2. Витоптування — як важливий фактор розвитку міцного дернового покриву.

Для дернових покриттів звичайного садово-паркового та лучного типів помірне витоптування є навіть сприятливим чинником для розвитку міцного дернового покриву та формування густого травостою. Такою нормою рівня антропогенного навантаження є 600 кроків/м кожні 6 дн. При збільшенні даного показника відбувається механічне ущільнення ґрунту, що призводить до зрідження травостою, випадання з його флористичного складу газоноутворювачів та заміщення їх видами з розетковою життєвою формою. Найбільш активно в таких випадках у травостій проникають кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), деревій звичайний (Achillea millefolium), любочки осінні ( Leontodon automnalis), чорноголовка звичайна (Prunella vulgaris), а при надмірному витоптуванні певної території відбувається поступове повне заміщення газонних злаків на подорожник великий (Planlago major), Гірчак (спориш) звичайний (Polygonum aviculare) тощо.

Стійкість дернини до витоптування залежить, насамперед, від еколого-біоморфологічних особливостей видів, що її формують. Про Найбільш стійкими до витоптування є низові, щільнокущові та кореневищно-кущові види злаків.

При інтенсивному витоптуванні проективне покриття культивованих видів значно зменшується, іноді навіть до повного їх зникнення, тоді як цей показник для рудеральних видів збільшується. Причому збільшення загальної площі рудеральних видів може відбуватися як за рахунок збільшення їх кількості, так і за рахунок розвитку розеткових видів рослин при сталій їх кількості. Дослідженнями Чохи встановлено характерні види, на постійність яких рівень витоптування не впливає подорожних ланцетолистий (Plantago lanceolata) перстач гусячий( Potentilla anserinа), конюшина середня (Trifolium media), призводить до зменшення їх кількості вербозілля лучне (Lysimachia nummularia, конюшина лучна (Trifolium pretense), деревій звичайний (Achillea milefolium), люцерна хмелевидна (Medicago lupulina), лобода біла (Chenopodium album), розхідник звичайний Glechoma hederacea). Для деяких видів рівень витоптування призводить до загального збільшення їх кількості (цикорій звичайний (Cichorium inthybus), грицики звичайні Capsella bursa-pasioris, конюшина повзуча (Trifolium repens), гірчак звичайний (Polygonum aviculare), подорожник великий (Plantago major), берізка польова (Convolvulus arvense) та ін.).

Основним заходом боротьби з надмірним витоптуванням дернових покриттів урбанізованих територій є їх огороджування невисокими парканами, інформування населення про важливість збереження декоративності та стійкості газонних культурфітоценозів за допомогою плакатів, таблиць, великоформатних щитів тощо.

3. . Особливості штучного поливу газонного покриття в умовах міста.

Переважна більшість дернових покриттів в Україні знаходяться в зоні нестійкого або недостатнього зволоження, тому не отримують належної норми вологи розтягом певного періоду часу, оскільки їх штучне поливання не проводиться, а природне надходження вологи є нерівномірним та недостатнім.

По відношенню до вологи види, що є основними газоноутворювачами входять до складу мезофітної групи видів, тобто потребують рівномірного внесення вологи в ґрунт та досить негативно впливають на її відсутність. Рудеральні види, що зустрічаються на дернових покриттях міста, розподі­ляються на основні чотири групи.

Індиферентні до фактору зволоження (Plantago lanceolata, Sonchus arvensis).

Посухостійкі види, частота трапляння яких регулярному поливанні зменшується (Polygonum aviculare, Capsella bursa-pastoris, Convolvulus arvensis). Ці види формують свою зелену масу у приземному шарі травостою, випаровують незначну кількість вологи, коренева система їх охоплює лише незначний об'єм ґрунту, проте сильно галузиться, за рахунок чого вони максимально використовують ґрунтову вологу.

Третю групу складають види, що досить позитивно реагують на наявність поливу та здатні зберігати сталі позиції у фітоценозі дернових покриттів (Trifolium medium, Chenopodium album, Cichorium inthybus, Euphorbia virgata).

До четвертої групи входять види, що є вологолюбними. Частота трапляння їх значно підвищується при регулярному поливанні. Часто вони здатні формувати монодомінантні угруповання, проте не забезпечують належного рівня декоративності та стійкості газонного покриття. Такими видами є Potentilla anserina, Medicago lupulina, Poa annua, Glechoma hederacea, Trifolium repens, Lysimachia nummularia тощо.

Досить часто наявність поливу на дерновому покритті є фактором, що в певній мірі стабілізує чи знижує дію деяких негативних факторів оточуючого середовища, зокрема загазованості повітря. Так, дернові покриття спеціального призначення (розділюючі смуги найбільших автомобільних артерій міста) за однакових умов автомобільного навантаження протягом дня, але за різних умов поливу та скошування, формують радикально відмінні між собою за якістю травостої. У першому випадку, наприклад, невелика (5-7 м шириною) смуга травостою, що зазнає щоденного поливу та частого скошування, має загальну декоративність у 4 бали. У той же час, при майже однаковому автомобілепотоку, смуга газону вздовж Великої окружної дороги, яка скошується не частіше 1 разу на місць та не поливається взагалі, має оцінку декоративності на рівні 1-2 балів. Домінуючим видом там є пирій повзучий (Elytrigia repen)s, проективне покриття якого є нерівномірним та сягає 10-40%.

Досить часто відсутність поливу найбільших масивів дернових покриттів в межах міста призводить до повного висихання травостою та створення бурих, абсолютно неестетичних плям. Взірцем створення та догляду, зокрема в плані поливу, є дернові покриття парку ім. Т.Г. Шевченка. Регулярне зволоження травостою дозволяє досягати високих показників декоративності газонного полотна.