Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Одеський Національний Політехнічний Університет

Кафедра історії України та етнографії

Конкурсна робота

з дисципліни Історія України

на тему: «СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ТА НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС НА ФАКУЛЬТЕТАХ ОДЕСЬКИХ ВЖК ТА ОВЖМК (1910-1917рр.)

Виконала:

Студентка гр.. ХФ-121

Гайдук Людмила Ігорівна

Науковий керівник:

Мельник О.В

Одеса 2012

ЗмісТ

Вступ……….…………………………………………………………………..2

Розділ 1. Історіографія та джерельна база дослідження…...……………......3

Розділ 2. Формування закладів Вищої жіночої освіти в українських губерніях Російської імперії. Проекти створення вищих жіночих курсів (1860–ті рр. – 1879 р.)……………………………...........................................5

2.1. Розвиток жіночої освіти в другій половині ХІХ ст.: характеристика та основні тенденції………………………………………………………………5

2.2. Розвиток середньої жіночої освіти в ХІХ ст. та передумови створення вищої жіночої освіти в Одесі..……………………………………………….9

Розділ 3. Система Вищої жіночої освіти в Одесі (1879– 1920 рр.)…………14

3.1. Перші проекти ВЖК в Одесі: передумови, зміст, наслідки. …………..14

3.2. Створення Одеських ВЖК, їх структура та її зміни у 1906–1920 рр.……………………………………………………………………………15

Розділ 4. Спеціалізація та навчальний процес на факультетах Одеських ВЖК та ОВЖМК (1910-1917 рр.) …………………………………………………16

Вступ

У сучасному суспільстві як України, так і багатьох країн Західної і Східної Європи продовжується модернізація системи вищої школи з метою її наближення до світових стандартів та адаптація до «болонського процесу». Нагальність цих процесів зумовлена галузевою спеціалізацією науки і розвитком певних галузей знань.

Розвиток системи освіти в сучасній Україні вимагає більш докладного вивчення її закономірностей та процесу підготовки фахівців для вищої школи. Серед пріоритетних напрямків сучасної історичної науки є дослідження розбудови, розвитку та реформування освітніх закладів. Серед напрямів дослідження вищої освіти в Україні в період середини ХІХ – початку ХХ ст. чільне місце посідає проблема створення та розвитку системи вищої жіночої освіти, яка має чітко окреслений гендерний аспект, тому що можливість здобуття освіти є гарантією незалежності жінки в світі.

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю всебічного аналізу та наукового узагальнення історичного досвіду розвитку системи вищої жіночої освіти в Україні (середини ХІХ – початку ХХ ст.), а також впливу жіночого руху на цей процес як в межах Російської імперії в цілому, так і в регіональному аспекті міста Одеси.

Стан освіти у період, що досліджується, має багато спільного з сучасним її рівнем в Україні: необхідність підготовки фахівців з різних галузей у короткий термін, залучення громадськості до розвитку вищої школи, приватний характер вищих освітніх закладів.

Розділ 1

Історіографія та Джерельна база дослідження

Історіографічна база досліджуваної теми досить широка, її початок датується серединою ХІХ сторіччя. Загальну проблематику жіночої рівноправності в Україні вивчали П.Грабовський [1], М.М. Костомаров [2], М. Павлик , Леся Українка [3].

У дореволюційній літературі розвиток вищої жіночої освіти розглядався в основному в оглядових статтях. Автори статей дотримуються ліберального напрямку і освітлюють питання вищої жіночої освіти як правову, економічну, соціальну і культурну проблему.

Активна розробка теми в дореволюційний час цікава скоріше джерелознавчим, ніж історіографічним аспектом, тому що створені в ті роки численні дослідження мали яскраво виражений публіцистичний характер. Такими є роботи Е.О. Лихачової [4], Н.Е. Зінченко [5], С.Г. Сватікова [6], К.Р. Шохоль [7].

Н.Е. Зінченко вважає, що причини прагнення жінок одержати вищу освіту полягали у недостатній підготовленості жінок до самостійної праці й усвідомлення ними неможливості займатися педагогічною діяльністю. Досліджуючи перші спроби жінок потрапити в університети (60–ті роки ХІХ ст.), автор вважав, що наступний етап починається з відкриття для них підготовчих курсів наприкінці 60–х – початку 70–х років. Також він аналізує основні риси програм і характер діяльності перших курсів і робить висновок про те, що перші жіночі курси не забезпечували попит жінок щодо серйозної, ґрунтовної наукової освіти. В результаті недоліків існуючих ВЖК посилився від’їзд жінок до закордонних університетів. Для вирішення проблеми, зазначає автор, у 1886 р. створена комісія з розробки питань вищої жіночої освіти у Міністерстві народної просвіти.

У роботах Д. Мордовцева [8], А. Шабанової [9], Є. Щепкіної [10], що мають мемуарний характер, акцентується увага на проблемах боротьби жінок за рівноправність у галузі вищої освіти. Першим фундаментальним дослідженням з проблем жіночого руху в Росії, його складових та напрямків розвитку стає робота А. Тиркової «Ганна Павлівна Філософова та її час» [11], в якій аналізується політика уряду в галузі культури й освіти, а також процес вирішення «жіночого питання» щодо вищої освіти в Російській імперії.

Сам процес розбудови вищої жіночої школи в Росії, що відбувався при активній підтримці громадськості, вимагав постійного аналізу позитивних і негативних сторін цієї системи як у Західній Європі, так і в Російській імперії. Цим питанням присвячені роботи наступних авторів: В. Вагнера [12], М. Песковського [13,14,15,16], П.Межуєва [17] та інші.

Що стосується історії вищої жіночої освіти в Одесі, то у 1960–ті роки виходить стаття Т.М. Федотової, яка, незважаючи на фрагментарний характер, має й позитиві риси: відображена діяльність професорів Новоросійського університету в організації вищих жіночих курсів, публічних лекцій, проектів створення ВЖК. Однак автор помилково визнає існування в 1879 р. вищих жіночих курсів проф. О.С. Трачевського, але ж на той час існували лише підготовчі курси для осіб, що бажають вступити на ВЖК О.С. Трачевського. Можливо, автор пішов невірним шляхом, досліджуючи лише матеріали періодичної преси, що іноді видавали бажане за дійсне. Відомо, що такі матеріали часто публікувалися в одеській періодиці. Хоча автор у певній мірі і дотримується ідеологічної схеми того часу, у роботі відзначена позитивна роль професури в процесі створення системи ВЖК, однак немає жодного натяку на фундатора Одеських жіночих медичних курсів проф. С.В. Левашова, що не підпадав під стандартну схему борців з урядом за ВЖК, а був представником правого союзу російського народу і депутатом Державної Думи від цієї ж організації.