12.2 Історія розвитку та характеристика мтк

В1983 році Комітетом міністрів транспорту задекларовано систему транс’європейських транспортних осей.

В 1991 році в Празі відбулася 1-а Загальноєвропейська конференція по транспорту, котра сформувала систему інтермодальних транспортних мостів.

У 1993 році на конференції в Брюсселі ідея відродження «Великого Шовкового Шляху XXI століття» лягла в основу програми розвитку транспортної системи: Європа – Кавказ – Азія (ТRАСЕКА – TRANSPORT CORRIDOR EUROPED CAUCAUS ASIA).

У березні 1994 року під егідою Європейського Союзу на острові Крит (Греція) відбулася 2-а Загальноєвропейська конференція міністрів транспорту 23 європейських держав. На ній було погоджено і затверджено маршрути перших дев’яти європейських МТК, що дістали назву «Критські МТК» (за місцем їх затвердження) та МТК TRACECA:

1-й МТК: Таллін – Рига – Радульскіс – Варшава (з відгалуженням: Радульскіс – Гданськ, Радульскіс – Мінськ – Москва)

2-й МТК: Берлін – Варшава – Мінськ – Москва – Нижній Новгород

3-й МТК: Дрезден – Вроцлав – Катовіце – Пшемисль – Мостиська – Львів – Тернопіль – Вінниця – Київ (з відгалуженням: Вроцлав – Берлін)

4-й МТК: Нюрнберг – Прага – Братіслава – Будапешт – Орадія – Софія – Пловдів – Стамбул (з відгалуженнями: Прага – Берлін, Братіслава – Відень – Будапешт, Орадія – Бухарест – Констанца, Софія – Салоніки)

5-й МТК: Венеція - Трієст - Любляна – Загреб - Будапешт – Чоп – Ужгород – Львів – Київ (з відгалуженнями: Загреб – Ріска, Будапешт – Сараєво – Плоців, Чоп – Жиліна – Братіслава)

6-й МТК: Гданськ – Варшава – Краків – Катовіце – Брно – Бреслав (з відгалуженнями: Катовіце – Жиліна, Гданськ – Максиміліаново – Катовіце)

7-й МТК: (водний по Дунаю) Відень – Братислава – Будапешт – Бєлград – Рені – Ізмаїл – Усть-Дунайськ

8-й МТК: Дурес – Тирана – Скоп’є – Софія – Пловдів – Стара Загора – Карнобат – Варна (з відгалуженнями: Карнобат – Бургас)

9-й МТК: Хельсінкі - Санкт-Петербург – Вітебськ – Могильов – Осіповичі – Чернігів – Київ – Жмеринка – Любашівка – Кишинів – Пловдів – Бухарест – Димитровград – Александрополіс (з відгалуженнями: С-Петербург – Москва – Київ, Осіповичі – Вільнюс – Калінінград, Осіповичі – Вільнюс – Клайпеда, Любашівка – Одеса)

TRACECA: Україна – Молдова – Румунія – Болгарія – Туреччина – Грузія – Вірменія – Азербайджан – Казахстан – Туркменістан – Узбекистан – Таджикистан – Киргизстан

На 3-й Загальноєвропейській конференції з транспорту, що відбулася у Гельсінкі (1997р.), прийнято рішення щодо створення ще одного МТК:

10-й МТК: Зальцбург – Любляна – Зідані Мост – Загреб – Бєлград – Ніш – Скоп’є – Салоніки (з відгалуженнями: Зідані Мост – Грац, Бєлград – Будапешт, Ніш – Софія)

На цій же конференції Росія виступила з кількома ініціативами щодо наявних МТК, а саме:

• продовження 2-го критського МТК до його виходу на Транссибірську магістраль;

• доповнення 9-го критського МТК відгалуженнями Москва – Астрахань і Москва – Новоросійськ;

• включення до загальноєвропейської транспортної системи Північного морського шляху;

• включення в Євро-Азійський транспортний коридор (проект TRACECA) Волго-Донського каналу.

Всі ці ініціативи були прийняті.

Отже, на сьогоднішній день Міжнародна Мережа Транспортних Коридорів визначена Деклараціями Першої, Другої та Третьої Пан-Європейських конференцій з питань транспорту.

Важливе значення для забезпечення стійких зв'язків між Європою і країнами Азіатсько-тихоокеанського регіону відіграють Євроазіатські транспортні коридори: ТРАНСИБ, ТРАСЕСА, Північ-Південь, Північний морський шлях.

ТРАНСИБ (Транссибірський сухопутний міст), Транссибірська магістраль - могутня двоколійна електрифікована залізнична лінія протяжністю близько 10 тис. км, обладнана сучасними засобами інформатизації і зв'язку. Вона є найпротяжнішою в світі залізницею, природним продовженням загальноєвропейського транспортного коридору №2. Магістраль проходить по території 20 суб'єктів Російської Федерації і 5 федеральних округів. На ТРАНСИБі розташовано 87 міст з населенням від 300 тисяч до 15 мільйонів чоловік. 14 міст, через які проходить Транссибірська магістраль, є центрами суб'єктів Російської Федерації. Ці багаті природними ресурсами регіони мають значний експортний і імпортний потенціал.