1. Розкрити предмет етнографії дитинства

Дитинство - самоцінний час життя людини, який являє собою фізіологічні педагогічні та психологічні педагогічні явища, має історичне походження і культуру. Етнографія дитинства – наука про походження і явища дитинства в історії і культурі, це синтез педагогіки та етнографії, дослідження матеріальної і духовної культури дитини її побуту і звичаїв.Термін вперше вжила О. Капіца у праці «До питань про етнографію дитячого віку», вона висловила думку, що етнографія дитинства охоплює всі сторони дитячого побуту.Дитинство його світ та побут мають свої особливості, дитяча етнографія – це процес вростання нового покоління в життя дорослих. Етнографія дитинства – галузь міждисциплінарна, займає положення між етнографією, психологією, соціологією та педагогікою, займається порівняльним вивченням традиційних способів виховання дітей.

В предметі етнографії дитинства можна виділити наступні складові:

1. Дитинство як елемент культури

2. Соціалізація дітей як спосіб існування культури

Дитинство як особлива субкультура суспільства.

2. Розкрийте суть соціологічної концепції дитинства

Вивченням особистості в усіх її суспільних проявах займається спеціальна соціологічна теорія, яка дістала назву "соціологічна теорія особистості". Предмет її розгляду — дослідження особистості як об´єкта і суб´єкта соціальних відносин на рівні взаємозв´язків із соціальними спільнотами.

Як об´єкт соціальних відносин особистість характеризується соціологічною теорією за допомогою таких понять:

• соціалізація, тобто процес виникнення особистості, перетворення біологічно заданого матеріалу силами соціальної дійсності;

• соціальна ідентифікація — усвідомлення особистістю своєї належності до певної спільноти;

• рольова ідентифікація — сприйняття суспільно заданих функцій і групових вимог як таких, що відповідають інтересам і потребам суб´єкта.

Як суб´єкт соціальних відносин особистість розглядається соціологічною теорією через систему таких понять:

• самоусвідомлення особистості, тобто усвідомлення власної самобутності в межах соціуму;

• нормативна свідомість і система ціннісних орієнтацій (сприйняття й оцінка соціальної діяльності, поведінка за конкретних умов);

• потреби, мотивації, соціальні установки, соціальна поведінка, тобто поняття, які широко використовуються в психології.

До основної проблематики, що перебуває в руслі досліджень соціологічної теорії особистості, слід віднести:

• формування та розвиток потреб особистості в нерозривному зв´язку з функціонуванням і розвитком соціальних спільнот;

• вивчення закономірностей її взаємозв´язків із суспільством, соціальною групою, колективом;

• вивчення механізмів регуляції та саморегуляції її соціальної поведінки.

Соціологічна теорія особистості (або соціологія особистості) складається з численних соціологічних концепцій та теоретичних моделей особистості, які у завершеному вигляді сформувалися в другій половині XIX — на початку XX ст. Зауважимо, що у вітчизняній соціологічній науці певний період предметом вивчення була лише марксистська соціологічна концепція. А праці таких відомих класиків соціологічної думки, як Т. Парсонс, Р. Лінтон, П. Сорокін, Е. Фромм та інших, були недоступні не лише широкому загалу, а й більшості вітчизняних учених-соціологів. Тому, на наш погляд, доцільно по черзі розглянути основні соціологічні концепції і теорії особистості.

Виникла в XIX ст. як відповідь на біологічну теорію. Родоначальник - Е.Дюркгейм (1858-1917) ("Нові дослідження в соціології", 1914 p.).