37

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА, ПЕРЕРОБКИ

І МАРКЕТИНГУ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

КАФЕДРА ГЕНЕТИКИ, РОЗВЕДЕННЯ ТА ГОДІВЛІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

Курсова робота

На тему «НОРМОВАНА ГОДІВЛЯ СВИНЕЙ»

Варіант №80

Виконав:

студент 1 групи 1 курсу

(за скороченим терміном навчання)

факультету ТВПМПТ

Тацій Олександр

Перевірив:

доцент кафедри

Ковтуненко-Побережна Л.А.

Одеса - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 11

РОЗДІЛ 2

КОРМОВА БАЗА 22

2.1. Характеристика кормової бази свиней 22

2.2. Розрахунок енергетичної поживності кормів в енергетичних кормових одиницях (ЕКО) 29

2.3. Характеристика комбікормів, які використовуються в годівлі свиней 30

РОЗДІЛ 3

НОРМОВАНА ГОДІВЛЯ РІЗНИХ СТАТЕВОВІКОВИХ ГРУП СВИНЕЙ 34

3.1. Годівля кнурів-плідників (теоретичні основи годівлі, склад і поживність раціону годівлі, його структура і аналіз) 37

3.2. Годівля свиноматок холостих і першого періоду поросності (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз) 40

3.3. Годівля свиноматок другого періоду поросності і підсисних (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз) 43

3.4. Годівля поросят живою масою 6-12 кг і 12-20 кг (теоретичні основи годівлі, схема годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз) 46

3.5. Годівля поросят живою масою 20-40 кг (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз) 49

3.6. Годівля молодняку свиней на відгодівлі живою масою 40-70 кг (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз) 52

3.7. Годівля молодняку свиней на відгодівлі живою масою 71-120 кг (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз) 55

3.8. Годівля ремонтного молодняку свиней (теоретичні основи) 58

ВИСНОВКИ 59

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 60

ВСТУП

Свинарству - однієї з найбільш скоростиглих і динамічних галузей тваринництва - традиційно належить велика роль у вирішенні проблеми збільшення виробництва м'яса. Найбільшим попитом користується м'ясна і беконна свинина. Стабільне збільшення її виробництва до рівня науково обґрунтованих норм харчування має забезпечувати, насамперед, раціональною годівлею свиней на основі деталізованих норм і прогресивних технологій.

Свині - тварини багатоплідні, з коротким циклом розмноження і характеризуються інтенсивним ростом, відрізняються поруч специфічних особливостей обміну речовин і енергії. Для них характерна висока напруженість фізіологічних процесів. Значення цього в практичному відношенні необхідно оцінювати з двох точок зору. При належній організації повноцінної годівлі, заснованого на суворому обліку біологічних особливостей тварин, їх породної приналежності, досягається висока продуктивність свиней і забезпечується висока економічна ефективність галузі. При порушенні ж принципів збалансованого годування швидко виявляється вразливість обміну речовин та його слабка пристосованість обміну речовин. У цьому випадку неминуче знижується продуктивність тварин, порушується їх відтворювальна здатність, ростуть не виробничі витрати кормів, підвищується відхід свиней, різко погіршуються економічні показники в галузі.

Поросята на ранніх етапах постембріонального розвитку дуже добре переварюють і використовують поживні речовини корму тваринного походження, особливо молока (зокрема, протеїн і жир), і значно гірше - рослинних кормів. З віком, починаючи з 4 - тижневого віку, використання поживних речовин, рослинних речовин, рослинних кормів поступово підвищується, досягаючи максимуму у дорослих тварин. Ще більш виражена вікова залежність у використанні свинями вуглеводів. Новонароджені поросята добре використовують лише лактозу, засвоюваність якої з віком знижується, тоді як перетравність сахарози і крохмалю у дорослих свиней дуже висока, а у новонароджених поросят дорівнює практично нулю.

Свині порівняно з іншими домашніми тваринами володіють найвищою здатністю перетворювати енергію корму в жир тіла. Це накладає характерний відбиток і на використання обмінної енергії в організмі тварин.

