6. Старіння дернини та інші фактори які впливають на якість газонного покриття в екстремальних умовах

З часом, розвиваючись за певних екологічних умов, газонний травостій формує на поверхні ґрунту шар дернової повсті, який, постійно збільшуючись та ущільнюючись, призводить до зниження рівня проникності повітря до кореневої системи травостою. Зниження рівня аерації ґрунту призводить до зменшення життєвості видів та передчасного старіння дернового покриття. В утворенні повсті приймають активну участь відмерлі рештки рослин, листки, пагони, накопичене сміття тощо. Роль накопичених відмерлих частин рослин на поверхні фунту є настільки великою, що здатна навіть призводити до зміни рослинних угруповань на певній території. Процес скошування в деякій мірі запобігає цьому, проте існуючий режим проведення даного виду робіт, зводить його вплив на мінімум.

Ефективним способом боротьби зі старінням та зношуванням дернового покриття є проведення аераційних робіт. До переліку цього виду робіт входить прочісування дернини легкими та важкими граблями, легке підмітання поверхні газону, скарифікація (пошкрябування) ґрунтового шару, проколювання дернини для збільшення проникнення повітря до ризосфери культурфітоценозу.

Прочісування дернового покриття рекомендується проводити у ранньовесняний період. Це сприяє видаленню з поверхня покриття сміття, залишків відмерлих частин рослин, порушує моховий покрив, сприяє поверхневому рихленню дерну та порушенню повістевого шару. Проколювання поверхні дерну сприяє знищенню грунтової кірочки, сприяє загальній аерації, особливо на молодих газонних покриттях.

Найбільш радикальним та ефективним методом відновлення та омолоджування дернового покриття є його глибока аерація. Це проколювання поверхні культурфітоценозу на глибину 8-10 см порожнистими трубками. При цьому разом з трубкою на поверхню дерну виймається частина грунту, яка потім прибирається з покриття. За рахунок подальшого розростання кореневих систем рослин в різні боки та заповнення ними утворених порожнин відбувається загальне розпушування ґрунту в кореневмісному шарі, розростанню рослин та формуванню цими нових пагонів, що збільшує загальне проективне покриття травостою та, відповідно, декоративність та життєвість культурфітоценозу.

7. Реакція рослинних угруповань дернових покриттів на рівень загазованості повітря. Дернові покриття в міських конгломерацій формуються та розвиваються за умови сильного забруднення повітряного басейну, викликаного промисловими та автомобільними викидами. Збільшення загальної кількості авто, низька пропускна здатність міських вулиць та автострад призводить до збільшення рівня загазованості повітря, що перевищує допустимі показник в десятки разів. За таких умов здатними до існування виявляється лише незначна кількість видів рослин. Дослідженнями доведено, що найбільш стійкими видами за таких умов є Elytrigia repem, Poa angastifotia, P. pratensis, Festuca rubra. Однією з пристосувальних ознак рослин до умов забруднення довкілля є набуття ними ксероморфних ознак. Використання видів газоноутворюючих трав в умовах забруднених територій є актуальним та ефективним, оскільки більша частина з них здатна до активного поглинання з довкілля значної кількості шкідливих речовин. Акумуляція останніх у органах рослин дає змогу, при дотримання нормального режиму скошування, видаляти частину цих речовин з території урбоекосистеми разом з відчуженою масою.

Механічне порушення грунтового покриву. Інтенсивність проведення будівельних робіт, ремонтних заходів досить часто призводять до порушення певної частини існуючого дернового покриття та, відповідно, до повного чи часткового зниження травостою. На жаль, проведення ремонтних робіт таких ділянок на сьогодні не проводиться, а, тому, на таких ділянка відбувається формування рослинних комплексів рудеральних видів рослин. Це викликає значне зниження загального декоративного вигляду культурфітоценозу, зменшення його експлуатаційних та функціональних властивостей, та, насамперед, сприяє поширенню адвентивних, особливо карантинних видів рослин.

