1. Об'ємні показники:
- ДО (дихальний обсяг) - обсяг повітря, вентильованого при спокійному диханні, тобто об'єм повітря вдихуваного і видихуваного протягом 1 дихального циклу. Становить у середньому у здорових людей приблизно 500 мл (від 300 до 900 мл). При цьому приблизно 150 мл ДО представлено ВФМП (повітря фізіологічного мертвого простору, який не бере участь у газообміні, заповнює гортань, трахею, бронхи і альвеоли після максимально глибокого видиху).
- РВВС. (Резервний об'єм вдиху) - додатковий обсяг повітря, який людина здатна вдихнути при максимально глибокому вдиху. Він становить у здорової людини приблизно 1500 - 2000 мл.
- РОвид. (Резервний об'єм видиху) - додатковий обсяг повітря, який людина може видихнути при максимально глибокому видиху після спокійного вдиху (в нормі від 1500 до 2000 мл).
- ЖЄЛ (життєва ємність легень) - дорівнює сумі ДО, РВВС і РОвид (у здорової людини становить приблизно 3700 мл).
- OOЛ - залишковий об'єм легенів - об'єм повітря, що залишається в легенях після максимально глибокого видиху, в нормі становить 200-500 мл, визначається спирографический в закритій системі, що має поглинач СО 2.
- ОЕЛ - загальна ємність легень. Вираховується за формулою - ОЕЛ = ДО + Ровда + РОвид + ООЛ, становить у здорової людини приблизно 5000-6000 мл.
Дані показники широко варіюють у нормі, що залежить від статі, віку, типу статури, зростання і маси тіла. У кабінетах функціональної діагностики є таблиці належних величин по кожному показнику, розрахованих емпіричним шляхом з урахуванням даних параметрів. З показниками належних величин порівнюють отримані результати, тобто розраховують їх процентне співвідношення. Більш стабільно співвідношення показників між собою: так в нормі ДО складає близько 15%, РВВС і вид = 42-43%, ООЛ = близько 33% ЖЕЛ.
Крім даних показників при спірографії визначається МОД (хвилинний об'єм дихання), який розраховується за формулою: МОД = ДО х ЧД (частоту дихання за 1 хв.), В середньому становить приблизно 5000 мл, МВЛ (обсяг максимальної вентиляції легень в 1 хв), визначається при максимально глибокому форсованому диханні з частотою приблизно 50 на хвилину протягом 15 сек, розраховується за формулою: МВЛ = ОД (обсяг 1 дихального циклу при форсованому диханні), помножений на число подихів за 1 хвилину (фактична кількість подихів за 15 сек, помножене на 4). У здорової людини становить приблизно 80 - 200 л / хв. За Дембо належна МВЛ становить Джел * 35.
Резерв дихання (РД) визначається за формулою: РД = МВЛ - МОД. У нормі РД більше МОД в 15-20 разів і становить 80% від МВЛ.
2. Динамічні показники:
- Форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ) визначається як і ЖЄЛ, але при максимально форсованому видиху. У середньому на 8-11% менше ЖЕЛ (100 - 300 мл), що пов'язано зі збільшенням опору дихальних шляхів повітряному потоку при форсованому видиху,
- Обсяг форсованого видиху за 1 сек, визначається після максимально глибокого вдиху при швидкому (форсованому) видиху. Звичайно кілька менше резервного обсягу видиху.
Спірографи, що мають швидкість лентопротяжкі 1200 мм / хв і більше дозволяють визначити миттєві і середні об'ємні швидкості форсованого видиху, що має певне діагностичне значення, тому що дозволяє приблизно визначити рівень бронхіальної обструкції (дрібні, великі бронхи, бронхи середнього калібру).
За допомогою спірометру можна визначити споживання кисню в умовах основного обміну в закритій системі. Однак при цьому методі дослідження можливі великі спотворення, оскільки хворий дихає повітрям спірометру, який очищається від СО 2 за допомогою хімреактивів. При вираженої дихальної недостатності використання закритих систем не завжди можливо через великого опору апарату диханню, яке хворий не завжди може подолати.