Годівля поросят повинна бути повноцінною і достатньо об’ємною для забезпечення високої метаболізтичної актуальності їх організму, інтенсивного росту і розвитку, підтримки його в здоровому стані.

Поросята в ранньому віці при належній годівлі і утриманні ростуть дуже швидко. За перший тиждень життя вони подвоюють свою масу, на кінець другого тижня збільшують втроє, у місячному віці - в чотири - п’ять разів, а перед відлученням, у 2-місячному віці, збільшують свою масу в 15 - 16 разів проти народження. Такої енергії росту немає у жодного виду сільськогосподарських тварин.

Швидкий ріст поросят у перші дні їх життя найтісніше пов’язаний з характером обміну речовин. Енергетичний обмін у сисунів в першу декаду досягає 131 великої калорії на 1 кг живої маси на добу, у той час як у дорослих свиней він становить тільки 17 великих калорій.

Для поросят-сисунів характерний також інтенсивний обмін білкових і мінеральних речовин. Так, за перші 10 днів поросята-сисуни відкладають на 1 кг живої маси приблизно 9 - 14 г білка, в той час як дорослі свині - лише 0,3 - 0,4 г білка [1].

Мета курсової роботи: Вивчення організації нормованої годівлі свиней різних статевовікових груп

РОЗДІЛ 1

ОСНОВИ НОРМОВАНОЇ ГОДІВЛІ СВИНЕЙ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

1. Годівля поросят вагою 0-12 кг

1.1 Біологічні особливості поросят у перші міс

Поросята-сисуни мають ряд біологічних особливостей, які не характерні для інших статево-вікових груп свиней, але їх необхідно враховувати при ви­рощуванні поросят.

Особливості системи травлення.

За даними академіка О. В. Квасниць- кого (Інститут свинарства ІААН м. Полтава) встановлено, що поросята народ­жуються з анатомічно і функціонально недорозвинутою системою органів травлення.

Об’єм шлунку у новонароджених поросят не перевищує 25-30 мл, тонко­го відділу кишечника - 100 мл, а загальний об’єм усього шлунково-кишкового тракту - 160 мл. Проте вже в перші дні життя поросята ссуть свиноматку че­рез кожні 1,5-2 год. і кожний раз одержують по 30-50 г молозива, а за добу - 300-500 г. Через короткі відрізки між годівлями шлунок поросят не встигає повністю звільнитися від раніше виссаного молока і під тиском нових його порцій розтягується і збільшується в об’ємі. Через 20 днів його об’єм збіль­шується у 8 разів, об’єм тонкого відділу кишечника у 7 разів, а товстий відділ кишечника лише у 2,5 рази.

Порося в цьому віці вже може випити за добу 2,5-3 л молока, що значно більше ніж утворюється в наймолочнішої свиноматки. Приблизно з 20-25 для, поросята охоче поїдають концкорми , які важче перетравлюються, ніж молоко, тому збільшується навантаження на товстий відділ кишечника. До 2-місячного віку шлунково-кишковий тракт поросят II/її Є спроможний переробити потрібну кількість корму. У річному віці порів­няно з 2-місячним об’єм шлунково-кишкового тракту свиней збільшується 4 рази, в той час як жива маса за цей же період - у 8-10 разів.

До 30-денного віку у шлунковому соці поросят відсутня вільна соляна кис­ни і а. Пепсин шлункового соку неактивний і не може розщеплювати білок молока, а сам шлунковий сік в перші дні життя поросят не мас бактерицидних властивостей, які не дають можливості розвитку патогенних мікроорганізмів. Такий період називається періодом вікової ахлоргідрії. Тому молодняк протягом цього періоду чутливий до різних шлунково-кишкових захворювань. Відсутність у шлунковому соці новонароджених поросят вільної соляної кислоти виправдана. Білки молозива в шлунку не розщеплюються і, потрапляючи в тонкий відділ ки­шечника, всмоктуються цілими молекулами з непорушеною структурою імун­них тіл надходять у кров, забезпечуючи організму імунітет. Зазнаючи протягом 30-45 днів життя великого білкового та жирового функціонального навантажен­ня, травні органи поросят відповідають на це підвищеною активністю ферментів підшлункової залози, розщеплюючи білки та жири. Після відлучення поросят від свиноматки, у раціоні необхідно збільшити долю вуглеводних кормів. У зв’язку з цим активність ферментів, що розщеплюють вуглеводи, підвищується, а ферментів, що розщеплюють білки та жири, - знижується[2].

