81. Міжнародно правова охорона товарних знаків: загальна характеристика Мадридської угоди(та Протоколу)про міжнародну реєстрацію знаків 1896р.

Міжнародно-правова охорона товарних знаків певною мірою здійснюється Паризькою конвенцією про охорону промислової власності. Зазначена конвенція була першим міжнародно-правовим актом, який визначив принципові засади міжнародно-правової охорони товарних знаків, які, до речі, в названій Конвенції називаються просто “знаки”.

Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (“Мадридський протокол”)

Зазначений Протокол був прийнятий у 1989 р. Він вносить такі основні нововведення до Мадридської системи:

1. Протокол допускає можливість подання заявки на міжнародну реєстрацію знаків не тільки на підставі національних реєстрацій, а й на підставі національних заявок. Право вибору належить заявникові.

2. Протокол допускає подовження строку для внесення рішення про відмову в наданні правової охорони знаку замість одного року до 18 місяців;

3. Протокол дозволяє перетворення анульованої міжнародної реєстрації в національні або регіональні заявки в кожній зазначеній договірній стороні. При цьому такі заявки будуть мати дату подання і, за наявності такої можливості, дату пріоритету міжнародної реєстрації.

Мадридський протокол має своєю метою розширити межі використання Мадридської системи в цілому.

Мадридська Угода укладена 14 квітня 1891 р. Угода багато разів переглядалася, останній раз — 2 жовтня 1979 р. Україна є учасницею Угоди з грудня 1991 р

Угода чітко визначає зміст міжнародної заявки. Заявка на міжнародну реєстрацію знака оформляється на спеціальному бланку, передбаченому Інструкцією. Відомство країни походження засвідчує, що дані, які наводяться в заявці, відповідають даним національного реєстру, зазначає дати і номери заявки і реєстрації знака в країні походження, а також дату подачі заявки на міжнародну реєстрацію. У заявці повинні бути зазначені товари і послуги, для яких випрошується охорона знака, а також, якщо це можливо, відповідний клас або класи відповідно до класифікації, визначеної Ніццькою угодою про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків.

82. Загальна характеристика договору про закони щодо товарних знаків 1994 р та сінгапурський договір про право товарних знаків

Україна до цього часу не мала закону про знаки для товарів і послуг (далі - Закон про товарні знаки). Навіть у чинному Цивільному кодексі України немає згадки про такий цивільно-правовий інститут. Існував лише союзний нормативний акт. Правове регулювання суспільних відносин, що складалися впроцесі створення і використання товарних знаків, відносилось до компетенції колишнього СРСР. Союзним республікам не дозволялось мати своє законодавство про товарні знаки, аби не набували надмірної незалежності.Між тим роль і значення товарних знаків в міжнародній практиці швидко зростало. Уже в 1883 році фабричні або товарні знаки були включені до Паризької конвенції про охорону промислової власності як один із найважливіших об'єктів промислової власності. Пізніше була укладена Мадридська угода про міжнародну реєстрацію товарних знаків. Нарешті, 28 жовтня 1994 року Україна підписала новий міжнародний договір про закони щодо товар-них знаків, який повинен забезпечити гармонізацію законодавства у цій сфері і цим самим значно спростити реєстрацію знаків в зарубіжних країнах. Було прийнято ряд інших міжнародних угоди про товарні знаки. В Україні правова охорона товарних знаків здійснюється Законом України <Про охорону прав на знаки для товарів і послуг> від 15 грудня 1993 р.Отже, законодавство про товарні знаки України знаходиться в стадії становлення. Але є його стержень, навколо буде розвиватись інше законодавство про товарні знаки.Само по собі прийняття Закону України <Про охорону прав на знаки для товарів і послуг>, як і прийняття інших законів про промислову власність, є визначною подією у законотворчій діяльності нашої держави. Прийняттям цих законів закладений міцний правовий фундамент в галузі інтелектуальної діяльності.

Сінгапурський договір про закони щодо товарних знаків було прийнято 27 березня 2006 року (Сінгапурський договір). Мета Договору полягає в спрощенні і гармонізації адміністративних процедур відносно національних заявок і охорони знаків. До Сінгапурського договору можуть приєднатися окремі країни, а також міжурядові організації, у яких є Відомство з реєстрації товарних знаків на території країн - членів цих організацій, такі, як Європейський союз (ЄС), Африканська організація інтелектуальної власності (ОАГП). Положення Сінгапурського договору доповнюються Інструкцією та типовими міжнародними бланками.