Більш точні результати при порушеннях газообміну можна отримати при використанні оксигемометрия і газоаналізаторів.
За допомогою пневмотахометрії визначається об'ємна швидкість вдиху і видиху. У нормі при спокійному диханні вона становить 300-500 мл / сек, при форсованому диханні збільшується до 5-8 л / сек. Визначається також тривалість фаз дихання у спокої і при форсованому диханні, МОД, внутрішньоальвеолярні тиск, опір дихальних шляхів руху потоку повітря, розтяжність легенів і грудної клітини і деякі інші показники.
Визначити ступінь відхилень показників вентиляційної здатності легень:
При рестриктивному типі порушення вентиляції відзначається зниження об'ємних (статичних) показників: при спірографії - ДО, ЖЄЛ, РВВС, МВЛ, при пневмотахометрії - збільшення частоти дихання і зниження об'ємної швидкості вдиху. Динамічні показники, що характеризують видих, при цьому не змінюються.
Визначити ступінь відхилень юронхіальної прохідності:
Обструктивний тип порушення вентиляції характеризується зниженням швидкісних показників видиху за спірограма і об'ємно-швидкісних по пневмотахометрії. При спірографії відзначається зниження ФЖЄЛ, МВЛ і швидкості форсованого видиху, при цьому ЖЄЛ не змінюється, а іноді навіть трохи збільшується за рахунок компенсаторного поглиблення вдиху. При пневмотахометрії зменшується об'ємна швидкість видиху, причому в прямій залежності від ступеня бронхіальної обструкції.
Хірургія
Фізикальне обстеження
1) Провести пальпацію тильної артерії стопи. (5 хв)
Посередині тильної поверхні гомілково ступневого суглобу, на зовні від сухожилка довгого розгинача. Артерія притискається до таранної кістки.
2) Провести пальпацію задньої гомілкової артерії. (5 хв)
Посередині між ахіловим сухожилком та медіальною кісточкою. Артерія притискається до медіальної кісточки (відросток великогомілкової кістки)
3) Провести пальпацію підколінної артерії. (5 хв)
Проводиться на вершині підколінної ямки, при зігнутій нозі у колінному суглобі під кутом 45 градусів. Артерія притискається до задньої поверхні великогомілкової кістки.
4) Провести пальпацію стегнової артерії. (5 хв)
Притискається по середині під пупартовою звязкою (орієнтація по кісткам). Притискається до лонної кістки.
5) Провести пальпацію черевної аорти. (5 хв)
Притискається кулаком у надпупковій ділянці по середній лінії живота. Притискається до поперекового відділу хребта.
6) Провести пальпацію променевої артерії. (5 хв)
Проводиться по променевому краю променево – запясного суглобу, при розташуванні вказівного і середнього пальців на внутрішній стороні, а великого пальця на зовнішній стороні передпліччя. Артерія притискається до шиловидного відростка променевої кістки.
7) Провести пальпацію плечової артерії. (5 хв)
На внутрішній поверхні плеча, середній його третині, в ділянці sulcus licipitalis medialis. Артерія притискається до головки плечової кістки.
8) Провести пальпацію пахвової артерії. (5 хв)
На вершині аксілярної ямки, у передній границі росту волося у паховій ямці. Артерія притискається до головки плечової кістки.
9) Провести пальпацію загальної сонної артерії. (5 хв)
На 2 – 3 см нижче кута нижньої щелепи (по середині внутрішнього краю грудино ключично – соскоподібного мяза). Артерія притискається до сонного бугорка поперечного відростка IV шийного хребця.
10) Провести пальпацію підключичної артерії (5 хв)
Позаду ключиці, по середній її третині. Артерія притискається до першого ребра.