Одна з найважливіших біологічних особливостей, що мають велике практичне значення, - нестабільність вуглеводного обміну у молодих поросят. Новонароджені поросята, як правило, мають досить обмежений запас метаболічно доступної енергії (у вигляді глікогену печінки). Вже протягом перших двох днів відбувається різке (іноді 10 - кратне) зниження рівня глюкози в крові (гіпоглікемія) навіть в умовах нормального молозивного харчування новонароджених поросят. Унаслідок надзвичайно слабкої метаболічної пристосованості поросят до несприятливих факторів гіпоглікемія посилюється в умовах голодування і зниження температури навколишнього середовища. Саме по собі голодування поросят у перші 2 - 3 дні після народження супроводжується значним зниженням температури тіла, що, зокрема, пояснюється недосконалістю системи терморегуляції у новонароджених (крім того, після народження поросят настає фаза новонародженості (7-10 діб). Тимчасово знижується температура тіла на 1,5-3 градуси, на 5-6% - жива вага, за рахунок води підвищується кров'яний тиск, встановлюється ритмічність дихання. Ця фаза найбільш критична. Перші поросята народжуються великі - 1.3-1.4 кг, у наступних вага знижується до 0.6-1 кг. До 30 днів статевий диморфізм виражений слабо, то є свинки і кнурців дають однакові прирости, так як слабо розвинені статеві залози. А до двох місяців кнурців випереджають на 10-12%.). Гіпоглікемія і гіпотермія, як правило, супроводжується значними втратами живої маси і викликає загибель поросят, якщо своєчасно не виправлені похибки годування або помилки змісту.

Іноді критичне становище в результаті гіпоглікемії створюється навіть у поросят, що знаходяться в нормальних умовах годівлі. Це можливо при переохолодженні.

З цієї фізіологічної особливості харчування новонароджених, у сильної мірою залежить також від умов утримання, випливають важливі технологічні правила щодо годівлі та утримання новонароджених поросят, а також свиноматок у кінці поросності і протягом підсисного періоду[3].

Годівля свиноматок і умови їх утримання, догляд за ними під час опоросу повинні виключати голодування новонароджених поросят, їх переохолодження

Щоб поросята народжуються життєздатними, потрібно правильно годувати маток під час супоросності. Крім концентратів вони повинні отримувати буряк, гарбуз, комбінований силос, трав'яне борошно, інші інгредієнти.

Підсисна свиноматка повинна повністю відшкодовувати витрати материнського організму на життєдіяльність і виробництво молока. На кожні сто кілограмів живої маси (при середній вгодованості) підсисним маткам треба згодовувати 1,5 кормових одиниці і додатково 0,38 кормових одиниці на кожного вирощуваного порося. На одну кормову одиницю повинно припадати 110-112 г перетравного протеїну. Годування маток вважається нормальним, якщо за два місяці лактації при хорошою вгодованості вони втрачають у вазі не більше 10-15 кілограмів.

Під час опоросу і в перші години після нього годувати матку не треба, давати тільки свіжу воду. Потрібно пам'ятати: не напоїти свиноматку - значить, на добу затримати її молоковіддачу. Через 5-6 годин після опоросу маток згодовують бовтанку, приготовану з півкілограма концентратів. В подальшому раціон збільшують і до 5-7-го дня доводять до норми. Соковиті корми давати з 3-4-го дня. Різкий перехід до повної нормі шкідливий. У підсисний період при годівлі маток найзручніше густі мішанки. У таких випадках у верстатах сухо. А краще годувати в "столових"[4].

У результаті пристосувальної реакції, поросята, незважаючи на неповно­цінність шлункового травлення, досить добре використовують корми: білки материнського молока перетравлюються на 99,8 %, жири - на 99,6 %. Пожив­ні речовини інших кормів перетравлюються гірше: білок коров’ячого моло­ка- на 96,8 %, жири - на 95,1, білок сирого зерна - 73,9[1].