Посівний матеріал, як фактор стійкості газонного покриття до екстремальних умов зовнішнього середовища

Наукою та практикою встановлено, що максимального ефекту та продуктивності газонного культурфітоценозу можна досягти при застосуванні лише певних екобіоморф газоноутворюючих видів. Найбільш ефективними є види газоноутворюючих трав з кореневищним та кореневищно-кущовим типом пагоноутворення. До них відносяться Poa pratensis (в сортах), P.nemoralis, різні сорти Festuca rubra (кореневищний тип); з кореневищно-кущовим типом - Agrostis tenuis та A. stolonifera, костриця різнолиста (Festuca heterofylla) та деякі інші.

Якість насіннєвого матеріалу забезпечується не лише агротехніч­ними методами, а й належними показниками первинного матеріалу. Використання вітчизняного насіння при закладанні дернових покриттів різного призначення має ряд свої переваг. По-перше, вартість вітчизняного насіннєвого матеріалу є у два рази нижчою, аніж іноземного. По-друге, через невідповідність кліматичних умов країни-виробника насіння з місцевими погодними умовами більшість сортів ґазоноутворюючих грав є нестійкими, оскільки гинуть при ранньовесняних відлигах з наступними пізньовесняними приморозками, через нестачу атмосферної вологи тощо.

В практиці озеленення м. Києва, на різних етапах розвитку галузі зеленого будтництва, насінництво газоноутворюючих трав зазнавало як перемог, так і значних поразок. Перші паростки ведення насіннєвої бази були закладені ще до Великої вітчизняної війни, коли трест зеленого будівництва виділив значну площу навколо поселення Чайка в Києво-Святошинському районі під вирощування насіння основних видів-газоноутворювачів. Проте по закінченню війни, при відбудові міста ця земельна ділянка була віддана спортивному комплексу.

Поступово, у зв'язку з реконструкцією та розбудовою м Києва, постійно зростав попит на насіння газонних трав для створення висоякісних декоративних покриттів на новостворених та відновлених об’єктах.

Внаслідок проявленої ініціативи тодішнього управління зеленою господарства м. Києва в районі смт. Боярка та прилеглого селища Малютина було створено спеціалізованих радгосп „Декоративні культури", на який було покладено завдання вирощування насіння газоноутворюючих трав для м. Києва. Господарство досить швидко освоїло технології вирощування, постійно розширюючи свій асортимент, оскільки вихідний матеріал тоді вже з'явився в ботанічних садах міста та в деяких селекційних центрах. У період з 1955-1980 pp. В середньому вирощувалося 60–70 т. високоякісного насіння. У 2001 р. з невідомих громадськості причин господарство було ліквідовано, територію його продано, а Київ вкотре залишився без власної потужної насіннєвої бази, припинилася робота по розведенню насіння, повністю зникли селекційні дослідження. Поступово, виходячи з нагальної потреби у використанні власного посівного матеріалу, почалося відновлення колекції газокоутворюючих видів на території міського декоративного розсадника „Теремки", насіння для початкових етапів було безкоштовно передано з Ботанічного саду Національного університету імені Тараса Шевченка. З часом, площі під посівами зростали, а утримання колекції перейшло на виробничий характер. Всі площі, що були відведені під посіви видів-газоноутворювачів перенесено до Малютинки. На сьогодні у реєстрі даного господарства масово вирощується біля 10 сортів газоноутворюючих трав, а у первинному насіннєвому розмноженні — 20 сортів. Всі сорти є розробками вітчизняних селекторів, серед яких найперше місце займає О.О. Лаптєв. На сьогодні проходять розмноження три нових сорти селекції О.О. Лаптєва та Б.Х. Грінченка. Загалом на територіях господарства в Малютині за 2005 р. розмножено біля 60 т насіння основних видів газоноутворюючих трав, що вже є певним внеском у вирішення проблеми відновлення сортового насінництва для потреб ефективного озеленення столиці.

У практичному використанні найбільшим попитом серед озеленювачів користуються наступні сорти вітчизняної селекції, які входять до переліку зареєстрованих сортів газоноутворюючих трав для України: тонконіг лучний с. Меріон, пажитниця багаторічна с. Литвинівський, с. Київська-101, с. Лєта; костриця червона с. Дніпровська, с. Богданка, с. Оленка та деякі інші види та їх сорти.