11) Провести пальпацію скроневої артерії. (5 хв)
2 см. до верху і допереду від отвору зовнішнього слухового проходу. Притискається до скроневої кістки.
12) Провести пальпацію лицевої артерії (5 хв)
2 см. Допереду від кута нижньої щелепи. Артерія притискається до гілки нижньої щелепи.
Інтерпретація лабораторних та інструментальних методів обстеження
Провести макроскопічну оцінку доброякісності крові (флакон неякісної). (5 хв):
Провести макроскопічну оцінку доброякісності крові (флакон якісної). (5 хв):
Правильна паспортизація (наявність етикетки з номером, дати заготівлі, позначка групи крові і Rh, назва консерванта, фамілія та ініціали донора, назва закладу забору крові, підпис лікаря).
Термін придатності: - 21 день – консервована кров
- 21 доба – еритроцитарна маса
- 24 години – відмиті еритроцити
- 24 години – лейкоцитарна маса
- 24 години – тромбоцитарна маса
- Свіжозаморожена плазма - при 20 градусах – 6
міс.
-при 30 градусах – 1
рік.
Непридатна у випадку розмороження та
повторного замороження.
- суха плазма - 3 роки
- Альбумін – 5 років
- Протеїн – 5 років
- Свіжозаморожений кріопреципітат – 1 рік.
- Сухий кріопреципітат – 3 роки
- Імуноглобуліни – 3 роки
- Фібриноген – 2 роки
- Гемостатична губка – 1 рік
- Тромбін – 3 роки
- Герметичність упаковки (недопустиме навіть найменше порушення цілістності упаковки)
- Кров у флаконі має бути розділена на 3 шари (нижній червоний, далі вузька сіра смужка, зверху жовта прозора плазма)
- Плазма повинна бути прозора, не містити плівок і пластівців, а також згустків і не повинна мати червоного відтінку (гемоліз)
При нагріванні хільозної крові у термостаті до 37 градусів за цельсієм, плазма стає прозорою, якщо вона залишається мутною, це свідчить про інфікування крові.
Оцінка доброякісності еритроцитарної маси ( 5хв)
цілістність флакона
перевірка терміну придатності (21 доба)
перевірка правильності зберігання
маса вишневого кольору, однорідна, без згустків
наявна чітка межа між масою та плазмою.
Оцінка доброякісності свіжозамороженої плазми після розмороження (5 хв)
цілістність і герметичність упаковки
розмороження при температурі 35 – 37 градусів С.
після розмороження кріопреципітат прозорого кольору, однорідної консистенції, соломяно – жовтого кольору.
Повторне замороження не допустиме
Макроскопічна оцінка доброякісності нативної плазми
цілістність і герметичність упаковки
термін зберігання (24 год), правильнічть паспортизації
плазма соломяно – жовтого кольору, прозора без прожилків фібрину та згустків
якщо плазма хільозна (наявна велика кількість жиру) то після 30 хв. в термостаті при температурі 37 градусів С, плазмапросвітлюється і плівка зникає.
Макроскопічна оцінка доброякісності сухої плазми ( 5 хв)
цілісність флакону
термін зберігання ( 3 роки)
правильність паспортизації
напівпрозора з опалесценцією рідина, жовтуватого кольору
не повинна містити осаду, згустків і нерозчинних частинок
плазма розчиняється безпосередньо перед переливанням і повинна бути одразу повністю використана.
