КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З дисципліни

“ІСТОРІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ”

Тема 1. Предмет і підходи до аналізу управління як наукової дисципліни

1. Організація як форма діяльності людей.

2. Необхідність управління організаціями.

3. Еволюція управлінської думки як предмет історії вчень менеджменту.

4. Школи управління й основні підходи до його вивчення.

1. Організація як форма діяльності людей.

Людина — не єдина жива істота на Землі. Але тільки їй властиві потреби, що виходять за межі біологічних. Більше того, навіть суто біологічні (фізіологічні) потреби людини є потребами культурного оточення, що лежать в основі суспільного життя і відрізняють життя людини від життя всіх інших живих істот.

Культурне оточення — широке поняття. Воно охоплює

Відповідно і потреби людей як живих істот уже не можуть бути лише біологічними, а включають також економічні, й соціальні, й політичні потреби тощо.

Палеонтологія переконливо довела, що Homo sapiens, тобто людина мисляча, — вихідна точка, початок усіх наступних історичних перетворень суспільства. Вже на самому початку його розвитку думка людини привела її до розуміння необхідності об'єднання зусиль для розв'язання життєвих проблем, спрямованих на задоволення тих або інших потреб. Відтоді об'єднання (організації) — норма життя людей.

Отже, життя людей, їхнє минуле, сьогоднішнє і майбутнє, так чи інакше пов'язані з діяльністю організацій — малих і великих підприємств сфери виробництва і бізнесу; шкіл, коледжів і університетів; лікарень і поліклінік; дослідницьких інститутів і лабораторій; урядових установ різних рівнів, видів і розмірів; закладів культури тощо. Саме в межах організацій і через них розв'язуються життєві проблеми людей, спрямовані на задоволення потреб, у якому б суспільстві вони не жили. Нинішнє суспільство — це "суспільство організацій". Тому сама організація є формою діяльності людей.

Що ж собою являє організація. Організація — це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної цілі або цілей. У такому розумінні дві людини — це вже організація.

Розрізняють організації формальні і неформальні, а також прості і складні.

Формальна організація являє собою безособистісну систему, в основі якої лежить принцип доцільності, свідомого руху до. поставленої цілі. У ній передбачені лише службові зв'язки між індивідуумами, що передбачає стабільну структуру, ієрархію і строго визначені зони для кожного члена організації.

Якщо формальна організація створюється з волі керівництва, то неформальна організація - це система соціальних зв'язків, норм і дій, що склалася спонтанно, стихійно. У ній люди взаємодіють не згідно з розпорядженнями керівництва, а в результаті більш-менш тривалого міжособистісною і внутрішньогрупового спілкування. У такої організації відсутні єдині цілі.

Про соціальну значущість неформальних організацій можна судити за загальновизнаною класифікацією їхніх груп. Розрізняють такі групи неформальних організацій:

1) просоціальні, тобто соціальне позитивні, що мають позитивну спрямованість; 2) асоціальні, тобто групи, що стоять осторонь від соціальних проблем; 3) антисоціальні, котрі, як правило, викликають у суспільстві тривогу, а в керівників Держави і формальних організацій — "головний біль". Проте оскільки неформальні організації не підлягають управлінню, то з огляду на предмет нашого дослідження термін "організація" надалі означатиме формальну організацію,

Крім поділу на - формальні і неформальні, організації бувають прості і складні. Прості організації, особливо у сфері бізнесу, створюються, як правило, власником і підпорядковуються йому. Вони невеликі за розміром. Мають тільки одну або кілька взаємозалежних цілей. Розростаючись. прості організації стають складними, що мають цілу низку взаємозалежних цілей.

Складні організації містять множину самостійних підрозділів (цехи — на заводі, факультети й інститути — в університеті тощо). Лише завдяки координації зусиль і досягненню цілей кожного з підрозділів організація виконує своє головне соціальне завдання — задовольняє різноманітні потреби суспільства у високоякісних товарах і послугах. При цьому вона повинна ефективно функціонувати, скорочувати свої витрати, одержувати прибуток.

У складній організації в умовах ринкової економіки управління як функція власника неможлива. Виникає потреба в спеціальній діяльності — менеджменті (управлінні) і спеціальній професії - менеджері.