньому допускалася публіка. В суді вводився загальний процес та інститут присяжних засідателів. Суддю призначав цар, але зняти його міг тільки суд.

У 1870р. на зразок земської проведено міську реформу. Згідно з якою створено міські думи, членів яких обирало все населення.

У 1862-1874рр. в Росії проведено цілий ряд військових реформ. З них найбільше значення мала реформа 1874р, що стосувалася особового складу армії та флоту. Згідно з нею запроваджувалася загальна військова повинність всіх громадян 20 річного віку, з терміном служби 6 років на суші і 7 років на флоті. Ця реформа означала ліквідацію в Росії рекрутських наборів і скасування терміну служби в 25 років.

Під кінець 70-их років 19 ст. – шкільна реформа, згідно з нею зростала кількість початкових навчальних закладів; було відкрито земські школи; створювались недільні школи для дорослих;збільшувалася кількість середніх і вищих навчальних закладів.

Реформи 60-70-их рр. мали буржуазний характер, але залишали багато феодальних пережитків – поміщицьку власність на землю, відсутність демократичних свобод, свавілля царських чиновників і поліції.

Реформи 60-70-их рр. 19 ст., особливо скасування кріпаччини, створювали умови для розвитку нового ладу – капіталізму.

Основні ознаки капіталізму:

• товарні (орієнтовані на продаж товарів) сільське господарство і промисловість;

• наявність вільної робочої сили (працівники, що не є кріпаками, а особисто незалежні люди);

• найми працівників (як у сільському господарстві так і у промисловості) за певну платню;

• поява нової соціальної групи – капіталістів – власників маєтків або підприємств;

• технічний прогрес.

Економічний розвиток Наддніпрянщини в 60-70-их рр.

1. Набувають прискореного розвитку вугільна, металургійна галузі промисловості (Донецький і Криворізький вугільні басейни);

2. Починається будівництво залізниць (перша була побудована між Одесою і Балтою в 1865р.);

3. Набуває розвитку торгівля, остаточно складається внутрішній і зовнішній ринок;

4. Підвищується роль водного транспорту, зростає кількість пароплавів (до 300);

5. Будуються значні підприємства – Харківський, Луганський паровозобудівні заводи, Катеринославський, Херсонський металургійні;

6. Зростає кількість міст (до 130);

7. Завершується промисловий переворот – перехід від мануфактури до машинної індустрії, з використанням парових двигунів, машин, верстатів. Внаслідок промислового перевороту створюються заводи і фабрики.

У сільському господарстві Наддніпрянської України 15 – 20% селян викупили наділи, розбагатіли (їх називали куркулями). 30% селян створили власні господарства середнього достатку (їх називали середняками). Сільські бідняки понад 50% частково переселялися до міста, наймалися на роботу, або ставали робітниками у багатих односельців. Більшість дворянських маєтків були продані, або їх власники почали господарювати на капіталістичних засадах.

Під впливом реформ у Російській імперії а Наддніпрянській Україні відбулися такі зміни в соціально-економічній сфері:

• Формування високого рівня концентрації виробництва;

• Завершення промислового перевороту;

• Формування ринку вільнонайманої праці.

Реформи 60-70-их рр. в Росії спричинилися до пожвавлення економічного розвитку. Швидко на Україні став зростати видобуток кам’яного вугілля. Збудовано цілий ряд підприємств на кошти іноземних капіталістів. Серед таких завод Джона Южа з робітничим селищем Юзівка (нині Донецьк). В Україні після реформ значного рівня розвитку досягнуло сільське господарство. Україна продуктувала 90 % усієї експортної пшениці Російській імперії. На Україні збирали 43% світового врожаю ячменю, 20% пшениці і 10% кукурудзи. Серед укр. підприємців у цей час виділяються Терещенки. Миколо Терещенко окрім підприємницької діяльності займався благодійністю, спочатку у рідному Глухові, а згодом у Києві. На родинному гербі Терещенків був напис «Прагнути до громадських справ».

Економічний розвиток Галичини, Буковини і Закарпаття.

• Промислові підприємства майже повністю знаходилися у власності германських, австрійських, канадських капіталістів;

• Експортні товари майже не вироблялися;

• Західноукраїнські землі лишалися в основному аграрними, з невеликою кількістю міст, слабо розвиненою торгівлею, невеликою заробітною платнею і високим рівнем безробіття (1% населення працював у промисловості);

• Найбільш розвинутими були такі галузі промисловості: склодувна, текстильна, шкіряна, лісо обробна і нафтова (Дрогобич і Борислав).

Сільське господарство Галичини, Буковини і Закарпаття почало реформуватися ще в 1848р., коли була скасована панщина і селяни набули право на землю. Однак, земля надавалась за викуп, розмір наділу був недостатній, а феодали набули право на володіння пасовищами, лісами (сервітутами). За користування пасовищами і лісами селяни повинні були платити феодалу. В таких умовах більшість половини селянських господарств перетворювались на бідняцькі.

Категорії селян підросійської України:

• Кріпаки – селяни, які були особисто, соціально і економічно залежними від своїх поміщиків.

• Оброчні – селяни, які регулярно сплачували поміщикові грошовий податок і мали право на поселення в обраному місці.

• Місячники – селяни, які не мали наділів і перебували на утриманні поміщиків.

• Монастирські – це селяни, які обробляли угіддя релігійних інституцій, задля чого були прикріплені до монастирів чи церков.

• Державні – це селяни, що їхня праця використовувалася здебільшого на мануфактурах.