Вибрати необхідне обладнання для проведення проби на резус-сумісність крові донора і реципієнта. (5 хв)
піпетка
чашка Петрі
водяна баня
секундомір
Вибрати необхідне обладнання для проведення проби на індивідуальну сумісність крові донора і реципієнта. (5 хв)
центрифужна пробірка
піпетка
предметне скельце
секундомір
Оцінити результат проби на резус-сумісність крові донора і реципієнта (фото несумісної) (5 хв):
Оцінити результат проби на індивідуальну сумісність крові донора і реципієнта (фото несумісної) (5 хв):
Оцінити результат проби на індивідуальну сумісність крові донора і реципієнта (фото сумісної) (5 хв):
Оцінити результат проби на резус-сумісність крові донора і реципієнта (фото сумісної) (5 хв):
Визначення груп крові за допомогою стандартних сироваток:
Визначення групи крові за допомогою стандартних еритроцитів:
Визначення груп крові за допомогою моноклональних антитіл (цоліклонів) анти – А, та анти – В:
Маніпуляції на фантомах
Провести транспортну іммобілізацію при переломі кісток гомілки. (15 хв.)
При переломі гомілки транспортну іммобілізацію здійснюють за допомогою драбинчастих шин Крамера.
- шину Крамера з м'якою ватною прокладкою добре моделюють по
вигинах кінцівки;
- довжина шини повинна бути від сідничної складки по задній
поверхні кінцівки до п'яти, а потім вигин під прямим кутом до пальців;
- шину обережно укладають по задній поверхні ушкодженої кінцівки, а з
боків додають ще дві шини (драбинчасті або дерев'яні);
- в ділянці суглобів і кісткових виступів слід прокласти ватно-марлеві
прокладки, після чого шини фіксують за допомогою спіральної бинтової пов'язки від ділянки щиколоток до верхньої трети¬ни стегна, а стопу фіксують 8-подібною пов'язкою.
Провести транспортну іммобілізацію при переломі таза. (15 хв.)
При переломах кісток таза іммобілізацію за допомогою шин провести неможливо, тому хворого потрібно покласти на рівну тверду поверхню (щит, двері), ноги зігнути в колінних і кульшових суглобах, стегна трохи розвести в сторони (положення жаби), під коліна підкласти тугий валик із подушечки, ковдри, пальта, сіна тощо висотою 25-30 см., прив'язати до цієї поверхні.
Провести транспортну іммобілізацію при переломі стегна. (15 хв.)
При переломі стегна найбільш прийнятна транспортна шина Дітеріхса (1), за допомогою якої здійснюється іммобілізація і витягання кінцівки по осі (2).
- зовнішню і внутрішню милиці підганяють по довжині кінцівки таким чином,щоб упор зовнішньої милиці впирався в пахвову ямку, а внутрішньої - у промежину; нижні кінці обох надставок повинні виступати за підошву на 10-15 см;
- за допомогою штирів з'єднують надставки з верхніми пластинами через отвори, для надійності кріплення штирі можна закріпити кількома турами бинта;
- фіксують підстопник до підошви стопи (не знімаючи взуття!) бинтовою 8-подібною пов'язкою, особливо надійно прикріплюючи задній відділ підстопника до п'яти, тому що на цю частину припадає основна сила тяги при витягуванні;
- приладжують уздовж тулуба зовнішню милицю, виводячи нижній кінець надставки через бічне вушко металевої скоби підступника;
- упор милиці фіксують у пахвовій западині шматком бинта, попередньо протягнутим через верхню пару щілин, який зав'язують на протилежному надпліччі;
- приладжують внутрішню милицю, проводячи нижній кінець через бічне вушко підстопника, а упор внутрішньої милиці фіксують до промежини бинтом, протягнутим через прорізи пластини, бинт проводять навколо стегна у верхній третині;
- нижні кінці обох милиць з'єднують між собою сполучною планкою, через отвір якої проводять подвійний шнур закрутки, і фіксують його до скоби підстопника. Після цього верхню частину зовнішньої милиці фіксують до тулуба спіральною бинтовою пов'язкою (використовують бинт шириною 10-15 см).
- внутрішню милицю у верхній третині фіксують навколо стегна кількома турами бинта, після чого приступають до витягування. Витягування здійснюється вручну, обережно підтягуючи стопу і закручуючи закрутку (3). Витягування не повинне бути надмірним, щоб не заподіяти додаткового болю постраждалому.
