89. Процесуальні права та обовязки експерта. Висновок експерта як джерело доказів у справах про порушення прав інтелектуальної власності.

права та обовязки: Обов'язки та права судового експерта визначені Законом, Кримінально-процесуальним кодексом, Цивільно-процесуальним кодексом, Господарсько-процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз (далі - Інструкція). обов'язки:

· узяти до виконання доручену йому експертизу;

· повідомити в письмовій формі особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого запитання, а витребувані додаткові матеріали не були одержані;

· з'явитися за викликом особи або органу, які призначили експертизу, для допиту з приводу проведеної експертизи або для повідомлення про неможливість її проведення;

· заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин;

· з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, проводити дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи сторін у цивільних та господарських справах;

· на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати пояснення даного ним висновку.

Експерт не повинен давати висновки з питань, що виходять за межі його компетенції. У таких випадках, а також, коли недостатньо наданих експерту для проведення судової експертизи даних, експерт має в письмовій формі повідомити слідчого або суд про неможливість зробити висновок.

Згідно зі ст. 13 Закону експерт має право:

· ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;

· вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

· з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

· подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;

· проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Висновок експерта є не просто констатацією фактів об'єктивної реальності та їх описом. Експерт дає цим фактам своє тлумачення у системі понять певного класу експертиз. Межі цього судження експерта визначені завданнями, що ставить суд. При цьому експерт не лише пояснює у своїх висновках певні обставини справи, але й виокремлює у представлених судом матеріалах певні ознаки та властивості, які служитимуть для прийняття його подальших висновків. Отже, можна стверджувати, що висновки експерта при дослідженні об'єктів інтелектуальної власності є відображенням його дослідницької (або науково-дослідницької) діяльності з виявлення, класифікації, роз'яснення виділених ознак та властивостей об'єктів експертизи, на підставі яких формується думка експерта, важлива для розуміння об'єктивності змісту такого доказу. Висновок судової експертизи жодним чином не має переваг перед іншими доказами. Тому випадки, коли всупереч закону суди розглядають висновки експертів як джерело доказів, що має перевагу у порівнянні з іншими доказами, без належної їх перевірки і оцінки або переоцінюють доказове значення ймовірних висновків, є помилковою практикою, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд України, зокрема _ у постанові Пленуму від 30 травня 1997 р. № 8.

Як свідчить статистика, основну массу цивільних справ, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної власності, складають справи про порушення прав на об'єкти промислової власності – винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг (торгівельні марки), а також про визнання недійсними охоронних документів на ці об'єкти. Відповідно до предмету позову формується і суб'єктивний склад осіб, які беруть участь у справі.