Сінгапурський договір не застосовується до колективних знаків, сертифікаційних та гарантійних знаків, оскільки їх реєстрація зазвичай вимагає в різних країнах спеціальних умов, що надзвичайно ускладнило б гармонізацію. Особливістю Договору є можливість заявляти на реєстрацію об'ємні знаки, кольорові знаки (поєднання кольорів або використання певного кольору в якості знаку), голографічні знаки і знаки, які не сприймаються візуально, такі, як звукові і нюхові знаки. Але ця особливість Сінгапурського договору передбачає, що тільки ті з країн, які приймають до реєстрації усі зазначені вище знаки, зобов'язані поширювати дію Сінгапурського договору на такі знаки.

Інструкція до Договору містить дванадцять типових міжнародних бланків, що стосуються подання заявки, заяв про продовження строку дії реєстрації, внесення запису про зміну прізвищ тощо. Використовуючи типові міжнародні бланки, заявники та інші сторони можуть бути впевнені в тому, що жодне відомство договірної сторони не може відхилити заявку чи заяву, оформлені у відповідності з вимогами.

83. правова охорона товарних знаків у єс???????????????????????????????????????

Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків є одне з найбільш ефективних договорів, що у царині інтелектуальної власності, який був прийнятий ще в 1891 р. Відтоді Мадридська угода неодноразово переглядалася і змінювалося. У червні 1989 р. було прийнято Протокол до Мадридського угоді про міжнародну реєстрацію знаків, який змінив деякі положення Мадридского угоди із метою спрощення процедури нових країн і зняття труднощів, що перешкоджають низці країн приєднатися до Мадридського угоді. Цей Протокол набрав чинності із першого грудня 1995 р. Отже склалася нову систему, названа Мадридської.

Мадридская система міжнародну реєстрацію товарних знаків можна використовувати лише юридичними і фізичними особами, які мають чинне підприємство, є громадянами чи мешкають біля країни - учасниці Мадридского угоди, хоч Мадридского протоколу.

Наявність міжнародну реєстрацію товарний знак надає своєму власникові ряд переваг. Значно спрощується процедура подачі заявки - заявник подає тільки один заявку в Міжнародне бюро ВОІВ (МБ ВОІВ) однією мовою і сплачує одну мито. Існує також можливість додатково вказати країни, у яких власник міжнародну реєстрацію може просити охорону у майбутньому. Заявка подається в МБ ВОІВ через національне відомство, яке розсилає нотифікації відомствам зазначених країн, завдяки чому зайвими послуг патентних повірених у кожному із багатьох країн. Через війну вартість міжнародну реєстрацію істотно зменшується порівняно з вартістю національних реєстрацій з допомогою винятки з витрат заявника гонорарів патентних повірених та зниження мит за подачу заявки.

Стаття 14 Мадридского протоколу містить становище, що передбачає можливість приєднання до цього протоколу "будь-який міжурядової організації, має регіональне відомство по реєстрації товарних знаків біля своїх учасників, за умови що тільки жодна зі сторін цієї міжурядової організації є учасником Паризької конвенції". У цьому становищі закладалася можливість у майбутньому приєднання до Мадридської системі Європейського Союзу. Так було в ЄС було створено регіональне відомство під назвою

"Відомство по гармонізації на ринку". Спочатку воно займалося тільки питаннями реєстрації товарний знак Співтовариства, і з 2002 р. також промислового зразка Співтовариства.

27 листопада 2003 р. Рада Міністрів Європейського Союзу прийняв рішення про приєднання Європейського Співтовариства до Мадридського протоколу, і навіть затвердив зміни до Інструкції по товарному знаку Співтовариства. Що ж до процедури реєстрації товарний знак ЄС, то правила упорядкування та подачі заявки й підвищити вимоги законодавства є подібними з іншими положеннями національних законодавств країн - членів ЄС.

Одержання реєстрації важить цього разу вже наявні реєстрації товарних знаків, отримані у країнах - учасницях ЄС з національної чи міжнародної системах реєстрації. Інакше в реєстрації передбачена можливість перетворення заявки на національні заявки країн - учасниць ЄС.

Введено поняття "старшості" більш раннього товарний знак. За наявності якоїсь країни ЄС зареєстрованого товарний знак його власник може подати з його реєстрацію у ролі СТМ і навіть заявити старшинство свого більш раннього національного товарний знак за умови ідентичності як знаків, а й товарів та послуг.

Коли власник СТМ у майбутньому цурається своєї національної реєстрації, то СТМ продовжить чи замінить собою національну реєстрацію.

З травня 2004 р. у складі членів ЄС ввійшли 10 нових країн. Тепер одна реєстрація СТМ діятиме біля 25 країн із населенням більш 400 тис. людина. Слід зазначити, що власник товарний знак ЄС має запровадити свого знака в комерційний оборот або використати бодай хоча в одній з 25 країн Співтовариства. Встановлення зв'язок між Мадридської системою та СТМ дозволить значно