- між милицями і кістковими виступами розміщують ватно-марлеві прокладки.
- шину щільно фіксують за допомогою бинта, накладаючи спіральну пов'язку від щиколоток до пахвових западин.
При відсутності шини Дітеріхса для транспортної іммобілізації при переломах стегна можна використати драбинчасті шини Крамера.
- беруть 2-3 шини розміром 110x10 см і зв'язують їх таким чином, щоб вийшла одна шина довжиною від пахвової западини до зовнішнього краю стопи;
- другу шину накладають від сідничної складки по задній поверхні ушкодженої кінцівки до п'яти, де її загинають під прямим кутом до пальців;
Для більшої міцності можна накласти і третю шину Крамера по внутрішній поверхні кінцівки від промежини до внутрішнього краю стопи;
в ділянці суглобів і кісткових виступів слід прокласти ватно-марлеві прокладки, після чого шини фіксують за допомогою спіральної бинтової пов'язки від ділянки щиколоток до пахвової западини, а стопу фіксують 8-подібною пов'язкою.
Провести транспортну іммобілізацію при переломі грудного відділу хребта. (15 хв.)
Пораненого з переломом грудного відділу хребта вкладають на спину на дошку і прив'язують до неї. При відсутності дошки потерпілого досить укласти на носилки і прив'язати його таким чином, щоб при перенесенні його тіло залишалося нерухомим. Якщо поранений знаходиться в несвідомому стані, то його вкладають на живіт, підклавши під верхній відділ грудної клітки і лоб валики для уникнення удушення запалим язиком або ж внаслідок вдихання блювотних мас.
Провести транспортну іммобілізацію при переломі шийного відділу хребта. (15 хв.)
При переломі шийної частини хребта голову у потерпілого, фіксують шийним комірцем, в випадку відсутності, ватною пов'язкою у вигляді нашийника або великої підкови довкола голови, а потім кладуть його на ноші.
Провести транспортну іммобілізацію при переломі ключиці. (15 хв.)
При пошкодженні ключиці основна мета іммобілізації - створення спокою та усунення дії тяжкості руки і плечового поясу, що досягається за допомогою косинки або спеціальних шин (Крамера). Іммобілізацію косинкою виробляють шляхом підвішування руки з валиком, вкладеним в пахвову ямку.
Провести транспортну іммобілізацію при переломі плечової кістки. (15 хв.)
- використовуються драбинчасті шини Крамера;
- довжина шини Крамера повинна бути такою, щоб вона починалася від лопатки здорової сторони до середини долоні);
- на відстані від середини долоні до ліктьового відростка її згинають під прямим кутом (моделювання шини проводиться на здоровій кінцівці потерпілого або на людині з однаковою статурою);
- шину прикладають до ушкодженої кінцівки так, щоб кисть перебувала в положенні пронації, у ліктьовому суглобі рука зігнута під прямим кутом;
- у пахвову западину вкласти ватно-марлевий валик, який фіксують бинтом через здорове надпліччя;
- шину фіксують до руки і тулуба, накладаючи спіральну бинтову пов'язку
від кисті до плечового суглоба, а верхній кінець шини фіксують до тулуба восьмиподібною або колосоподібною пов'язкою;
- шматком бинта зв'язують верхній і нижній кінці шини;
- після завершення бинтування накладають підтримуючу косинкову або бинтову пов’язку;
Провести транспортну іммобілізацію при переломі кісток передпліччя. (15 хв.)
- шину Крамера моделюють по здоровій руці на відстані від п’ясно-фалангових суглобів до ліктьового відростка згинаючи під прямим кутом;
- ушкоджену руку укладають на модельовану шину таким чином, щоб передпліччя перебувало в положенні, середньому між пронацією і супінацією;
- шину прибинтовують до руки спіральною бинтовою пов’язкою і руку підвішують за допомогою підтримуючої оминкової аб бинтової пов’язки;
Провести транспортну іммобілізацію при переломі променевої кістки. (15 хв)
- транспортну іммобілізацію здійснюють фанерною або сітчастою шиною
- довжина шини від ліктьового суглоба до кінчиків пальців;
- у долоню постраждалої руки вкладають ватно-марлеву грудку такого розміру, щоб пальці перебували у напівзігнутому положенні;
- шину фіксують до руки спіральною бинтовою пов'язкою і укладають на косинку.
Накласти бинтову пов’язку хворому після розкриття флегмони кисті. (15 хв.)
Накладається повязка «лицарська рукавичка».
Накласти бинтову пов’язку хворому після розкриття підшкірного панарицію. (15 хв.)
Н
акладається
повязка «лицарська рукавичка».
Накласти пов’язку «лицарська рукавичка». (15 хв.)
- на лівій кисті пов'язку починають із п'ятого пальця, а на правій - з першого;
при накладанні пов'язки кисть перебуває в положенні пронації (долонею вниз);
- пов'язку починають із фіксуючих турів навколо зап'ястя;
- потім на 2-5-й пальці накладають пов'язки за методикою спіральної пов'язки, при цьому при переході бинта з пальця на палець необхідно робити круговий фіксуючий тур навколо зап'ястя;
- на перший палець накладається колосоподібна пов'язка;
- завершується накладання пов'язки циркулярним туром навколо зап'ястя.
Накласти колосовидну пов’язку на плечовий пояс. (15 хв.)
-
бинт ведеться через здорову під пахвинну
ямку по передній поверхні грудної клітки
з переходом на плече (1);
- огинаючи плече, бинт проводиться по внутрішній поверхні плеча і з під пахвинної ямки піднімається косо по плечу (2);
- далі бинт ведеться по спині в напрямку здорової під пахвинної ямки, звідки по передній поверхні грудної клітки він повертається до плеча, закриваючи попередній тур бинта наполовину (3);
- попередні тури бинта повторюються 3-5 разів і пов’язка фіксується на передній грудній стінці (4-10).
Накласти бинтову пов’язку хворій після оперативного лікування маститу. (15 хв.):
Накласти пов’язку на молочну залозу. (15 хв.):
-
для цієї пов'язки краще використовувати
широкий бинт (10 см);
- при накладанні пов'язки на праву молочну залозу голівка бинта перебуває в правій руці і тури бинта ведуть зліва направо і навпаки при накладанні пов’язки на ліву залозу;
- бинт фіксується циркулярним туром навколо грідної клітки під молочною залозою;
- дійшовши до залози бинтом охоплюють нижню та внутрішню її частини і ведуть бинт на пртилежне надпліччя і по спині проводять його до під пахвинної ямки (2,4,6);
- охоплюють нижню та зовнішню частини залози (3,5,7) та проводять фіксуючий тур бинта (8);
- повторюють попередні тури бинта поступово закриваючи молочну залозу.
Накласти бинтову пов’язку хворому з переломом середньої третини ключиці . (15 хв.)
Можна накласти повязку Дезо або Вельпо.
Накласти пов’язку Вельпо. (15 хв.)
- для пов'язки використовується бинт шириною 10-12 см;
- при переломі ключиці попередньо в пахвову ділянку вкладають ватно-марлевий валик для запобігання зсуву відламків;
- перед накладанням пов'язки рука згинається в ліктьовому суглобі, а кисть відводиться на протилежне плече;
- рука фіксується циркулярним туром навколо грудної клітки в напрямку від ушкодженої до здорової сторони (1);
- бинт переводиться на надпліччя з ушкодженої сторони (2);
-
тур бинта підхоплює плече з латеральної
сторони на ушкодженій стороні і переводить
в здорову пахвову ділянку (3-4);
- на далі тури бинта повторюються, причому горизонтальні ходи лягають нижче попередніх, а вертикальні – досередини від попередніх (5-18).